1. Місце запису: місто Козенець Козенецький району Київська область;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто записав: невідомо;
  4. Респондент: Куриленко Василь Миколайович, 31.01.1936 р.н., народився в селі Ярешки Баришовського району Київської області.

Під час Голодомору 1946–1947 років  проживав в селі Ярешки Баришовського району Київської області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте ви, що був голод у 1946-1947 роках?

Пам’ятаю, прекрасно пам’ятаю. Нам трудно було жить.

Які на вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Да, влада забирала урожай. І яйця оддавали, корова як була дає 200 літров молока. Там його пересортіровували. А помочі ніякої такої не було. Робили на трудову – грошей ніяких не давали. Тільки на пологи да на позику.

Якщо відбирали у людей вирощене у полі, городі, то хто це робив?

Не робили в нас такого, бо не було чого відбирати.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ну цього я не пам’ятаю, може на кого і доносили, а шо як мені тоді було десять років, то я цього не знаю конкретно.

Чи ті що відбирали  мали якісь документи на забирання продуктів?

Ну які документи? Хто його знає – я не знаю. У нас не відбирали, це в тридцять третьому – приходили скребачками копали, по-під хатами перекопували землю. А в нас такого не було.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Побиття я не знаю, а висилання було. За в’язку соломи було судили і давали по три, по п’ять років. Оце я знаю що було. А шоб били так, то не знаю. Мо когось били – мене не били.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Да я ж їх не бачив, що ж я буду говорить як я їх не бачив. Я не знаю, може хто заможніший, дак може до  нього і ходили. А як ми голодранці були дак що ж вони заберуть?

Як люди боронилися?

Да чього ж вони боронилися. Хто мог робить, дак робили. Хто не мог, дак мог помирать. Хто робив, той мусив вижить, бо на роботі давали хоч раз в день варену піщу.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Да я не знаю,  у нас такого не було.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Конєшно давали, а як же давали. Разову допомогу, разову.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Цього не було, я чув що в тридцять третьому році було. А тоді вже не було.

Що таке закон про «п’ять колосків». Чи чули Ви про нього?

Мій брат за п’ять колосків отримав п’ять років.

Хто охороняв поле, колгоспні комори?

Поля і колгоспні комори охороняли робочі, прості робочі, без ніякого оружия, без нічого. А воровство було, коли вже поймалися, тому давали строк.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Да тоді вже всі в колгоспах були. У сорок сьомому році майже всі – 99% були у колгоспах.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Ну де її заховаєщ? Як була вона на місті, как ніхто її і не ховав. У нас корова була. Ми жили дак батька не було, а була корова. Було й порося. Хліба в нас не було і картошки не стало. Шо по пало їли, і пирей там забирали, сушили, да на жорна драли, да хліб пекли. Каждий мусив виживать!

А люди помирали з голоду?

Помирали, я знаю що помирали.

А що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

Да ніхто не допомагав абсолютно. У нас був батько помер у тридцять дев’ятому році, дак  ніхто і на копійку не добавив. Позабирали. Прийдуть чуть лі не по дорозі. Мати казала, даже по дорозі, сідай – позика прийшла. А не підпишеш – дак пістолетом об стіл. І погрожували сильно, но не вбивали.

Хто не голодував у селі і чому?

Я таких не знаю. Бо я.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Да, ділилися, ділилися.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Каждий сам за себе.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Я ж говорю шо викопували пирей, сушили, на жорна мололи, дай хліб пекли. Ну, я як пацаном був із дерев листя їв. Лісу у нас не було. Толи ожина, де було.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Люди которі охотилися, тиє вживали. А шо ж я буду охотитися як ружья немає, нічого.

Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?

Можна було все купити і виміняти, да не було за що. Ходили почти голодранці, у драних штанах, у драних сорочках.

Чи був голод у містах?

У містах голоду почти шо не було. У містах все було і в городах давали гроші.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Я не считав, но десь десять чоловік умерло. Я так припускаю, а шо й більше. Я знаю конкретно одного, там він недалеко жив, дак він з голоду вмер.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Нема, не було. Я не помню.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Усіх на общому кладовищі.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Да хто заплатить? Той що ховає – той плотить. Держава грошей не давала.

Чи відомі в Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Ну одне кладбіще, у сіх хоронили.

Чи поминають їх на на « Проводи», « Гробки», Зелені свята?

Обязатєльно!

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Поминають.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є, а патріархату я не знаю. До якого вона патріархату відноситься?

Чи встановлені в Вашому селі пам’ятники померлим від голоду?

Тоді не має на кладовищі.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1946-1947 р., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам сусідам?

Дітям то розповідав, але вони я не знаю вірять вони чи не вірять?

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Ну винна держава, закони, сталінські закони, винні.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду