- Місце запису: село Морозівка Міловський район Луганської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Коробка М.В.;
- Респондент: Куркіна Євдокія Леонтіївна, 9 лютого 1923 р.н., народилася в селі Морозівка Міловський район Луганської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент прожтивала в селі Морозівка Міловський район Луганської області.
Сім’я складалась з 10 чоловік. У неї були батько, мати, 3 сестри і 4 брати. Вона була передостанньою дитиною в сім’ї. В сім’ї була корова, тому з голоду не вмер ніхто. Батько ще заробляв продукти харчування, так як був плотник, робив скрині, сундуки. Всі старші діти і батьки працювали в колгоспі за “паличку”, їм нічого не платили. Одного разу брати взяли з собою в поле ступу, і натовкли там зерна, зварили супи. За це їх виключили з комсомолу, викликали батька, були у нього великі неприємності. Власті забирали за облігаціїї молоко, яйця, кожу із свині. Продукти харчування доводилося ховати, навіть закопувати, але їх шукали представники влади, знаходили і забирали. Але м’ясо не забирали. Коли була маленькою (8років), ходила з мамою в поле. Вона працювала з іншими жінками, а Євдокія Леонтіївна няньчила немовлят, колиски яких були прив’язані до воза. Вона їм давала замість соски пожований хліб з цукром і слідкувала, щоб вони не подавилися. В полі людям варили затірку. Влада нічого не давала. Вони продавали молоко і купували продукти харчування. З дубка зривали листя, сушили, товкли його і пекли оладі. Вродили у них картопля і буряк. Цього не забирали. В них померли сусіди, бо були ледачі. Ні в колгоспі ні на полі працювали не хотіли. Сусід, пухлий від голоду, вкрав у них на горищі кусок м’яса, який мати приховала для того, щоб взяти у роддом, з’їв його і через два дні помер. Його закопали в заброшеному погребі, просто загорнули і все. Голод 1946-47 був не такий страшний, тому що в колгоспі давали по 300 г хліба. А продукти у людей теж забрилали. Помирало людей багато, але тільки ті, хто не хотів працювати . Людей, що ховали проукти харчування заарештовували і додому не повертали. Колоски в полі зриати не давали, були охоронці,я к їх називали їздчиками.