- Місце запису: село Барашівка Житомирського району Житомирської області;
- Дата запису: не вказано;
- Хто записав: не вказано;
- Респондент: Кулеша Марія Микитівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Барашівка Житомирського району Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
Коли я виглядала з хати, я бачила жахливе видовище: люди були розкидані по всій дорозі. Вони ревли не своїм голосом, неначе звіриним.
У нас були сусіди, що поїли своїх трьох діток. Коли ж люди запитували «Де ваші діти?», – вони відповідали: «Вони пішли і не повернулись…». Але пізніше в них вдома люди знайшли чиїсь кістки, виявилося, що вони зварили своїх дітей.
Люди божеволіли на моїх очах. Тато мені говорив: «Людина гірша лютого звіра, якщо вона голодна, вона може на тебе накинутися і з’їсти».
Тому тато благав не виходити з хати. У моєї мами були золоті прикраси, вона їх зняла і понесла у Торгсін (магазин, де міняли золото на крупу або на четвертинку хліба) і вона поміняла золото на скіпочку крупи. Мама залила її водою і зварила супчик. Голодомор – це той страшний біль, що досі живе у моєму серці.