- Місце запису: село Нова Обдівка Тростинецький район Вінницька область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Козоріз Віктор Дмитрович, 1930 р.н., народилася у селі Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в селі Нова Обдівка Тростинецького району Вінницької області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Мені було 3 роки, коли батьки повернулись з Далекого Сходу: туди їздили разом з іншими шукати кращої долі. Повернулися сюди, а тут голодовка. Чим вона мені запам’яталась? За миску круп моя мама віддала нашій сусідці свою нову спідницю. Потім за один літр молока віддала мої новенькі повстяні валяночки. Пізніше тато пішов на роботу, на молочну ферму. Звідти приносив деколи в кишені трохи ячміна дерті з довгими острюками. Мама висипала дерть в полумисок і ставила на килим сушити, а я потихеньку залазив на піч, брав ту дерть у жменю і запихав собі до рота. Мама почала плакати, коли побачила, як я їм ту дерть і випльовую остатки. І до сьогодні бачу, як вона стоїть серед кімнати, показує татові пальцями на піч, а з очей течуть сльози. Та, мабуть спасли мене від голодної смерті горобці. Мамин брат якимось побитом ловив горобців. Мама смалила їх, смажила, а то й пекла на вогні й потім маленькими шматочками, давала мені їсти. Навесні й літом 1933 р. з липи листя шморгали, сушили, товкли і пекли з нього такі млинці. Торішню гнилу картоплю на полях шукали, як зійшов сніг. Нічогісінько ж не було… І хай Господь відвертає від такого лиха. Я не хочу більше нічого згадувати…, але не можу…