1. Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
  2. Дата запису: 10.07.2008 р.;
  3. Хто записав: Гетманець Святослав Анатолійович;
  4. Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 15-17;
  5. Респондент: Коломієць Тамара Миколаївна, 1930 р.н.;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.

Ви пам ’ятаєте про голодомор 1932-1933 рр.?

Брали зерно, їздили на підводі і брали, ходили до скирдів зерно підсівали, щоб якусь кашу зварити. Ну я, конешно, не ходила, мала була, а батьки ходили.

Чи був врожай того року?

Та вроде і врожай був.

Чи була винагорода за донесення на сусідів, родичів?

Я не скажу, чи винагороджували за наклепи, чи ні. Документів на дозвіл збирати зерно не було, були білі ленти, а що вони означали, не знаю. Наче у команд і не було зброї. В общем, приїхали, а що раньше було, там якийсь тлумачок чи що там узяло та й пішло, а воно їх не інтересує, що діти голодні були. Батько мій робив на маслобойке в то время, принесе тої макухи жменьку та мама спече матержаників трохи, а нас четверо було, то дасть нам трошки, а малі були, та начнемо грати матержаниками тими, тою макухою, в общем, хорошого нічого не було. У нас вони не брали нічого, бо ми були бідні. Приховували: то ямку викопаємо та закопаємо, поки прийдуть. Приховували.

Чи дозволяли збирати колоски в полі?

Боже спаси колоски у полі збирати. Боже сохрани, Боже сохрани, гонили, не розрішали, щоб брати колоски. Хтось був насобирав колоски, та їх судили, от я забулася фамілію. Не розрішали обирати.

Як охороняли поля?

Об’єжчик був на полях. Не знаю, не скажу, звідки він був, чи з приезжих чи з місцевих, не помню. Мамане казала, скільки їх було. Тільки казала: «Щоб ви не дожили до голодомору такого».

Чи добровільно йшли люди в колгоспи?

Наверно, люди добровольно йшли у колхози. А як люди коровку держали, то поки вона не розтелилася, приходили контрактували, що колхоз уже організувався, забирали телятка, ферма щоб своя була.

Коли ходили забирати зерно?

Дньом їздили, ночкою не їздили. Раз приїхали, сказала мама, що нема зерна, та вони не шукали. А як знали, що є у якогось хазяїна, то там і шукали. В нас не було у батьків власного ремесла. Аж тоді як організовувалися колхози, а він тоді робив у пана, а тоді уже став трактористом.

Багато людей померло в голодовку?

У нас наче і не вмирали люди, у нашім селі. В інших селах було голодніше, а в нас наче і не вмирали. Може, хто і помер у нашому селі, а чи від голоду, чи срок їм прийшов, не знаю.

Хто опікувався сиротами?

А що тоді держава могла, чим тоді могла допомогти сиротам. Не було тоді ні інтернатів, нічого. У кого дітей не було, підбирали сиріт, діточок тих.

Чи були такі люди, що не голодували?

Конєшно, ті, що багато жили, мали коні, мали своє всьо, то вони може, і не голодували. У колхоз оставляли корови, телят ми контрактували, а корів забирали.

Допомагали один одному?

Допомагали, допомагали люди чим могли. От у моєї мами сусідка – то вона давала їй їжі на дітей.

Які засоби вживали до виживання?

Як могли, так і виживали, продавали що могли. От у нас, например, та тітка з дядьком їздили на золоті приіски та привезли собі трошки золота, за те золото купляли зерно, кукурудзу, так ми трошки лучшенько кормилися. Ну які родичі, як вони допомогти могли, якщо і вони бідували. А робити робили, бабка моя так старесенька була, ходила робила на город, задарма робила.

Чи їли тварин?

Но я цього не їла, не помню. Може, хто і диких тварин їв, я не їла. Знаю, що робили тяжко батьки, і я вже підросла, ходила на норму, а це колхоз був, а їсти не було чого. Візьмемо з мамою кувшинчик молочка кислого, все затим тянули норму.

Як хоронили померлих?

Померлих від голоду хоронили на кладбищах.

Чи поминають померлих від голоду?

На Проводи, хто помер від голоду, навіщають і поминають. Поминати після 33 году дозволяли, як не дозволити, як воно моє рідне, і померло від голоду. У нашім селі, іменно в нашім, мало помирало з голоду.

Яке ставлення сучасної молоді до подій 1932-1933 що вони про це знають?

А як зараз молодь може відноситись до голодомору, вони не знають голодомору. Вони зараз у розкоші живуть. Що захоче, те і купе, а тоді що: мама піде на базар, принесе жменю тої квасолі, і то поділе по дві штучки. Вони що, помнили голодомор, та краще б і ми його не помнили.

Хто винуватий у голоді?

Не знаю, хто винуватий, що стався голодомор. Не буду казати, хто прав, хто винуват. Хто це, од кого це завісєло, не скажу.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду