- Місце запису: село Хижня Жашківського району Черкаської області;
- Дата запису: 23 жовтня 2005 року;
- Хто записав: учні 10 класу, члени ради музею історії села Хижні
- Респондент: Кривосар Мотря Ливонівна, 1922 р.н., народилася в селі Хижня Жашківського району Черкаської області;
Під час Голодомору проживала в селі Хижня Жашківського району Черкаської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр.?
Звичайно, пам’ятаю. Таке важко забути.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Влада забирала урожай. Це все влада.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Були такі люди. Які ходили, обшукували і все забирали. Вони не йшли, поки не забирали все до зернини.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Винагороди були. Але що з того, вони були дуже маленькі, а за такий донос ту людину могли заслати.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Приходили і починали обшукувати по хаті, по хлівах, на подвір’ї. Ніхто ніяких документів не пред’являв.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Так. Бували такі випадки, що могли людей забити до смерті. Арештовували, висилали. Поводилися з людьми як із скотиною.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Зброї при собі вони не мали. У них були величезні палиці.
Як люди боронились?
Люди не могли боронитись, вони були вже зовсім знесилені.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Були такі люди, що могли приховати якусь частку зерна, але забирали все, важко було щось приховати.
Хто і як шукав заховані продукти, як їх звали?
Приходили із загостреними палицями і штурхали ними в землю. Забула, як їх звати.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Могли прийти утрьох, чи вп’ятьох.
Де можна було заховати продукти харчування?
І в землю закопували, і в дупла ховали, під усяке каміння.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Так. Давали їжу тим, хто йшов до колгоспу.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали лише в тому випадку, коли люди не сплачували податки.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Закон «Про п’ять колосків» – чула. Це не можна було збирати колоски по полю. За це могли і заарештувати, і навіть забити до смерті.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Звичайно, ні.
Хто охороняв поля і комори?
Ланові їздили верхом, саме вони охороняли поля, а комори сторожували комірники.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Одні кажуть, що самі йшли в колгосп, а інші – що примушували. Я сама не збирала.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Не знаю. Ніби ні.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Худобу ніде не ховали, бо її зразу позабирали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Переважно вдень.
Скільки разів приходили до хати?
Не пам’ятаю.
Коли почали люди помирати з голоду?
В 1932 році.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Ні, сиротами ніхто не опікувався. Деякі матері віддавали дітей у дєтдом в Умань.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували ті, які працювали і мали якусь допомогу від родичів.
Хто зумів вижити?
Хто був дужчий.
Чи допомагали люди одне-одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Хто міг, той і допомагав, а як не було самим що їсти, то й не було чим допомагати.
Які засоби вживали до виживання?
Ходили у поле колоски збирали. Хтось мав корову, яку не забрали. Отак і виживали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Хто мав щось, той допомагав своїм рідним.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ягоди, їстівні рослини. Гичку з буряків, листя з дерев, зелепухи з дерев.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Не знаю.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Черепах.
Чи можна було щось купити в місті, чи виміняти?
Так, можна було, але не було за що.
Чи був голод у містах?
І в містах був голод.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Я не знаю. Напевно точних даних немає.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Були такі випадки. Люди ставали гірше звірів. Втрачалися материнські почуття. Баба Сидориха зарізала свого хлопчика – сина Васю. Порубала, склала в чугун і винесла в погріб. Огляділися сусіди, що не видно Васі, кинулися шукати. Найшли його м’ясо в погребі. Суд таких людей не карав. Судом була голодна смерть.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Під цвинтарем у рів скидали. Дорослі й діти просилися: «Дядю, не кидайте мене в яму. Я ще жити хочу», та ніхто на ці слова не звертав уваги – «Я ще завтра за тобою буду їхати?!». Ось Максим Родіонович та Кисіль Євдокія були вкинені в одну яму – напівживими вони з неї вибралися і жили до цього часу, поки не прийшла смерть по старості.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Напевно платили. Точно не скажу.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей, померлих від голоду?
На старому цвинтарі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Звичайно поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Якщо заказати молитву, то батюшка поминає їх у своїй молитві.
Чи є у Вашому селі церква?
Є.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Так. Встановлений хрест.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Я розповідала. І сестрі своїй, і дітям, і онукам – це наша історія, її забувати не можна.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Думаю, що звинувачувати треба тільки владу Радянського Союзу.