- Місце запису: село Крути Ніжинського району Чернігівської області;
- Дата запису: 17.11.2005 р.;
- Хто записав: Карієва Оксана;
- Респондент: Колос Парасковія Василівна, 10.10.1923 р.н., народилася в селі Крути Ніжинського району Чернігівської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Крути Ніжинського району Чернігівської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Недорид був, водяно було. На городах уродило – із зими поїли до весни, а весни дожались, дак нічого їсти і нічого. Урожай не збирали, бо нічого брать було.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Уполномочєни з Ніжина приїжали. І зайде в сіліраду, забирає голову сільради, і ходили викачувать зерно — хто не пошов у колгосп, а хто пошов – того не викачували.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Не було нагороди, не було. Ховали. Хоч і знали – не виказували.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Я цього не знаю.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Там уполномочєни були з города Ніжина, от. Забирали, ну не били, не чого, а вони сами забирали. Як їх? Ніхто не бачив. Їх придуть і ніччю забирали. Устанем – нема, забрали. А як їх і куди? Хто знає – невідомо.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Цього тож не відомо. Чи в їх яка зброя була чи ні? Ну не наші, це голова сіліради должен знать, ну люди нічого не знали.
Як люди боронились?
Неяк не боронились. Забирають, забирають, кричать, плачють, а вони беруть, грузять і повезли.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
У кого забирали, дак ніччю ховали. Як тики могли ховали. Що вправились заховать, а як найдуть, дак це строго тоді їм ховать. Не можна було ховать.
Хто і як шукав заховані харчі?
Із Нєжена уполномочєной приїжав і шукав зерно. Ну як їх звали, тоді боялись їх і називать. Вони якимись і стропами штрихали да шукали. Отак. А ніхто нічого на їх не казав.
Скільки їх приходило до хати?
Ну хто його знає, я ж не знаю скікі їх було.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ну, хто і в печі було заховають, дак найдуть і в печі, от. І в печі шукали даже, і забирали. Пуд хатами, отако десь. І або де закопане близько, дак штирхають — шо найдуть, шо найдуть, те й беруть. Ну ніхто їм нічого не казав.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не, не давали тим їжу, а шо в себе уродило на городі, те поїли, а с колгоспа тоді ж все в государство ж; ті були, шо государство ж наполняли.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Продукти. І забирали одяг. Забирали подушки – усе отекео, подушки і шо було те й брали. Платки, юпки, пальта, сорочки і на торгах продавали, у селі ж продавали, а люди познавали своє.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
За п’ять колосків возьмеш додому, дак п’ять год дадуть, і все до комори несли.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Дозволяли забрать, ну тики шоб у колгосп несли у комори – не додому.
Хто охороняв поля і комори?
Сторожа свого села.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Не хотіли, ну їх. (думає) Ніхто не хотів добровольно йти, ну так уговорали їм. Дуже, дуже вбивали їх так шоб, бо не підеш у колгосп, дак буде хуже. І боялись, і писались.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Ми тебе виселим, як не підеш у колгосп. Воно настояло – “не запишусь”, тут як “не запишусь”, уже його й забрали.
Де переховували худобу?
Худоби ніде не переховували, бо не можна було переховать — забирали.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Удень. Рано утром приходили, шоб той хазяєн ніде не пішов з дому, шоб сім’я була дома. Приходять рано.
Скільки разів приходили до хати?
Як один раз придуть да нікого нема дома прийдуть і на другий день. Уранці нема, у вечері прийдуть. Всьодно ж поки не найдуть потиль і ходять, а це ж не слідкуєш тоді.
Коли почали люди помирати від голоду?
Навесні почали, того шо за зиму, шо уродило — поїли, а навесні нічого їсти, нічим городини садить от, дак лободу рвали, да зільлє, да на дереві лист обрівали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Не опікувалась нічого.
Хто не голодував в селі і чому?
Багато голодовало, ну були таки, шо десь у Западну, я тоді ж мала була, не знаю. У Западну їздили, у Западний не було голодовки. Із Западної їздили возили зерно. Трохи там продадуть — і тож за спекуляцію страшне було. Дак нишком продадуть десь, да оборот зроблять, і знов поїде в западну. Собі трошки да так і вижило. Хто як мог.
Хто зумів вижити?
Хто? Хто зумів вижити? Хто бликше до власті, хто бликше до власті, дак ото там, може, кого й накажуть, а хто може і як-небуть і “тей” пудлататься трошки може. Як хто у власті там крутиться-о. А такі – померли, як неде нічим, записалось тики в колгосп, дак ніхто не вижив. Пішла весна, дак пішло зільлє всяке дай.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Не ділилися, бо тоді наче й родні ніде ні в кого не було. Одно од одного ховалось, усе шо досягло те й їло.
Які засоби вживали до виживання?
Шоб вижили, продали де який небуть обуй була, де вдягало яке було, настильники, рушники, сорочки попродали. Корова була, дак тоді ж у колгоспі не можна косить, дак хлів розкривали да солому сікли – корову годовали. Корова тики тинялась, дак по чашечці молока – оце так ми виживали. А як у людей не було корови, дак вобше хаті-от. Оце таке.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Не мали.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
З рослин – у нас близько, дак з липини, тую – лист тики з липини, лист їли. Клєверу не їли, а з липини лист їли, терли да пампушки зелени пекли да з молочком. А тоді цібулька пудросла.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Липу, а кори неякої ми не вживали.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Нічого, тики рибу ловили, до близько Остер був, дак вьюни ловили да їли. Рибу їли.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
Продавали соє там – настильники, дак якийсь окраєць хліба принесуть. У тож очєредь велика й у городі була.
Чи був голод в місті?
Був тоже.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Ну не знаю цього.
Чи відомі випадки людоїдства?
Не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладьбищі. Хоронили на кладьбіщі. А невідомих на полі. Пастухи як знайдуть людину, дак уматають у там у якусь одежину, закопають, облявляють, облявляють – не хто не чого. Бо так і по сьогоднішній день. А наши своїх ховали так труну зроблять – тоді ж попродають все на світі і нівщо вдягать. Зидуться. У сорочці дак у сорочці положили у ящичок да й заховали. Не попив не було, не провадив ніхто, не добував нічого. Там чоловік, три, чотири — закопали і конець.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніхто нікому не платив, бо пухли були.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Ні. Кожне коло своєї родні заховало на кладьбіщі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Поминають. Родичі поминають своїх.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Поминають і в церкві – од голоду уб’єнних поминають.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є. Відноситься до Чернігівського.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Хрести встановляла кожна родня своєму. А як церкви розкидали, хрести знімали. Тоді комсомольці зайшли якісь, там комсомольці і позрубували хрести. Хрестив не було – отак.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Розповідала на День Побєди, як забирали, дак даже учням розказувала, як колись голодовали, і мене спрашували, як колись голодовали — отаки дітки маленькі, тоже пухли ходили, от. Вони слухали. Розповідала. Ну, а я не знаю, чи вони знають — в’являють це, чи не в’являють, а слухали ж, як я розказую.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Хто його знає. Власть більше винувата шо люди погиблі. Тоді ж Сталін керовав усім на світі, дак навєрно його вина є тут. Бо багато потеряли людей тоді при Сталіну.