- Місце запису: село Піщанка Житомирського району Житомирської області;
- Дата запису: 20.11.2005 р.;
- Хто записав: Власенко Валентина Вікторівна;
- Респондент: Коломієць Ліда Олександрівна, 1924 р.н.;
Під час Голодомору 1932-133 років проживала в селі Барашівка Житомирського району Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
– Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
– Так. Я пам’ятаю у тридцять третьому році, бо в другому я була менша ще, а в…тридцять третьому це вже було повний голод. От!
– Які на Вашу думку могли бути причин голоду: неурожай, засуха, податки?
– За це я не …
– Чи забирала урожай влада?
– Забірали врожай! Які напрімєр, у нас шо було, то забрали: і квасолю, і пшоно, і крупу, все забрали! Був такій чоловік, шо він геть усе, усе забрав у нас. І ми осталися голи, боси…
– Якщо відбирали, то хто це робив?
– Ну… у нас був такий чоловік, шо він забірав у нас, був такій чоловік. А я не знаю ізвідкі воно йшло, я не знаю. Забрали в нас корову, одкопали копець картоплі, забрали картоплю, унесли в таку степку і замикнули… Нам дали кошіль картоплі. А була баба в мене ще, баба була – це моя баба була, то вони бабі дали тоже відро картоплі і степку замикнули і поставили… вартового… Із нашого села вона та жінка, но вона вже вмерла – Ганя Тарасишина.
– Чи були винагороди від влади… за донесення на сусіда про приховання зерна?
– Шоб ховали зерно?!
– Ні, якщо сусід на Вас доповідав владі, чи були винагороди йому за це?
– Чи нагороди були йому?
– Да!
– Я не скажу доця, бо це ж я не понімала, бо я ж в школу не ходила, да я не знаю, шо наверно було йому, теє? Чого ж він ходив забірав це все? Значить було йому шось?! Коли він ходив забірать, це все. І даже одежу забрали! Не то шо корову, картоплю, і одежу даже забрали, всю одежу. У меї матері скриня була і в теї скрині одежа була така, ну все: платки, другі спідниці, ну колишнє, не теперешнє ж, а колишнє. Позабірали! А бабі, тій, шо на смерть, отдали клумачка.
Зрозуміло.
Да, цій бабі клумачка отдали тилько!
Коли відбирали продукти харчування, як це відбувалося? Чи мали ті, хто їх відбирав, якісь документи?
Я за це не знаю, доця. Чи було там? Ну, коли посилали їх, то навєрно, шось було в їх, якісь були документи. Бо батька мого забрали у тюрму, о. А мати бідна пішла в Житомир – нам шо-небуть зороблять.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Висилать, я ж кажу, батька мого вислали, а мати тоже осталася. То я пішла, як забрали корову і картоплю в нас, бо отелилась корова, то я пішла до маминого брата. Так як я старша була, ну дев’ять років мені було. А мама була, в сільраді сиділа, думала. Я пішла. Мама каже мені: „Біжи, доця, до дядьки Савки і попроси його гроші, шоб хоть корову отдали. То я пішла, то мені дали гроші. Я занесла в сільраду. О! То я вже й не знаю, чи нам отдали ту корову чи й не отдали, а мати прийшла з сільради вже, то пішла в город робить.
Чи мали зброю, ті хто ходили відбирали продукти?
Кого?
Зброю!
За це я не знаю. За це я, доця, не знаю! Чи забірали..
Як люди боронилися від тих, хто ходив забирати продукти харчування? Чи можна було приховати якусь частину зерна, картоплі?
Забірали, де шо є, понаходять. Понаходять і на горі, і під землею, скрізь чисто забірали. Все чисто забірали.
Хто і як шукав продукти харчування і якщо можна, то як їх звали?
Оці шо забірали: Випорхонюк Павло. Це родич дальній.
А скільки їх приходило до хати?
Приходила жінка – Тодоська, Ганя, і він приходив. Трьох.
Тобто троє? Так?
Трьох приходило!
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде не мона сховать було, бо находили все.
А якщо ховали, то де ховали?
Ну я знаю, мо десь під землею, я тобі не знаю, бо я знаєш я не скажу де точно, бо я не знаю як.
