1. Місце запису: село Стрижівка Коростишівський район Житомирська область;
2. Дата запису: 17.08.2020 року;
3. Хто записав: Кравчук Тетяна Володимирівна;
4. Респондент: Кондратенко Євгенія Панфілівна, народилася 15 серпня 1925 р. в село Стрижівка Коростишівський район Житомирська область;
5. Розшифровка аудіозапису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Стрижівка Коростишівський район Житомирська область;
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка, як вас звати?
Моя? Звать мене Євгеня.
А прізвище ваше?
Кондратенко.
А по-батькові?
Панфіловна.
А коли ви народилися?
Тисячу дев’ятсот.. два рази родилася на год. Понімаєте, як получилося, записа… народилася, а в церкві сказали, що вона ще не подлежить регістрації, бо вона ще манєнька, вона топіру народилась. Та й не зарегістрірували. Аж через год, вже топіру я мала право пойти в церкву і взять метрику свою, ну, що я вже народжена, о, оце таке.
То якого ви записані числа?
То я фактічески, сільрада записала з 26-го року.
А народилися?
А народилася я фактічески 25-го.
А якого числа? Який місяць?
Це буде, я зара вам скажу, август місяць.
А число?
Число? Ну, я як народилась, то було п’ятнадцяте.
А скажіть, ви народилися в цьому селі? Тут проживали?
Тут, я тутоньки, я нікуди не їздила.
Все життя тут прожили?
Да, тут я і родилася, тут ще була хата недостроєна, то ще цюю хату батько достраював, там була клуня, то він розібрав неї, да, добавив, бо тут такі одні подвали були, оце.
А розкажіть, що ви пам’ятаєте про голод, Голодомор 1932-33 рік.
О-ой не дай Бог, ді… лю.. діточки мої, не дай Бог, бо як мерли дітки маленькі, таке манєньке воно, йому треба молоко, а його нема, а де я його, а де мати візьме, як ми корови не держали, бо не було як возможності з нею заботиться, з цею коровою, о, то того.
А розкажіть про своїх батьків. Як маму звали, батька?
Мати, мати звали Пра… Приська, Просковія вона записана, але батько гукав її Приською. А батько так як був Панфілко, так його і гукали Панфілко.
А було в них господарство?
Га?
Тримали господарство?
Тримали, ну а як же без ц… госуд… без цього не проживеш.
А що було вдома? Що тримали?
Що тримали — одну корову і порося.
А земля була?
Земля? Була земля, була оце цея од дороги, аж-то десь за школу, це стіки було садиби у мати, у батька. О. Ну, і це тут, ну і тутонька одрізали трохи, землі забрали як повишали, послє войни повишали дорогу, то трохи одрізали землі.
А батьки в колгоспі працювали?
Да, батько і мати були, да. Ланки, буряки в кормов.., сахар. Кормових обсапували, я ще помогала ходить, вже була мала, така шо вже тіки сопачку могла держать, о, то мати несе сопачку на город, а я йду так. Прийшла так, вона тепер дає мені сопачку і каже: «На іди сапай. Оце тут таке бачиш бурячки, такі, отакенькі вилочки. Оце таке зрубаєш, отпаяю тобі голову». Оце таке.
А пам’ятаєте, коли батьки пішли в колгосп працювати?
Колгосп? Як зразу зробився колгосп, то й пішли, бо іначе не можна було, ніякої соломи тобі ніхто не дасть.
А були такі люди, що не йшли в колгосп?
Були, були такі, но їх мало. Їх заставляли налоги, налоги отакі налоги, отакі налоги, і їх заставили їх усіх пойти в колгосп.
А як на них говорили, на цих, що в колгосп не йшли?
Як на їх казали? Як вони звуться, так їх і гукали.
А чули таке — куркуль, що це означає?
Куркуль це самий багатший в селі человєк, о, куркуль, самий богацький. В його, в його вже й свині є, вже є і порося, кури вже в його будуть, оце в цього куркуля, понімаєте. Оце в цього куркуля. Нічого…
А як ваші батьки пішли до колгоспу, то хіба вони землю не віддали? Не забирали в них землі?
Забрали були, були забрали, а потом… а потом отдали.
А хто забрав?
Ну як, власть забрала.
Приходили розкуркулювали?
Да.
І забрали землю, да?
І забрали.
А що ще забрали?
І забрали цю землю. А потом неї отдали. Як отдали — пошли в колгосп, цей забрали, вигоріли, да посіяли шо в колгоспі траву, де й це так.
А скажіть, а коли ви в школу пішли?
Я пішла в школу, я зара вам скажу, коли я пішла в школу. Як мені сповнилось 8 год, то я вже пішла в школу.
А багато дітей в класі з вами було?
Нє, не багато, не багато було, не багато було діток.
А що ви їли, як були маленькі, що вам давали в 1932-ому, в 1933-ому році?
Шо? Картоплю зварять, потовчуть, м’ялом розведуть водою оцею, шо варилася картопля, да понасипають в мисочки. Скільки дітей? П’ять? П’ять мисочок. Ідіть снідайте. Вони прийдуть, там галпом перевернули, випили, повилизували цеї миски і всьо, і вматувай. Оце таке.
А на поле ходили колоски збирати?
Колоски? Оо, за ті колоски давали пирші по задниці. Нема… Назбірав? Де твої колоски? Усьо, загріб да в общєство, забрав де, де їх ніхто не дав тобі тих колосків, ніхто. Хіба вже як, як уже кончились жнива, кончились жнива топіру вже ходили та збирали колоски.
Тоді можна було, да?
Тоді вже можна, ну да, там вже нічого нема ніде, там вже ніде нічого нема, але назбирували люди, назбирували колосків.
Церква в селі була?
Була.
Ходили до церкви?
Ходила.
І дозволяли ходити до церкви? Як ви маленька ще були?
Чого я ходила до церкви, паску святить ходила, о, і всьо, ну паску святить, третє посвятить паску, да й додому. Не дуже розходжувалась, бо вдома роботи отако, то вдома роботу требу було робить.
А чули ви таке — Торгсин?
Сорок сім?
Торгсин.
Сорок сім?
А мама ходила щось міняти на продукти, ходила щось на хліб міняти?
В нас не було одежі багато разноцвєтної, щоб неї промінять на продукти, в нас не було. В нас оце шо на нам, оце все, оце і спиш.
…в йому і гулять ходиш, ось в клуб, в кіно ідеш в цьому платті самому, о, понімаєш, оце таке.
А в кого було багато одежі, то вони міняли?
Ну, це вже по секрету вони робили, це все, да, по секрету, як уже було багато одежі всякої, то вони вже — на тобі оці штани, а ти мені даси хліба буханку чи шо, оце так.
А хто це їм таке міняв?
А?
Хто це їм таке міняв?
Хто — люди ті, шо тут живуть, міняли. Ішли по вулиці, по асфальті, може там хто виміняє.
А багато людей померло в 1932-у, в 1933-у?
Ви питайте за діток, скільки діток умерло. Оце треба спитати, а за взрослих людей ніхто нічого не казав. О, а діток скільки багато, йде, йде, впало, чого ти впало? Як до його, воно не живе. Оце така ситуація.
А у вашій родині хтось помер від голоду?
Нє, нє, ніхто не помер, ніхто не помер, ми… Як би вам сказать, ми в колгоспі робили — крали, я вам скажу откровєнно, без секрету. Шо можна було, чи огурка хорошого, чи помідора в карман і всьо. Прийшла додому, є дитяті шо дать їсти, понімаєте, оте таке.
А брати, сестри у вас були?
А?
Брати, сестри були?
Брат, брат був, в армію забрали, там й війна застала його, о. А сестру забрали в Германію, той Денис, це староста колись був, записав неї на Германію, бо вдома я, батько, мати, Микола, о, і Катя, то вони вже записали одне на Германію. Катю забрали на Германію. А там, а там німці в обшем бомбили такі, бомбили такі там, де вони знають, шо там рускі сидять, ото вони через те їх і там гатили. То неї присипало тим, землею, сустру. Та й вона і не вернулася. А батько, а батька тоже забрали в Германію, але я йому написала, батьку, шо Катю забрали в Германію, поїдьте, та може, будь хоронить, то хоть буде… будем знать, де вона. То він їздив, да, похоронили, похоронили, похоронив він там неї, вже в Есені, в Есені, понімаєте, в Есені, оце такий город там є, він межується з Францієй, але він относиться до, сюди, до німців, оце таке, оце така ситуація.
А чому був голод в 1932-у, в 1933-у?
А чого? А того шо до дня ше з города темну ше ідуть, да, рить картоплю по людях і в колгоспі, і скрізь, перерили всього города, ніде і курці клюнуть, о, понімаєте. Не було колосся, колосся, колоски тоже збирали, а як залізе насеред, насеред город… поля, то там вона і колоск…
…колосків нащупать, то як сцапають, то й колоски забрали, по мордам надавали, оце таке.
А були в вас вдома жорна?
Оце шо крутить за… молотили муку. Були.
Не забирали, да, їх?
Нє. А ми ховали. Ми… ми так ними пользовались, шоб ніхто із сусідів, бо ше й сусіди такі бляді вредні, підуть продадуть тебе, продадуть тебе, і сусіди продадуть, заберуть й ще підуть заявлять, так шо тобі прийдуть да ше й шрахва. А шо повернись задом наперед, де вже й страх, вже й страх, вже страхом, не можна було оплатить того штрафу.
А де ховали?
Кого?
Жорна, продукти, те шо, те, шо не забрали, то де ховали?
Та шоб не забрали, а викопували ямку та кидали туди буряки на спин, а зверху буряки ті, шоб не забрали в колгосп, бо в колгоспі худоба, то можуть і забрать приїхать, то наверх, то наверх ми з Голькою ляжемо, вкриємось да лежимо, о, оце таке, моя дорогая, хай Бог милує, хай Бог милує.
А згадували вже після голоду про те, що він був, дозволяли говорити про те, що була голодовка, про те, що голод був?
Балакали, балакали багато, а шо з того, шо за мова, шо з того.
Добре, дякуємо вам велике, що ви з нами поспілкувалися, приділили нам часу, розповіли.
Пожалуйста, я хоть отдишу, я хоть посиділа, посиділа, вже так насиділась, шо вже всьо.