- Місце запису: Херсонська область;
- Дата запису: інформація не збереглася;
- Хто записав: Віктор Іванович Кисіль;
- Респондент: Костюченко Віра Федорівна, 1928 р.н., народилася в селі Нова Маячка Олешківського району Херсонської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Нова Маячка Олешківського району Херсонської області;
Розшифрувала: Кравчук Тетяна Володимирівна
(під час розшифрування аудіо матеріалу збережено мову респондента).
Коли вже почали грабувати, ми маленькі були, я не пам’ятаю з чого. Но знаю, шо і корову забрали, і коняку забрали, а нас вигнали. Ми ходили якимись селами. Вона каже «Йди попроси, йди он в ту хату попроси шось, хоть кусочок чи сухарика, чи чогось», а я не можу, а я не можу просить, не можу просить і стою. Кажу «Я не можу», «Ні, йди проси, люди дадуть». Я піду, тільки глянула, трошки одійшла, вона швидко, швиденько, шоб мене залишить, шоб може хтось мене візьме і я не помру з голоду. Я бігом тоді за нею біжу і кричу «Не кидай мене, мамочка, не кидай мене, я просить не можу, я не буду просить ні в кого нічо». Так я з нею мучилась тоді, а вона зі мною. Братики зранку встали пухлі, так вже опухли, шо вже не могли ходить, они лежали. Спочатку помер братік старший, Сашенька, поховали ми його. Ой а коли, а Маруся, сестра значить, у наймах була, то вона тим і врятувалась. Коли вона принесла на похорон бутилку молока, то я в свої дитячі роки не відчувала цього болю, а тільки хвасталася цим діткам, шо з нами жили. Казала «Ага, а в нас є молоко». А шо братик помер, я не могла зрозуміть. Для чого це його в яму поклали, для чого його заривають. А потім через деякий час і менший братик помер. Но тільки сама велика біль була, коли менший братичок просив в мами «Дай мені, мамочка, хоч листочок капусти». А вона сказала «Не дам, бо ти не встаєш і не ходиш, он дивися сестричка твоя ходить по смітниках збирає і приносить, хоть якусь їжу, а ти не ходиш нікуди і не дам тобі». Він ледь не сказав «Дай мені хоч водички напиться». Вона дала йому водички, він захлипнувся і вже й помер.