- Дата запису: невідомо;
- Місце запису: село Нова Прага, Олександрійського району, Кіровоградської області;
- Хто записав: учні Новопразької школи;
- Респондент: Крижненко Ксенія Федорівна, 16 січня 1914 р.н., народилася в селі Вільні Хутори, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області;
- Оцифрування машинописних текстів та комп’ютерних роздруківок свідчень: Ангеліна Коцюбайло;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Вільні Хутори, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області.
(при розшифровці матеріалів збережено мову респондента)
У період Голодомору я навчилася на третьому курсі Дніпропетровського мукомельного технікуму. У 1933 році померли від голоду мої батьки, залишилося четверо дітей. Я так плакала і просила директора технікума, щоб відпустив мене додому. Він не пускав, а сказав: «Ні в коєм случаї. Учись, а дітей ваших оддадуть у дєтдом». Я училась і получала пайку – 400 грам чорного,, як земля хліба, економила і передавала додому братикам і сестричкам. Інколи нам давали остатки од вєса хліба продавці в продмагазинах (3 пайки). З технікума я тихенько втікала додому. А постольку була трохи грамотна, то якраз у 1933 году мене поставили комірником. Робить було трудно. Голова колгоспу, фамілія Чичка, як звать не помню, був дуже хароший. Сам помагать людям не міг, бо дуже слідили за ним, а через жінку свою допомагав голодуючим і пшоном, і мукою, і мені не запрєщав це робити. Багатьом людям допомагала і я. Може не одну душу врятувала од смерті. Боялася, що арестують у любу менуту, а помагала і малим, і старим. Бог одвів од тюрми. Допомагали і люди одне другому. Ділилися жаром із плити, бо не всі мали чим розпалювати. Помню іще, що рядом із коморою був амбар, де хранили поссівне жито і його охраняли. То те жито було вогке і згоріло, а люди трупами лежали коло цього амбаря і нікому до них не було ніякого діла…