- Дата запису: 11 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Красногорівка, Великобагачанського району, Полтавської області;
- Записувала: Кравчук Тетяна Володимирівна;
- Респондент: Кучер Катерина Іванівна, 6 листопада 1925 р.н., народилася в селі Саї, Великобагачанського району, Полтавської області.
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Саї (в 1986-му році приєднано до села Стефанівщина), Великобагачанського району, Полтавської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть як вас звати?
Мене?
Да.
Катерина.
А по батькові?
Івановна.
А ваше прізвище?
Кучер.
А коли ви народилися?
1925 года.
А число, місяць?
6 листопада.
Угу, а розкажіть як звали ваших батьків.
Батька звать було Іван, а матір – Марія.
А чим вони займалися?
Та поки самі хазяйнували то займалися сільським господарством. Була своя земля. І вобшем обробляли. Пахали вобшем.
Багато землі було у батьків?
За це я не знаю скільки було землі в їх. Це тут огород був дома біля хати. А то в степу ще десь була земля. Бо знаю ж привозили ті снопи, як покосять та пов’яжуть та привозили скирту накладали тих снопів дома біля клуні. Тоді молоткарка молотила. Молотарку гнали коні. Щоб молотити 4 пари коней запрягали, і такий круг великий желізний, і туди вставляли 4 дишла отак навхрест, сюди двоє і сюди двоє. І вобшем коні запрягали і на тим кругові стоїть чоловік і поганяє отих коней і ото гналася молотарка кіньми.
Вашого батька як була фамілія?
Ісаєнко.
А вони жили тут в цьому селі? Дитинство ваше де пройшло?
На Саях. Хутірець такий був. Хат 40 було.
Це десь тут поряд було?
Ну да, недалеко, кілометрів 8 чи скільки, не знаю, чи мо 5.
А скажіть була у вас конячка якась чи корова?
Коровка була, а конячки не було.
А що потім сталося, от ви кажете, що вони самі хазяйнували поки, а потім що сталося?
А як організували колгоспи у 30-х годах так усі пішли в колгосп. А десь 5 сімей і наші батьки в тих 5 сім’ях не пішли в колгосп. А чого вони не пішли, чи боялися того колгоспу, чи чого вони не пішли в колгосп. Шо самі ж хотіли хазяйнувать видно. А на їх тоді такі плани накладалось вивезти оце хоч вроде в тебе урожай хоч не вроде, а план виконай. Дуже їх придушували щоб вобшем ішли в колгоспи вони. І ото ми найдужче страдали від того, що батьки не пішли в голгосп зараз. А хто пішов перший зараз у колгосп, у кого конячка була, віз був, в когось плуг був, борона була чи рало, чи шо, все зволили туди в бригаду, щиталась бригада, а бригаду організували. Там раньше таке казали куркулі. Вони які куркулі була в них земля, ну багатші були від оцих простих людей, гарні сараї просторі були в їх, як колгоспи організували їх повигонили з хати, розкуркурили їх щитай, повигонили. А бригаду там організуали і туди оце позвозили. У кого віз був, в кого конячка була, в кого борона в кого плуг , та все, що потрібне для землі було обробляти, та все туди позвозили, організовувались в колгосп.
Сіяли в ручну, мішок отак через плече і зерна в мішок і руками розсівали. Сівалок не було. Та ще при колгоспі то сіяли із мішка, руками, в ручну сіяли.
А на вашого батька не казали куркуль?
Та ні. Де б там куркуль, як нас 5 дітей було в нас в батьків. Бідно жили ми. Старша саме сестра Ніла , 21-го году рожденія, 15 лютого. А тоді брат з 23-го году, 10 квітня. Петром було звать брата. Тоді я за братом, 25-го году 6 листопада. Тоді за мною в кінці году 26-го году брат родився Василь. І тоді ще 28-го году Гриша родився. Ну цих не знаю місяця й числа не знаю, що менші від мене.
А приходили до вас забирали щось, може? От тоді як колгосп організовувся ніхто не приходив не забирав у вас зерно, чи корову чи землю може забирали?
Ні, не знаю за землю. Не здали землі в колгоспи, пахали самі, а як пахали, то я вже не знаю як вони пахали. То ж було в каждого конячка була, ну в наших батьків не було конячки, коровка була. А тоді як ті всі в колгосп свої конячки поздавали, повідводили в колгосп, зосталося в цих 5 сімей 2 кобилки. І батька видно заставили продати корову і купить конячку, то як ми плакали за тею коровкою як батько продав. Та ще ж аж у Хороль водив продавати, а це було від нас, як казали 30 км, то він у суботу як після обіду як повів ту коровку то тільки вивів за ворота то вона як зареве та корова, а ми в дворі ще дужче плачемо за коровою, що не буде в нас коровки. І приходить батько в неділю аж вечері при світлові з того Хорола без коровки, а ми всі 5 в сінях обнялися клубком і ходимо до того плачемо, до того плачемо , що нема ж це в нас коровки. Що ми їстимемо. І всі будуть корови пасти, а в нас не буде нічого. А на другу неділю приводе конячку. Ну конячку вже десь ближче купив, не їздив у Хороль, чи не ходив, тоді пішки ходили в Хороль. Вобшем трудне було дитинство і тяжке.
А пам’ятаєте голодомор, голодовку? З чого вона почалася?
З того й почалася, як організували колгоспи, церкви стали розбивати, все руйнували.
У вас в селі теж церкву зруйнували?
Розбили, така була церква, видно ще баронська чи яка вона була, в такому парку, в хорошому місці й так ставок і від ставка так гора підйом трошки і на тій горі в парку була церква построєна, капличка була, церква обсажена каштанами була, так ловко було, я це помню. Нас хоч малими ще в школу не ходили, а до церкви водили.
А пам’ятаєте, як розбирали церкву, може, люди додому ікони забирали?
Цього не помню. Оце ж чую як ті матері, яяк посходяться до кучі та так клопочуться, як таку церкву розбити. Не попадало людям ікони, не знаю де вони подівали ті ікони. Все чисто, а церква по району найцінніша була оця церква, що стояла в парку.
Дерев’яна церква була?
Я не помню, та ні по-моєму не дерев»яна.
Кам’яна?
Навєрно.
Хто вам допомагав вижити в голодовку? Може хтось допомагав чимось, шось приносив їсти?
Та ніхто не приносив, бо його ж не дуже було в кого носити шо. А отак знаю мати рушники міняла то за макуху то за мисочку борошенця міняла.
А в кого міняла?
Та у цих же, у сусідів. Бо ці, що вступили в колгосп тим хоч трошки шось попадало. А оцим, що хотіли самі хазяйнувати цим нічого не попадало. То все попромінювали. І знаю батько возив у Запоріжжя і платки шовкові в матері були і шерстяні платки і платочки були і килим був і скатерті були, то це видно вже у 31 годі батько возив у Запоріжжя. І привезе там зерна трохи, а шо як нас 5 та батьків 2, що там того клуночка, дуже голодували ми.
Буксирники до вас не приходили?
Та ні, мабуть. А шо вони?
Бригади не приходили забирати їжу?
Та ні, не приходили. Бо не було чого там брати?
А не було такого, що батьки ховали їжу? (чоловічий голос за кадром).
Від кого?
А було таке наприклад, щоб не вкрали, там наприклад чи корову може в сіни ставили чи конячку в сіни ставили і стерегли по ночах? Чи може десь закопували щось?
Ну не було, коровка в сараї стояла поки не продав батько, то стояла в сараї, в сіни не вводили.
Що таке торгсін нечули? Там де золото міняли на їжу?
А я такого й не чула даже. Не чула, ото знаю, що барахло возили в Запоріжжя міняли за зерно.
А скажіть, а в поле ходили колоски рвати?
Не ходили, не помню, щоб ходили, це вже як вступили батьки у колгоспі наші, то знаю, шо як жнива косять то ми ходили вже отакі підлітки колоски збирали, то це ми вже у колгоспі були.
А скажіть, коли батьки в колгосп пішли, не повните в якому році?
Точно не помню, може в 33, тільки вже як новий урожай начався тільки вже після того як те, ну зараз із весни не були в колгоспі, бо я знаю отим людям шось трошки попадало хто в колгоспі був, а нам нічого не попадало, бо ще ж видно не були в колгоспі, а вже може до осені й поступили в 33, точно не знаю, но вроді вже в 33, я знаю пішла у школу в 1 клас, й була вже переростком, 6 год чи те 6 листопада годи, а я першого пішла в школу то там шо листопад і грудень і 9-й місяць мені чи год начався.
Але в класі всі різних років? По 6 і по 7 років і по 9?
Да, були й молодші, та старших не було, а молодші від мене були в першому класі.
А в ясла не ходили ви в голод?
Та ні, тоді й цих ясел не було.
А був в селі патронат?
Був. Патронат був у нас перед войною. Сироти дітей збирали і було прямо у нас по сусідському у чоловіка був млин і його тоже розкуркурили, вигнали з хати, а в його в хаті помістили оцей патронат.
Це в вашого чоловіка?
Нє, не нашого чоловіка, це сусідський чоловік, був мірошником і його вигнали з хати, таке куркуль щитали, що млин в нього був і в ту хату як його вигнали і помістили патранот, було 10 душ.
Як цього чоловіка звали?
Вихтір.
А фамілія?
Гордієнко. Вихтір Владимирович.
А потім йому цю хату не повернули?
Повернули, перед войною вже повернули йому цю хату.
А розкажіть чим мама вас годувала в голодомор? В 32-33, що давала вам їсти, може в ліс десь ходили, гриби збирали чи траву якусь збирали?
Та збирали дома різали шпориш, обривали на берестках листя і сушили і переминали його на борошно. І ото з того шпоришу і того листя бересткового таке місили, пучку там борошенця виміняла знаю в сусідів там мисочку борошна за спідницю і за шерстяну хустку материну, виміняла борошенця мисочку і ото в оте борошно, що намняли з шпорошу і берестка то ліпили таке як блінчики пекли, то оте таке ми їли.
А жорна у вас були?
Хто? Я не поняла.
Жорна, щоб зерно молоти?
Не було у нас. А були в людей знаю на Кучерях хутірок там от нас таке може з пів кілометра, то там в чоловіка були оці жорни, вобшем ходили і ми туди молоти. Ото як начався урожай дехто чуть колосочків намняв там пригоршню чи дві борошенця, то ходили туди на Кучері мололи в тих жорнах.
То у вас в сім»ї ніхто не помер в голодовку?
Та ні, Слава Богу. І пухлі були і в мене ноги були пухлі, і в брата Петра були ногі пухлі, за тих других не помню. А оце в нас удвох були пухлі ноги, але Слава Богу вижили.
А з сусідів може ви знаєте, може хтось помер в голодовку?
Та дуже в нас і не мерли. Три душі померло, ну не знаю, отамо від нас то й далеченько були, один чоловік вмер і одна бабуся вмерла і дівчинка маленька може годів 6-7 отак вмерла. Ото троє померло і поховали їх в одній ямі. Оцих трьох – чоловіка, бабусю і дівчинку маленьку поховали в одній ямі. А то один ще вмер як оце вже урожай уродився та чи намолотили чи намняли чи як вони, наївся дуже хліба зопалу після такої голодовки та наївся дуже хліба то помер ото ще один чоловік таке вже не зголоду, а дуже наївся, переїв дуже.
А де ця яма була там де їх всіх заховали ? Десь на цвинтарі?
На кладовищі їх ховали.
А там зараз не знаєте, може, стоїть якийсь хрест написано, що там ті люди померли?
Ні, не було ніякого хреста, нічого, так оце кажуть люди це я вже чую від матерів як балакають, що ото у ямі безтрунній ховали, без нічого, ото так замотають у якесь ряденце чи ряднинку і поховали ото. Без трун їх уже ховали отих, що під голодовку три душі померло.
А скажіть може чули, що батьки говорили, що може хтось допомагав тим людям , що в колгоспі працювали? Може голова колгоспу їм щось давав щоб вдома було що їсти? Не чули такого?
Та оцим, що в колгосп вступили давали щось по трошки. Давали із колгоспу давали щось, не багато, но потрішку шось давали.
А вже після голодовки говорили ви, що був такий період, що люди голодували, батьки може розказували щось, між собою спілкувалися про таке?
Та може й балакали конєшно, воно в пам»яті ж було, що таке пережити.
А за 46-47 рік пам’ятаєте тоді теж була голодовка?
Була й тоді голодовка, ну тоді не така була вже сильна голодовка, я знаю і в нас у сім’ї, я жила у прийомній сім’ї, після войни була в Германії і це вобшем в рідної тітки в батькової сестри там дядька я жила. Вони й по сусідському жили , оце батьківська хата і тітка оце ж мого батька сестра і там оце по сусідському вийшла заміж і я жила з прийомними батьками то це був дядько та тітка і я. То таких жирів дуже не було, коровка була, і вобшем було все по трошку, і хлібця було і картопелька була, такого дуже голоду не було, як ото бул в 33.
А як ви думаєте чого в 33 був цей голод, хто його зробив?
Та в нас ото ж все гомонять, що Сталін хотів країну видушити видно, що врожай був, а чого такий голод став, вобшем хліб позабирали, повивозили, а людям хай вмирають.
Може ще щось пам’ятаєте, що мама вам розповідала про голод в 32-33, може щось згадувала?
Та отак і згадували по других селах було кажуть люди по дорогах було йде йде і на дорозі впаде і вмре. Це вже чуємо від матерів розказують, що по других селах було таке, що люди на ходу мерли.
А було у вас таке, що люди приходили до вас додому і просили їсти з чужих сіл хтось?
Та не було таких.
Може хтось ночувати просився, щоб пустили?
Ні. Не було, може я не помню такого.
Було щось чули, що може люди людей їли, чи щось таке?
Та чули такі балачки, були, що було і дітей було їдять, як вони їх чи варять чи як, дітей було кажуть поїли батьки.
Но ви не знаєте де це було, це ви так балачки чули?
Ну да балачки так чули, де саме точно не знаю, ну по других селах, що видно ж батьки чули це шо розказують.
А було таке, що люди проти колгоспу повставали, брали до рук зброю може в лісі ховалися?
Та ні, не було таких. У нас оце ж як я знаю то із нашого хуторка всі пішли в колгосп, це 5 сімей не пішло, то жили ж тихо, нічого вони проти колгоспу не возражали, не пішли в колгосп та й усе.
А ви казали, що деяких людей з хати виселили, то де вони жили?
Та ото ж жили та де впросяться до людей у хатинку або що, ото ж і перебували і переживали.
Не вислали їх з села в Сибір чи кудись так?
Ні, оцих не виселали, то раньше було розказували, я не знаю яких це, що департірували чи шо щоб виселали їх в Сибір туди. Оцих, що в нас то таке повигонили з хати, вони десь упрошувалися до сусідів у кого там хата і хатинка була то допрошувалися і ото там переживали.
Хто це їх виганяв з хати?
Хто виганяв?
Угу.
Та видно ж правління оце якесь, якесь ж було правління, видно, що вирядили з хати і вобшем оце ж так як і в нас сусіда вигнали з хати, що був млин, і патронат там помістили.
Но ви цих людей не знаєте, це були якісь чужі люди чи свої, з свого хутора?
Та не з нашого хутора, може оце з Степанівки, належали ми до Степанівської сільради, то це видно Степанівське начальство якесь отак виганяли цих, а тих патронат поселили сиріт, що зостались без батька, без матері.
А що вони там в тому патронаті робили ці діти?
Що робили, у школу ходили, була в них куховарка, їсти їм варила, та вобшем годувала ж їх, їсти варила, а вони всі в школу, всі школярами були, оці, що в патронаті були, 10 душ і всі школярами були. А куховарка получала з колгоспу продукти і варила їм ото продукти, і в них була і та і балалайка була щей розважалися, гітара була, вони ото хто бренькав на ту на гітару, хто на балалаєчку, оці що в патронаті були.
А ви не бігали туди, не просили там їсти?
Та ні, тоді вже ми не голодні були.
Це вже було після голодовки?
Ну да. Після голодовки було. А вони було там такий хлопчик Федя був, Кисіль хфамілія. Як новий год і оце він по сусідському цей патронат і оце він по сусідах ходив і поздравляв з новим годом нас.
А коли ви почали новий год святкувати?
Новий год та 31 січня.
А Різдво?
7 січня.
А було таке, що святкували Новий рік, а Різдво не святкували?
Та ні, було таке, що мо новий год не святкували, а Різдво всігда святкували.
А коли почали святкувати Новий год, коли таке взагалі свято появилося не пам’ятаєте?
Не помню цього, коли воно началося. Але знаю шо оце, вже як в школу ходили то новий год і справляли, і ялинку в школі строїли і ходили ми на ялинку щей співали кругом ялинки.
Які у вас іграшки були в дитинстві? Гралися чимось в дитинстві?
Та чим ми гралися, в матері мичку схватимо, вони ж раньше пряли матері, та мичку схватемо та тряпочкую запнемо і це куклу таку зробили з теї мички.
А на ялинці які іграшки були?
А на ялинці таке канхвети повішали і я не знаю, де вони їх брали, що з ватки пороблені грушки, яблучки і таке покрашені мов жовтеньким і таке яблучка мов ще збоку червонобоке, з ватки були оце яблучки і грушки, канхвети були ото почіплені кругом ялинки, ваткою було обквітчано.
А ікони у вас вдома були?
Були.
Не забирали, да не ходили, не забирали ікони?
Ні, ні не забирали, були, вобшем та ікона була, що матір заміж ішла, це ж там Спаситель і Матір Божа. А то на покуті стояв такий великий образ Спаситель був і вобшем там і церква, і вобшем людей мов так як ідуть до церкви і так мов здавалося мов так як наша церква, що в Стефанівшині була, що в парку була, що церква і люди йдуть, так мов на гору йдуть, мов така ікона була як ото церква і люди йдуть до церкви мов так під горку.