- Місце запису: село Новосілка Голованівського району Кіровоградської області;
- Дата запису: 24 серпня 2009 рік;
- Хто передав: Бомба Катерина Володимирівна;
- Респондент: Кравченко Лариса Григорівна, 1926 р.н., народилась в селі Новосілка Голованівського району Кіровоградської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Новосілка Голованівського району Кіровоградської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Тут батьки мої жили і я тут живу весь вік. У 33-му році я ходила в ясла, їсти нам варили. Одного разу помню наварили нам сої і ми потравилися, а дітей було багато з усього села. Підніму голову, подивлюся, а всі лежать. А була лікпомша, якась кацапка, казали на неї Платониха, то вона пригналася, щось наколотила нам, напоїла, то ми до вечора й повставали. Мучилися люди, хліба не було. Батьки ходили на роботу, то їм давали по кусочку хліба і якусь баланду. Вони працювали в колгоспі Комінтерна. Тоді три колгоспи були на село: Комінтерна, на Ганівці імені Сталіна і третій на ті сторні де свинарня, це був Каганович. Шукали по подвір’ях, по хатах, були такі люди продажні, забирали в кого шо було. А на Пушкові голоду не було, а чого, бо там, мабуть, люди були розумніші. Бо наші люди ходили в Пушкову та міняли за крупу одежу, одежину останню віддавали, а самі голі лишалися. Господи, пережили наші батьки всьо і колгосп і голод. Нас у сім’ї було троє дітей. Я найменша ходила в майдан, а брати вже ходили в школу, то їм давали в школі якусь баланду. У нас була корова, то ми вижили. Всі, хто має корову, виживали. Корову кормили соломою, микали стріху, знімали китиці з хлівів, а весною вже пасли. Мама моя, Бричевська Олена Терентіївна, навіть продавала молоко. Хто був багатший, той щось платив, а хто бідніший, тому майже даром давала молоко, ще й наливала стакан молока: «Це випий зараз, бо вдома за дітей не вип’єш». Отаке ми пережили.