- Місце запису: село Гнідин Бориспільського району Київської області;
- Дата запису: 15 липня 2020 року;
- Хто записав: Артеменко Лариса;
- Респондент: Кошарна Марія Леонтіївна, 26 квітня 1919 р.н., народилася в селі Гнідин Бориспільського району Київської області;
- Розшифровка запису: Софія Базько.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Гнідин Бориспільського району Київської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як Вас звати?
Марися, а хто Марія.
Марія, а по-батькові?
Леонтіївна.
А прізвище?
Кошарна.
Маріє Леонтіївно, а коли Ви народилися?
26 квітня.
А якого року?
19-го.
1919-го. А де ви народилися?
У Гнідині.
А в Гнідині Ви жили все життя? Нікуди не переїжджали?
На батьковському усьому.
Маріє Леонтіївно, а як звали Вашого батька?
Мого батька? Леонтій (незрозуміло)
А він у колгоспі працював?
Він умер рано.
Помер, коли Ви ще були маленькою?
Я його й не знаю. Мені два годи було як мой батько помер.
А у Вас ще були брати, сестри?
Одна сестра, а братік був, так народився, у два года вмер тоже. А в нас тілько дві було – старша сестра, та й я. Так уже її нема, сестри.
А Ви жили тільки з мамою, чи були бабуся, дідусь?
Із мамою.
А Ви кажете, брат помер, у два роки. Це часом, не в 32-33-му, під час голоду, Голодомору?
Як?
Брат Ваш у два роки помер, це коли у 32-33-му, від голоду?
Нє, вон маленьким умер, у два годіка.
Це раніше було, так?
Я з 19-го, а мой братік у два годика умер.
Маріє Леонтіївно, а мама Ваша в колгоспі працювала?
Працювала, пошла й на пенсію.
А Ви не пам’ятаєте, вона хотіла туди йти працювати, чи якось примушували, можливо?
Сама. Ми в колгосп, як заснувався, й пошли.
А в колгосп щось здавали? Мама здавала щось у колгосп, коли була колективізація?
Що було, здавали. Здавала, так.
А Ви пам’ятаєте розкуркулення? Куркулі були?
Знаю.
Розкажіть.
Які куркулі? (сміється) Не було з чого… Як подумать, ніяк куркулів і не було. Мали… або коні, або воли… і ото пахали… волами, кіньми поле обробляли.
І їх називали куркулями, так?
Да.
А розкуркулення пам’ятаєте? Було таке?
Як?
Розкуркулення? Було таке?
А я не поняла це?
У цих у куркулів щось забирали?
Хати забірали. Забірали, на табор завозили. Колгосп строїли.
Виселяли цих людей?
А?
Ви кажете, вивозили цих людей, у Сибір? Кудись вивозили?
Нікуди їх не вивозили, а як когось десь забірали, а є, які й були вдома, і не забірали.
Зрозуміло. Маріє Леонтіівно, а Ви пам’ятаєте, мамі щось платили за роботу ?
На трудодні?
Да.
Були грамами. Було харашо. В послєднє время гарно було. Платили й хлібом. Що робили на хлібу, на картошці. Все получали, картошку додатково получали.
А в 32-33-му роках під час Голодомору?
А в 33-му, дуже тяжкий був. Люди з голоду мерли. По дорозі валялися, пухли як колоди.
Ви це бачили, так?
Бачила.
А Ви не бачили, людей забирали, трупи, підводою збирали? Мертвих людей?
Не бачила.
То в 32-33-му роках мама щось, наприклад, приносила з колгоспу поїсти Вам? Поїсти з колгоспу?
Галушки давали. Так було дають по три галушки, на спиці надівають, встромляють їх. Так годували в колгоспі. Мати поїсть, а по галушці принесе додому.
Це в 32-му?
У 33-му. А в другому не… не було голодовки. І не знаю. А 33-й був страшний. Дітей завозили. Кидали дітей. Повезуть, у Києві посадять, а само наблюдає, чи підберуть їх. Так… І дітей заводили, страшне… вобшем голодовка була дуже велика.
Маріє Леонтіївно, а Ви пам’ятаєте, Ваша мама обмінювала свої дорогоцінності якісь, сережки, можливо, хрестик, на їжу? Було таке?
Міняли на муку. Де у кого сережки, було ше однесе в торгсіни. Поміняють шоб… дадуть скільки муки, не знаю.
І Ваша мама міняла?
Міняла.
Не пам’ятаєте, що міняла саме?
Не знаю.
А “Торгсін” був у Києві?
У Києві. Торгсін у Києві був.
А Ви пам’ятаєте таке слово-поняття «червона мітла»?
Як?
«Червона мітла». Чули?
Червона мітла? Не знаю.
Марія Леонтіївно, а до Вас додому хтось приходив, щось забирали? Обшуки були? Активісти там?
Було. Зерно забрали дак , ну воно на посів. Як уже німець… на посів брали, бо не було ж нічого… геть усе…за піччю мішок… ячмінь був, так вони й забрали. А так нічого.
А в 32-му році ніхто не приходив? У хаті ніщо, в дворі не забирали?
Ні. У нас не забірали. Забірали як той, за позику. Як позика була, так і вночі йдуть, б’ють, щоб одкривали, позику платить. А за що ж платить, як нема в людей грошей.
А в сусідів щось забирали? Приїжджали підводами там?
Ні.
Не бачили?
Не бачила.
Марія Леонтіївно, а жорна у Вас були?
У людей були, у нас не було. А ми ходили. Де зерна добудеш, так в жорнах тоді змелем.
А це можна було відкрито робити чи ховались люди?
Нє, жорна не ховалися.
Не ховали?
Ні.
Маріє Леонтіївно, а Ви чули таке «Закон про 5 колосків»?
Закон про 5 колосків. Як це про 5 колосків?
Добре. На полях колгоспних колоски можна було збирати?
Збірали. Колоски і я збірала.
Можна було?
Можна. Збірать давали колоски.
А об’їждчики були?
А?
А об’їжчики були? Об’їжчики?
Були.
А вони ганяли людей, чи ні?
Не ганяли. Як шкоду не роблять, а збірають, збірали. Не гонили.
Маріє Леонтіївно, а щось про торгсіни в Києві Ви знаєте, може вулицю, де був торгсін у Києві?
“Торгсін”? Не знаю я.
Маріє Леонтіївно, а в Гнідині, наприклад, був патронат чи сиротинець для дітей, батьки яких померли від голоду?
Які були? Хто помер, та й помер. Хто остався жевой, той жеве. А так ніхто нічого ніякого. Шош давать, як нічого ніде нема. Всі люди було город не садить лушпайками картошку. Лушпайками картошку садили. А тоді стало хорошо, як пройшла голодовка. Все нормально і все харашо.
Маріє Леонтіївно, а Ви можете згадати від голоду хто помер, може сусіди, чи може якісь родичі, із Ваших знайомих, щоб Ви могли згадати ім’я, чи прізвище?
Ох, не знаю. Наче не знаю. Не мерли в нас.
А Ви в скільки років у школу пішли, у скільки?
У школу? У 8 років. Я тоді 4 класи кончила, ходила, бо треба вже було робить.
А у Вас у класі, коли Ви пішли в перший клас скільки приблизно дітей було, багато?
Коли як, коли і двадцятеро, а коли й тридцятеро.
А після Голодомору скільки дітей було у класі? Чи Ви після Голодомору вже в школу не ходили?
Уже ні.
А у школі Вам давали їсти?
Ні, тоді не було. Їдальні не було.
А маму у колгоспі в 32-33-му роках годували?
Людей?
Да.
На полі варили, годували.
А 32-33-му ?
В 33-му годували.
Маріє Леонтіївно, а Ви не пам’ятаєте, якщо Ви кажете було багато мертвих людей, голодних людей, хтось на когось нападав? Було таке людоїдство, коли люди на людей нападали, чули Ви таке?
Ні, такого я не…. А до нас старики два було приходять. Та оце в матері. Мати на городі, а вони вже на порозі сидять, ждуть – прийде хазяйка, так шось покормить: «Мотронушка, дай!». Та мати було горщок борщу усігда варить, а борщ який – пшоно да щавель – ото й борщ. Та вона їм ото понасипає, ждуть, їдять. Гарбуз сирий. Ой горе! Страшне!
А Ви не пам’ятаєте, ці люди вам щось розказували, звідки вони йдуть, звідки ті люди?
Свої, сільські.
Місцеві?
Містні люде. Один сусід, а другий ……. Приходять усігда, каждий день і мати їх кормить. Що є – дає.
Маріє Леонтіївно, а Ви не чули, може Ваше село, може сусіднє село не заносили на «чорну дошку». «Чорна дошка» – не чули таке?
Ні.
У 32-33-му році Ви були у Києві?
Я ще…Я за кілами. Хліб давали по кілу. Очередь така, шо…Двісті душ стоїть, поки кіло теє дождешся. А людина дождеться, з’їсть, на мєсцє упала й нема. Видно голодна. Одразу з’їла хлібець. А кіло всього давали хліба. Та й ходили… Було мене й мати тягає, я ж невелика була,і мене бере, щоб кіло узять хліба.
У Києві?
Да, а в Києві й давали, хліб по кілу давали.
У 32-33-му?
Да, у 33 –му.
А як давали – це за що давали, за роботу, чи за що давали?
За гроші купували.
А, мама за гроші купувала?
Да.
А де мама брала гроші?
Ото всього було… Було наміняє у торгсіні, тоді на стаканчики на базар, да я було продаю. Да щавель ірву, да продавали, да ото копійки були.
А на базарі продавали у Гнідині, чи так само у Києві?
У Вишеньках базар у нас був. У Гнідині не була. У Вишеньках базар був.
Маріє Леонтіївно, а в 32-33-му виїхати із села можна було? Поїхати десь на роботу,ну виїхати із села?
У нас ніхто нічого не виїздив нікуди. Вообщем не знаю. Ну не було запрету.
Маріє Леонтіївно, як на Вашу думку, Голодомор був штучним чи природні причини були?
Як?
Голодомор, як на Вашу думку, чому був? Були штучні якісь причини чи природні там, неврожай, як на Вашу думку?
Не дали нічого і всьо. Позабірали, все позабірали, оце і голодовка.
Усе позабирали? У Вас не забирали, у когось забирали, так?
Ой, в кого забирали, в кого ні. Считали куркулів.
А Ви бачили, з колгоспів вивозилось зерно, врожай, бачили таке? Вивозилось? Урожай колгоспний?
Я ще ж не була на полі, я не знаю. Як воно було не знаю.
Добре, Маріє Леонтіївно, дуже-дуже дякуємо Вам за розповідь, за те що Ви нам розказали за те, як було в той час. Дякуємо Вам.
Да… Голодовка була дуже тяжка. І не тошо, у всіх людей. Считали куркулів… коні да воли… так і на всіх. Так і моя мати коня держала поки в колгосп здала. Як засновувався колгосп, люди всі поздавали в колгосп, все туди. А тоді колгосп розстроївся і було дуже добре. Харашо тоді жили ми. Все було, хватало всього. Худоби було. Колгосп и були багаті. Ферми були такі большиє, і воли, й корови, і телята, й свиня, і птиці. Всяких тої ферми. Так було дуже харашо. На копійки все жили.
Бабушка, а Ви розказували, куди трупи дівали у яму.
Кого?
Трупи Ви розказували, що у яму кудись звозили. Розкажіть.
Так то у Бабин Яр.
Нє-нє, а в селі?
Так вон десь у Києві. Бабин той яр. Зганяли всіх ото єврейов і розстрелювали.
А в селі під час Голодомору 32-33 куди звозили трупи померлих?
Де попало, на кладбище возили. Возили й на кладбище. Як-як та й закопували.
Їх скидали в одну яму? Тіла людей.
У одну. Є братська могила, коло сільради тоже є воєнні братська могила. Так там у одній ямі всі.
А в роки Голодомору куди, десь на кладовище, так, яма була ця?
На кладовищі була яма. Коло сільради яму викопали, пам’ятник поставили.
Може чули, як люди опиралися, коли в них щось там забирали? Оці куркулі, коли розкуркулення, може хтось опір чинив?
Хіба я біля них була? А шо я? За то не знаю.
А про хлопчика Ви про сусідського розказували, що він щось там… його віддали, а потім він вернувся, показався тільки своїм батькам. Щось пам’ятаєте про це?
Ааа, так уже нема тих Шабай (нерозбірливо), нема. Так то було в Голодомору цьому, то в 32-му році. Так, його завели. Дітей багато було, а нема чем годувать. А його подобрали люде. Так він прийшов, і я бачила його. Так у воєнній формі, біла рубашка, ременем підперезаний, і приходив додому. Такий є гарний хлопчик. І пошов. Так просили «скажи», не сказав де находився. І побув дома, і знов пошов туда, де його забрали.
Тобто його десь покинули, щоб його…
…..подобрали люди.
Покинули у Києві, чи тут у Гнідині десь його покинули?
Оце я за це не скажу. А знаю, що його забрали, подобрали його, його довго не було. А тоді ото якось воно шо, чи яке було свято. Ото я вже не скажу. Шо багацько людей було, і армія була по вулицях. Не доберу що. Дак його… вон пришов додому, побачить же своїх братіков, сестричок. Ну вже жили, було сяк-так. Було жить можна. Ну він не сказав, де він. І пошов. І як пішов. Вже не приходив больше. Десь його усиновили, і він досі там і жив. Хіба ж все я спомину. Усього позабувала.
Маріє Леонтіївно, а згадайте будь ласка, може Вам хтось допомагав в роки Голодомору, може хтось щось давав, приносив, ділився, щоб Ви вижили з сім’єю?
Ніхто нам нічого не давав, а так мене мати така була, що нас поспитала двоє дітей – сестричка в мене і я. У Київ було то їздить по торгсінах, то купували… муку раз купувала…. на базарі…. Де вона…. Пісок, дорогий страшне. Муку, капшук. Дали, подивилася мука, а додому принесла, так, пригорщ муки, а так пісок. Так на ніхто нічого не давав. Мати сама моя поспитала нас. Ну ми пухлі не були. Не голодували, ну а сяк-так жили. В нас тобі було багато просо. Пшоно було. Ото пшоно. Кашу варили та борщ із щавлем.
А мама не ховала пшоно? Ховала пшоно? Ну оце, що Ви кажете.
Була дерійка у людей. Ходили і …та як ото жорна мелють, то просо, пшоно били.
Нє, а пшоно оце, що там було їсти, мама ховала?
Ні. Не ховала.
Все було у Вас просто стояло у хаті, у дворі?
Да.
Трупи померлих збирали, це була як наймана людина, це хтось окремо, це як робота була?
Нє, ніяких которих люди були ворушилися, так сами так. А так шоб нанять, ті ні. За шо, чим платить?
То це як, хто збирав трупи померлих? Сільрада, від сільради хтось?
Із сільради люди, самі люди, сусіди хтось чи шо, де по вулиці не будуть же лежать.
І звозили туди на цвинтар до вас, тут у вас у селі, сільський цвинтар, і в яму скидали?
То у яму тільки солдатов.
Нє, а Голодомор 32-33, трупи збирали по дорогах, по вулицях Ви казали?
Збірали, ну а я знаю, хто їх збірав.
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан