1. Дата запису: 2 вересня 2021 року;
  2. Місце запису: село Явтухи, Хмельницького району, Хмельницької області;
  3. Хто записав: Сопронюк Тетяна;
  4. Респондент: Кушнір Лідія Степанівна, 25 листопада 1926 р.н.;
  5. Розшифровка відеозапису: Сура Альона Юріївна;

Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в селі Явтухи Деражнянського (нині Хмельницького) району Хмельницької області. 

(при розшифровці матеріалів збережено мову респондента)

Розкажіть, будь ласка, як Вас звати.

Ліда.

А прізвище, ім’я, по-батькові?

Степанівна.

А фамілія, прізвище?

По татовій чи по мамі, по чоловіку?

А обидві кажіть.

По татовій – Платковська, а по чоловікові Кушнір.

По татові Платковська?

Платковська Лідія Степанівна.

Дякую. А коли Ви народилися?

26-го року.

А дата? А день, коли Ви народилися? День народження у Вас коли?

25-го листопада.

А де Ви народилися?

В Явтухах.

А як звали Ваших батьків?

Тата звали Степан, а мама – Текля.

А по батькові їх пам’ятаєте?

Антонівна, а він – Семенович.

А чим вони займалися?

Тато був конюхом, а мама… в бригаді робила.

А у Вас були брати, сестри?

Сестри були, братів не було.

А вони були менші чи старші?

Старші.

А як їх звали?

Ганна і Марія.

А розкажіть нам, будь ласка, що Ви пам’ятаєте за голодовку, за 33-ій рік.

Тако я помню, шо… «Мамо, я їсти хочу!». То шо вона там давала – не помню. (плаче) Ну шось давала, шось трохи було. 

Мамо, то Ви ж знаєте, шо дідуньо приносив хліба…

З конюшні. А я кричу, шо я не хочу, шо він поганий. А він цвілий був чи шо, шо чути було грибами.

Корова була, того ви не голодували.

Корова була….

В колгоспі була столова.

В колгоспі була столова така: за конюшньою столи стоят, а чоловік, сусід, поваром був. Ну і шо більше…

Варив і люди годувалися там з ферми, з поля.

Приходили, там столи стояли, миски, всьо… А він був так як повар, Матвей. Ну він і хліб пік, і варив, усьо робив. Я таке дівча було, я знаю, кілько мені було, то я бігала туди до тата, до мами, бо тато був конюхом, а мама на роботі. То так і помню, шо за конюшнею стояли столи і лавки і оце вони сідали за ці столи і тоді давали їсти.

А Вам давали там їсти?

Ну а шо ж, не голодували. Ніхто не відказував, шо не дам дітям чи шо. Давали. Голова колгоспу був…

Головатий.

Головатий.

А він був місцевий чи його прислали?

Нє, він був євреєм. Но він добрий був.

То це він організував та, щоб в колгоспі людей годували?

Да. Він добрий був до людей, не такий скверний як то є, шо дуже скверний. А такий, шо понімав всіх.

А Ви кажете, що Головатий його прізвище, а може звати як пам’ятаєте?

Борис Львович. Він єврей був… но він не писався євреєм, він писався руским.

А він довго ще був після цього головою?

Був довгенько, поки не тойво. Я не знаю, шо це зробилося, шо він повішався.

Можна я скажу? Він був дуже довго головою колгоспу, наш колгосп був багатий. Як вийшли з того всього, колгосп дуже був багатий, мільйонером. І він пішов на пенсію, він дожив до старості літ. А там шо він був хворий, онкологічна хвороба, це й мабуть причина, чого він повішався.

А люди йому дякували за те, що він харчування організував?

Да, дякували всі, шо він був, він добрий був, він нікого не обіжав.

А з колгоспу Ваші батьки вам їжу якусь приносили, як голодували?

Нє. Шо мали приносити, як я там була?

А куркулі були в селі?

Були.

А їх розкуркулили?

Да.

Хто це був? Ви пам’ятаєте, що це були за люди?

Ну такі… вони мали коней, мали худобу – багачі були. На них казали «куркулі».

А Вашу родину розкуркулили? У Вашій родині були куркулі?

Дід був.

Батьків батько. То розкажіть.

А розкажіть, що в нього забрали?

Всьо забрали.

А шо в нього було?

Я вже помню, шо свині, коні, худоба… коні були.

Весь реманент.

Реманент до коней. Більше шо?

Земля, ліс.

Ліс був. Я так помню, як мене возили (ну я мала була), їхали на поле шось робити, то мене брали, бо це мали подіти? (кашляє) То укопани чи як…

Це Вашої мами було. Вона вже переплутала.

У Ваших батьків теж була земля?

Да. Ліс був. Я так помню, ідут на жнива, то беруть мене, бо де подінут, я мала була. То посадять мене там під копицею, під копою, то я сиджу, а нарешті стану та піду до того лісу, то вони кричали на мене: «Шо ми тебе будем глядіти?». А старші були Ганька і Манька. Вони від єдного батька, а я від другого. Той помер, первий чоловік мамин, а цей же тато взяв її. Він бідний був, а мама мала багато землі, мала 5 гектарів чи як там, чи десятин тої землі. Тай вже бабуня небожка: «Бери таки, Степане, Теклю та й всьо, бдеш мати землю, бдеш мати всьо хазяйство». І коні були, всьо було, як тато помер, батько дівки, моїх сестрів. А тато вже взяв маму. Він хлопець був, а мама вже була, двоє дітей мала, то вже була така підтоптана. Ну нічого, жили непогано.

А потім в них забрали цю землю?

Вони ще раніш здавали, здали самі. А вже хто не хтів, в того може забирали.

А вони перші пішли в колгосп?

Да, батько почті перві пішли в колгосп. Я так помню, як мама казала: «Шо ти хочеш? Щоб був перший, шо ти так скоро подав заяву в колгосп?». Тато каже: «Я не то шо перший, но я робив (він конюхом робив всьо время) я робив і хочу, шоб робити, не ходити по тих богачах».

А шо було з тими, хто не захотів іти в колгосп?

Висилали.

А багато в селі вислали?

Не помню. Небагато.

Одного батькового батька розкулачили, забрали всьо. Дідуня заарештували, кудись відправили. Ми і по цей день не знаємо. Розшукували і через Червоний Хрест, нема.

А от, кажуть, дідуня Вашого заарештували. Розкажіть про це, може шось пам’ятаєте.

Вона не знає, бо татові було 3 роки, як мати його померла, а батька як розкулачили – було 9.

То це в якому це році було?

Ну коли совєцька власть прийшла, коли ці колгоспи, колективізація коли почались.

То це перша хвиля? 19-ий рік чи 29-ий?

Да-да, якщо татові було 3 роки, коли то було. Тато родився в 25-му році.

А це вже з іншої сторони.

Ну батько мій, да. Це мамині батьки, а то батькові.

Але цих тоже розкуркулили?

Ну да, вони здали добровільно все в колгосп, вони пішли самі. Об’явили і вони пішли самі.

Тато сам заяву подав, то ше мама кричала на тата: «Шо ти такий перший».

Ви вже це казали.

А скажіть, а були в селі люди пухлі з голоду? Було таке?

Було. Которі бідні дуже, то ті бідували. А которі трощки дужчі були, то ті жили.

А були у вас в родині ті, що пухли з голоду?

Не помню.

А було, шо люди помирали з голоду в селі?

Може було, я не помню.

А скажіть, Ви ходили на колгоспне поле збирати колоски?

Ходила.

А дозволяли?

Ні.

А розкажіть, там якийсь об’їждчик був?

Да. Такий ще вредний був, так батогом бив, що аж вимітало. А як його звали?

Марко.

Марко, то це вже після того, а вперед був ше їден. Я того не помню.

А в нього батіг був чи може в нього ше яка зброя була?

Нє, я не помню зброї.

А в нього був батіг, то він певне на коні їздив?

На коньові, да.

А хто ходив колоски збирати? Діти?

І здорові, й діти – всі, які попало.

Бабуня ходила.

Бабуня ше й добре збирала. Так назбирає, натовче мішок, шо як не проб’єш його, такий твердий. І вже прийде ввечері до тата: «Стефане, вимолоти». То він вже встане, вимолотит то колосся.

Розкажіть про тих Колісників, як бідували, як їли.

Ну нижче нас жили, стара хата була, а їх було три хлопці і п’ять дівок, по-моєму. Іваська, Марка, Ганька, Маринка і ше якась ніби була… чи мо чтири було, не помню вже.

То вони бідно жили, кажете?

Да.

І шо з ними в голодовку було?

Хата була така старенька, а дітей було ніби четверо чи п’ятеро, бо три хлопці було, а чтири дівки, по-моєму. Одна Маринка…

Мам, Ви вже то казали.

А хата старенька була, тіснота була. Но вони зварат, баба зварит, мама зварит борщу чи шо. То я кричала ґвалт, шо: «Ви не годні зварити такого як вона». Бо там лапали ту картоплю чи бурачок, а мама зварять як положено. А вони бідували, дуже бідували. Тіснота була, не було де подітися. Але потом вже хлопці старші почали женитися: той на вдові багатій Євдоні…

А з чого той борщ був?

Бурячиння, лобода… більше шо. Там буряка не було, бо не було його ше, молодий був, ше маленький.

Вони десь вибирали мерзлу картоплю по кагатах.

По кагатах, по полю ходили.

От Ви кажете, що Ви ходили, ваша бабуся ходила, колоски збирали. А що потім з тими колосками робили?

Потовкли, зерно відвіяли та вже було шо змолоти.

А жорна були у вас?

Були.

І ви на них мололи?

Молола та ше й пильнувала, я пильную, хто бде йти, щоб не чули. Бо ше забирали, били.

А хто це забирав жорна?

Ну сільрада чи хто там.

То це були місцеві, з Вашого села, що ходили і розбивали оце жорна?

Наші і деражнянські були, чи з району, я там не знаю як, і наші сільські. Сільські ще гірше іздєвалися як чужий. Були такі, шо…

А що ви з тої муки готували?

Ну шо? Пляцки чи як, пончики, так називати його. Пляцки  пекли.

То це сама мука, чи туди ще шось домішували?

Було й так, що з бараболями, натирали бараболі. А було шо і сама мука, як було більше муки. І ще шось було, я не помню шо, шо я дуже кричала, шо я не хочу, не їла його. А шо то таке було, шо таке мама варили?

А було таке, шо ловили тварин – ховрахів чи жаб?

Не помню.

А було таке, шо ходила десь мама в місто і міняла речі на їжу? Або в сусіднє село може ходила? Чи інші люди може ходили?

Ні, такого не було.

А було таке, що люди ходили по селу і просили, щоб їм їсти дали?

Не помню такого. Може й ходили, не помню. Я помню, цигани ходили.

Хто-хто?

Цигани. То мама ходила і кричала: «Зачиняйте двері, бо як увійде, то всьо забере. А вони видно такі були, я не помню.

А церква в селі була?

Була.

І вона працювала, коли була голодовка?

Була церква, але казати… як колгоспи було чи шо, то розібрали.

А на тому місці щось потім було?

Ні, нічого не було.

Школа.

Школа.

То це церкву розібрали і зробили з того школу?

Нє-нє.

Нє, так була десь та школа з церкви… я вже не помню.

А церкву розібрали до голодовки чи після?

Десь то після голодовки.

А вона в голодовку працювала чи закрита була?

Не помню.

Не ходили Ви тоді до церкви?

Я мала була.

Сім років було.

Чи мати може ходила?

Мати може й ходила. Ну да, ходила, бо я так помню, як вони вже вбиралися. А колись же спідниці були довгі, широкі, то беруть під паху, бо ми маленькі були. То я так ходила кругом них і обсмикувала, шоб рівно було.

А за 47-ий пам’ятаєте? Була в селі голодовка?

Нє, такої головки не було, шоби люди голодували дуже. Тако було, шо недостача, але такої, шо аж голодували, то таке не помню.

А чого тоді недостача була?

Не помню… В нас була комора така і підлога, а під підлогою так ніби підстіл. То там були такі хлопи, шо підуть і провертять ту підлогу. Знають де, за дня подивляться, де там пшениця чи жито, шо їм треба. Провертять, мішок підставлят, націде, то таке було.

А їх ловили?

Ну так то не було, шоби їх зловили. Знали, шо роблят, але ловити не ловили і шоби когось посадили.

А це тоді той самий був голова колгоспу, шо в 33-му?

Той самий, єврей – Борис Львович. Такою поганою смертю помер.

А в 47-му році податки великі були?

Я не помню, я мала була.

А в 33-му, як Ви думаєте, чого була голодовка? Чого не було шо їсти?

Бо вивезли то всьо, забрали, шо було з комори, забрали. Такі приїжджали, шо мали руку, чи як там, прийшли, загрузили й поїхали.

То це з колгоспу все забирали?

Да. А людей шо там, людям по 200 грам зерна на трудодень, якщо ти робиш. Там зайде пів мішка чи шо, але і тим тішились… Тато почті всей вік проробив конюхом, коло коней.

А в головку коні мали шо їсти? Корм був?

Їм давали шось їсти, давали чи сіно, чи там солому. Шо було, то давали. Тато був конюхом всьо время.

А в 47-му році люди їздили в Західну Україну по хліб?

Дехто їздив, хто знав і хто мав звідки поїхати. А більшість то нє, бо не знав куди і, во-первих, не мав звідки. Це треба було мати запаси якісь.

А ці люди шось привозили із Західної України?

Привозили й продавали зерно. Більше так не помню нічого, а зерно то помню.

А в 47-му, як Ви думаєте, чого була голодовка?

Я знаю, чого зробилася… Вивезли всьо та й…

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду