- Місце запису: село Глибоке Бориспільського району Київської області;
- Дата запису: 10.09.2020 року;
- Хто записав: Артеменко Лариса Олегівна;
- Респондент: Коврак Іван Остапович, 18 вересня 1928 р.н. в село Глибоке Бориспільського району Київської області;
- Розшифровка аудіозапису: Софія Базько.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в село Глибоке Бориспільського району Київської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка. Як вас звати?
Представся, як тебя зовут?
Коврак Іван Остапович.
Іване Остаповичу, а коли ви народилися?
Тисьчу дєв’ятсот двадцять восьмого года.
А число, місяць?
Подождіть, двадцять восьмого восімнадцятого сентября, ето, октября. А мені в Казахстані когда так прибавили, года там так паспорт там.
Не года, месяц прибавили там, неправильно.
Фактіческі, от буде в жовтні, восімнадцятого жовтня. Отак буде.
Дай Боже буде, дев’яносто три.
Буде дев’яносто троть. Ну я вже не став то, як записали в паспорті, то так воно і тягнеться. А так фактіческі я так, я не.
Дев’яносто три года йому по настоящому.
Іване Остаповичу, а де ви народилися?
В селі Глибоком. Вулиця Довженка, там моя хата стара стоїть, батьковщина моя.
Іване Остаповичу, як звали вашого батька, ну повне ім’я? Батька.
Остап звали його.
Кобрак.
Кобрак Остап Хомович, у його дід Хома був, батько його. Он сам кубанський був, козак. Он бил, как вам сказать, третій куркуль на село, от. Ну он казав так: «До сімнадцятого года, ота як революція пройзошла, до тридцятого года жизнь була отак» (показує великого пальця). Єдін дав НЕП, був там такой НЕП, от. А потом началі в тридцятом году колєктівізацію робить, от. Ізгонять у колгосп. Хто пошов добровольно в колгосп, того не трусили. Як ото кажуть, шо НГБ ходило, трусили, ні. НГБ не ходило. Некого не було. В мене, я, так я то канєшно запутався. Старший брат був Андрій, двадцять четвьортого, а другий — двадцять шостого. Еті бігали в економію, а економія та була, як вам сказать. Оце як з Борисполя єхать, канал і ото газ труба як проходить там, там була економія панська. А хто там, ілі пан Камінський там був, ну її както в сімнадцятом году не розогнали. І вона существовала отож , у тридцяті годи як пішли колгоспи основовать. Хто в колгосп пошов, тих годавали. Ну, затірку варили, і таке што могли. А чьо ж то не було, то ходили та трусить, трусили в людей. Таких хто не ходив, у колгосп не хотів іти. А шо трусили? Ну цих же людей і кормить, от. А шо тогда у людей було? Якраз двадцять дев’ятий недород був. Год. Тяжолий був недород, і тридцятий недород був. От вам якраз і подпало под голод. Отака була сістєма тогда. А тогла чим [3:24](нерозбірливо чути слово)? Киньми да волами. Отака була сістєма. Ето щас тєхніка, вот.
А батько ваш добровільно пішов у колгосп?
Ну ото, когда ходив, у, не хотів іти. Вони думали, шо то знаєш, по Україні банди гуляли тогда. Ну так, как говоріться, Махно, всє думали, шо власть поміняється. Не хотіли йти в колгосп, от. А воно всьо ж таки. [3:48](не розбірливо чути слово) побєділи, от. І загарбали Україну, тоже. Расійські войська тут. Ото тут, Крути [3:58](не розбірливо чути) їх часто вспомінають, от. Ну як воно не було, ну, вопшем, бєльшовицька партія побєдила. І всьо то. Мусили йти в колгосп, от. А вони там робили в тридцятом году [4:11](незрозумілі слова) організали в колгоспи, а батько не хотів, так он ходив ото, ну, до ото, до пана Камінського і з матір’ю. І брат Андрій, Митро бігали туда ото. А я сидів із меншим братіком, Михайло, тридцятого года. Он у мене на руках так і помер, от.
А коли помер?
Помер он так весною тоже вже.
Під час Голодомору?
Ад голода.
Ні, якраз Голодомор, да у тридцятом году, у тридцять третьом году.
Ну, Голодомор. Помер.
Якраз Голодомор був вже. Сильний Голодомор, потому што. Шо побуло їх і щас повно таких. Робить не хотять, а жить хотять. Так і долі. А НГБісти, як ото пишуть, шо ходили, не було їх! Я не буду брехать! Не одного я не бачив, шоб приходив хто там в хформі. А свої старци приходили, коториї не робили. Отак я скажу.
Почистиму. Вареник да Галюля, отакі були в нас тут , дєятєлі.
Ну а братік у его же умєр на руках од голода.
То до вас приходили, правильно, з обшуками?
Приходили, канєшно! Вони трусили, і в комин загледали. Все де яка квасолина, всьо заберуть. Людєй кормить нада, котори в колгосп пошли. То вже ж, как говоріться, ше й урожай не подоспів. А вже тако, в тридцять чєтвьортом году, я помню хароший урожай був. А то в тридцятом году ота картопелька, посухи були. Понімаєте, го. Как і щас.
А як ви думаєте тоді. На вашу думку, Голодомор, він був штучний чи природні причини були Голодомору?
Ну як, недород раз був, от. І отож колгоспи забірали скатіну людям, оставлялі людєй без ничого. А всьо зганяли, всьо для общєства. Ото враги робили послє етого. Ето канєшно под вліянієм власті було, от. Так же не пошов би, хотя я, хоть би любой, шоб іти да й трустить, от. Отака була сістєма. Так я помню. Так і батько розказував. Под вліянієм сіс, ета государства. Вони й ходили. А саме НГБісти, шоб чєкісти, етого я не бачив в глаза. Не ходили.
Тобто Голодомор був штучний?
Да, да. Ото-то так воно я ж говорю. Хто пошов в колгосп, їх нада кормить було, ето од людей собирали.
А ти раскажи про дєда, як забралі. Да на Соловки.
Ну да шо в деда забралі? У сімнадцятом году, в діда було, правда, сорок п’ять гектар землі. Його як забрали на Соловки, да так он і не вернувся. Так і остався. Ну так вони ж думали, шо у діда значить діти, і може золото припас. Да у їх золото єсть. А ніякого золота в їх не було. Дід не накопичував золота. Я про діда толком, я ж його не бачив, не знаю як шо. Ну розказували, шо дід, хароший був. Людям помагав, коториє бідно сильно жили. Отета шо я знаю так.
Це його розкуркулили, виходить?
Да.
Ну да, в сімнадцятом году їх розкуркулювали. Палощуків розкуркульовци, потом оце діда Хому, потом Тишки, такі ше були. Тоже їх розкуркуліли, а куда їх позсилали, Бог його зна. У Сібір, на Магадан. Отака сістєма.
А ви пам’ятаєте, хтось іще з голоду помер? Іше можливо, ваші рідні чи знайомі, чи сусіди.
Дід Хома?
Нє.
Чи хтось з голоду іще помер, окрім вашого брата меншого, Михайлика? Хтось іще помер?
Ну так, як вам сказать. Хто може й от болєзні помер, от. Ну так як ото єсть розказують бабки, шо по гулиці валялись. Не було цього. Це я не знаю, хто там ето. Таке єсть тухту горить. Такого не було. Мало лі чого чоловік де помер. А по вулицях, як у нас говорять в Глибоком, не валялися по дорогах, от. Ото помер у мене братішка, на руках. Ну от…боліло. От. А ліків же не було. Всьо, воно і й померло. Так може дето й хто. Ну таку, як ото-то щас у газєтах бабки пишуть читаю, може десь таке і було. Но в нас такого не було. Шоб по вуліцях валялися люди,і звозили їх, як говоріться в общу яму. Оце така сістєма.
А ви не пам’ятаєте, хтось ходив свої речі дорогоцінні, там хрестики, там, міняли на їжу? Ходили?
Ходили канєшно. Міняли, ходили люди на ето, ну вєщі на продукти. Ну так я же не запомню, хто воно і як воно.
А в вас в сім’ї ходили? З вашої сім’ї?
Не було, я не бачив. Не помню, не помню.
А хтось ходив? Ви чули таке.
Ну. Нехто не ходив у нас так шоб.
Ну ви кажете, да міняли речі на їжу.
Ну ета в нас речі міняли знаєте коли?
Коли?
В сорок сьомому году. Сорок шостий год був недород, так ото їздили на Западну Україну. Отам міняли свої вєщі, там оттуда возили, как говоріться. Ну, Заподна Україна була самостійна. Колгоспов не було. У їх скатіна була дома. Їм було чим пахать. А в нас пахать нєчєм було. Руками не насієш багато, от. Ото туда возили в сорок сьомого года. Ше з сорок шостого на сорок сєдьмой. Голод то вже був. Ну як вам сказать, ну давали паєчку хліба государство. Кілограмову на сєм’ю, от. Токо в кого сім’я. А в кого там дат може кусочок.
Карточна сістєма.
Половиночку.
Ось, в курсі дєла получала.
Получала.
Ну в нас¸в сорок сєдьмом году, не сільно бил голод на Україні. От. Трохи було, вже запаси билі. Так шо. Ну давали в районах, а в сьолах не давали хліба. У сьолах свойо було. Сіяли там. То жинце там, просе там, гречечку, от. Ето всьо сіяли да, своя була крупа. І калачикі садили же, та й квасолька там всьо було на городі. Всьо виращували сами для сібя. Од картоплини до…как гаварітса до цибулини. От.
А в 1932-33 батькам платили за трудодні? За роботу платили?
Одвісті?
Тридцять. Когда трудодни платили? У вас были трудодни, платили, што вам платили?
Платілі грами.
В 1932-33 платили батькам за трудодні?
Ну там, получали потрошку кілограм, по, по два, по три. Отако от. То проса, то гречки, то жинця, пшенички, потрошку давали.
Давали один раз у місяць? Чи як?
Ні-ні-ні. У год, в год.
В год.
В конце года, да. Розчьот був. Каждий місяць не давали.
Тобто цілий рік треба було пропрацювати…
Да-да, цілий год нада було.
Шоб в кінці року, два кілограми там.
Ждать вже, як ото щас дают, то таке время, когда врожай собирали. От. А вже в тридцять четвьортом году урожай був хороший, от. Ото в тридцятом году заснували колгосп, ото Шевченко. І був ото колгосп «Перемога», де я оце живу, от. Вот. А потом вже, при совєтском врємєні соєденилися, [1:56](не розбірливо чути). Не знаю як у «Перемозі» тогда давали, но в нас давали не раз. Був головою в нас тогда Мидій, Іваняра такой. Іван Іванович, от. А Самайда був главбух. От цього було. Ну…Іваняра, брігадір один був і голова оцей. Не так як щас параж роздутий, парад. А три чєловєка. І всє вспєвали. Ну так бонко, село було не сільно велике, то щас воно розрослося. Щас багато наєжджих із города поприїжджали, да строять. А шо ше вам нада?
А батьків годували в колгоспі в 1932-33 роках? Там їх годували?
Ну як пошли в колгосп годували канєшно.
Під час Голодомору їх годували?
Да, хто в колгоспі був, годували тіх, а хто не пошов, тих обшукували. Забирали всьо, при запаси. Забірали та й кормили тих, шо в колгоспі були люді. Отака була сістєма.
А що було з тими людьми, які не пішли в колгосп? От їх оббирали ви кажете, обшуки були, а далі?
Ну хто, коториє болє билі таки. Як вам сказать, пробити, їхали в города, на проізводства работать.
Іване Остаповичу, а на колгоспному полі можна було збирати колоски? В 1932-33.
Нєт. Нє.
Збірали но… ходили об’єщікі ізганяли. Не давали, не давали. А єслі збирай, то забері кілограм п’ять-шість, оддай всевхозу чи колгоспу, а потом вже шо собі насобираєш. Ну, не так то сільно було його і собрать трудно. Ето колосків. Колосків тода серпами больше жали, дак, люді не старались, шоб воно ломалося. А послє серпа, воно мало колосків остається. Може там де-небудь, когда обламається, а так ні. От.
А після збору врожаю, можна було голодним от, наприклад дітям, збирати колоски, шоб поїсти?
Нє, нє.
Ну, конєшно збіралі люді, но… крадкома. Об’єщики ганяли, не давали сільно.
А якщо впіймають, то тільки просто забирали чи ще щось?
Ну то шо, поймали, заберуть, да й усьо. У колгосп заберуть, а куда ж. Бить же не били.
Не били?
Ніі. Нехто нікого не бив.
Зрозуміло. А якійсь, от ви кажете у вас у селі не було такого, великої смертності. А в інших, може ви чули, селах, яка була ситуація. От, голодували?
В інших селах?
Да.
В інших. Ну в каждого.. селі свій був порядок. Хто як. Так воно і щас так. І тоді так було.
Ну до вас, приходили в село люди з інших сіл? Просили їсти?
Ні-ні-ні-ні.
Не бачили ви таких?
Ні-ні-ні. Ніхто не ходив із села на село. Свої мєсні, коториє так ото. Коториє вже такі були немошні люді, ну такі ходили з простянутой рукой. Хто давав, хто не давав.
Єслі було, то давалі, не було 一значіть не давалі. Так і в нас.
Ну як вам сказать. Єслі у чєловєка душа чєловєча, дак он давав, а в кого камєнна душа, то тот не давав. І щас таких багато. Ооот. Хай згниє, но не дам. Єсть такій, отут от. Сосєд навпроті. Но он уже на тот свєт пошов. Просила бабка картопелькі, ииииии[3:10](не зрозуміло) треба. Ну єслі людина не в состоянії посадить і обробить. Дак шо там, жалко п’ять картошин дать?
А дєд позвав…
Я такого мнєнія.
А дєд позвав мя, шоб насипал.
А в селі от у вас, хто не голодував? От ви кажете, що нормально жили, там. То більшість не голодували виходить у вас у селі?
Не поняв я, як воно це.
Ну, якщо ви кажете, що не було людей, не бачили ви людей, які б померли з голоду. Не багато людей помирало. То виходить всі нормально жили?
Ну по чужих селах я ж не їзди, шо ж мали.
А в вас у селі?
Про наше село діди розказували, не то што мой батько. Вони ж не валялися попід заборами, я вам іще раз кажу.
А ви не пам’ятаєте, головою колгоспу хто тоді був?
Хто головою?
Бідій Ваняра Іванович. Оце ж я казав. Самайда бул бухгалтір. І бил єдін етот, Маньті Макар. Бабич. Іван. Отета було їх троє. Он бил, как говоріться вам сказать. Ну, оддєл кадров. Документацію ввів, оце рабочих, там всьо. Оце така була.
То може він якось цей голова колгоспу допомагав людям? Якщо ви кажете, що не було такої масової смертності.
Може, канєшно, може бить каму то, який-то хунти виписував. Може кому й, який то хфунт чого й то виписав. Но я не в курсі дєла. Я ж тода, шо я. Не бігав.