Чи давали їжу тим, хто під час Голодомору пішов до колгоспу?
За те вже не знаю…наверно. Може й давали кому шо, як там хтось шось робив, то може там і давали шось. Думаєш я знаю, може, якісь пів буханки хліба якогось… чи крупне якіхсь, чи шось може дали там?Дуже вмірало багацько!
Забирали лише продукти харчування чи одяг, продукти вжитку там якісь певні?
Одяг забірали!
Все забирали, так?!
Вєщі всі забірали. Всеє, майбуть, мискі не забірали їх, вони кому вони треба були, єслі було шо шоб сипать?
Що таке закон про „п’ять колосків”? Чи пам’ятаєте Ви що-небудь про нього?
За ті колоскі? Ну, не давали збірать, ходити коли жнива, то не давали никому збирать, ни дітям, ни старим. А як стари підутьзбірать, то заберуть їх, то в тюрмі. У тюрму садовлять. О! А отут жінка – сусідка в нас була, то тоже так – Тамара. То вона взяла…да в голодовку там пішла, да взяла два чи три буряки, то неї, за ці буряки посадили в тюрму.
Тобто не дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?
Да!
Зрозуміло! А, хто охороняв поля і колгоспні комори?
Не знаю доця…хто охороняв… там не було майбуть чого охороняти. Я тоді не знаю, шо воно таке було.
Чи хотіли люди добровільно йти в колгоспи?
Навєрно, хтіли. Мий батько пішов добровільно в колгосп, як уже прийшов с тюрми, то вже пішов у колгосп добровільно. В нас був вже колгосп, був вже, то пішов. Шо ж він… Шо ж далі робить було, вже далі йому робить не було ничого.
А Ви не знаєте, змушували людей, людей іти до колгоспу чи ні?
і змушували! Хто не хтів іти…
А як, не пам’ятаєте?
Хто не хтів іти, а хто пішов! Хто грамотніший. Мий батько був грамотний, то він пішов і … здав у колгосп, усе поздавав: і коней, і манєжа, і клуню, і борони, і плуга, геть усе здав…у колгосп.
Де переховували худобу, щоб не забрали у колгосп?
Не знаю. У нас…в нас уже не було… теї… корови, нічого. Забрали десь, а де діли… не знаю де, і всьо.
В який час ходили забирати в людей зерно, продукти: вдень, вночі, коли приходили?
І вночі приходили брать, і вдень приходили брать.
Тобто, за одну добу могли прийти декілька раз?
Да!
Коли почали люди помирати з голоду?
Ну, в …тридцять третьому… дуже стали умірать, бо в тридцять другому, ще начавсьголод, а в …тридцять третьому вже був голод повний, бо я… Котілок у мене такий був…котілок, а я ж була сама менша… а, ой, старша, а сестра у мене була із ..двадцять сьомого году, я з …двадцять четвертого. То я ходила оце по сусідах із тим котілком, шоб мені лушпин дали. А там наверху хата така була… там ми жили … він був ковальом, то вони жили добре. Я піду до їх, то вони мені дадуть лушпин, то я прийду додому, да зварю у тому котілку, да ми…, а ше була сестра, ще менша, то вона і вмерла із голоду… на печі вмерла. То прийду, да наварю кропиви, накідаю туди ти лушпини, накідаю хмелю, лободи… о , гороб’ячий щавель, таке. Все ми збірали, да туди накідають. І оце так ми їмо, їли. І вона… але вона вмерла, в …тридцять третьому році вмерла.
Чи пам’ятаєте Ви, що було з малими сиротами? Опікувалася ними держава чи ні?
Нєа! Майбуть, не опікувалась, нікого, навєрно, не держала, бо не…не було такіх, тепер, шо зара забірають дітей, да глядять… дом. Такого, здається, не було. Я …общем може було, но я не помню цього… Я не знаю, я далеко не ходила. Це тико озьдо ходила, осюди тако, і всьо, бо ми жили через дорогу осьо. То вже таку хату купили стареньку, а тую у нас другу забрали, бо батька забрали в тюрму і матір. Нас, ось цеє, і нас розпродали і всьо.
Хто не голодував у селі і чому?
Ну, оце я тіко можу сказать, шо як, ну цей – Роман…як це, Галі Роман, як це Романа цього ж фамілія, … не Трухімов, а як це ж, а Сав… нє, не Савченко…
Роман Романович – син Сергій допомагає згадувати.
Нє. Роман не Романовічь. Романовічь на пам’ятнику написано. Да?! Да! То, то Іван…А може їхні батьки…То це тилько я до їх ходила, це тико вони мені шо-небуть давали. Він кузнєц був. Я й забулась, як їхня фамілія…це ж озьдо…забулась, як ця фамілія їхня…
А хто зумів вижити під час Голодомору?
Хто зумів вижити?Но оце тико вони й вижили! Ну вижили ще хто, ось ця – Марта Таломінчук вижила, бо була в тюрмі да прийшла вже з тюрми, послі голодовкі вже, то вона вижила. О! Були ще такі, но вже вони повмирали, вже їх нема.
Зрозуміло!
Не, ще єсть, ще є Випорхонюк Надька , ще Надька Випорхонюк є, ще Випорхонюк Надька є.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділились продуктами?
Доця, я вже не знаю.
Не пам’ятаєте!
Я…я…я знаєш нікуди не ходила це може хтось ще старший, то мо там шо ділилися. Ну це я вже не можу припомнить, бо я цього не знаю. Знаєш я не пам’ятаю цього, може й ділилися, но от мені та ділила давала мені тих лушпин дасть, коли може якісь і крупи мені дасть шо небуть, О! У котілок у цей, то ця Оксана, о і цей Роман. А так доця більше…
Які засоби вживали до виживання? Засоби до виживання, що робили люди, щоб вижити?
Ну, шукали кожне собі, шукали де небудь шоб їсти і дітей погодувать, но дуже мало. Повмірало багацько, дуже.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Може й мали, у нас… у нас, да ніхто…
Ви не мали?!
… Нє я не мала!
А на селі не знаєте випадки, щоб люди мали таку допомогу?
Може й мали, но я його не знаю, знаєш, може й мали шо. Може, хто ба гать ший. жив , то може й давали там їм шо їсти чи шо, а так я… Мені то давали вони…кромє…піду котілочок …, бо я більш нікуди не мала ходить, я не знала куди йти, тико це сюди. Оньо через дві хаті .
Зрозуміло!
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Я його не знаю шо… Я тико рвала гороб’ячий щавель, о… Ти тоже не знаєш його майбуть цей гороб’ячий щавель…?
– Ні!
Кропиву, то ти знаєш?
Так!
І лободу знаєш?
Так!
І хміль знаєш?
Так!
Оце я тико рвала! А ягоди я не ходила в ліс, бо я їх…може й бачила, може й знала, то я їх не назбіраю, я туди не хо…, не могла йти, бо думаю, шо вмру там!
Зрозуміло!
3 яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Я то не вживала, я тико оце вживала. Піду напрошу лушпин, да наварю оцьої, оціх лободи да кропиви. Дай тільки, А більш нічого я не вживала, а другі вживали, вживали гречані тії такі тиє, шо то , як тобі сказать, ну як гречку оберуть, ту гречку да ти…
Я зрозуміла!
…лустя те от, да запор зробиться, дай вмірають. Запор зробиться, вони наїдяться його, а воно ж запор зробиться, … лушпин тих дай вони умірають.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Ни знаю, чи купить шо мона було чи ні, бо знаєш я…
А виміняти?
Вимінять не знаю чи, а вже пізніше було це майбуть у ….четвертому вже році… то мати моя ходила міняти, аж туди далеко ходила в Гомельники, в село, то міняли вже там шо було, то міняли…,Сказать принесуть там якійсь кусанець хліба чи шо, да це тилько таке я й знаю.
Чи був голод у містах?
У містах!
Так!
У на да був… наверно був, коли в нас був, то й скрізь наверно був, як у нас був в селі, то й скрізь був наверно.
Чи пам’ятаєте Ви скільки людей померло у селі і чи є такі відомості?
О за це доця вже не знаю, знаю скіко у нас умерло,…умерло. Умерла моя баба, баба це моя рідня баба, їдня вмерла, сестра моя вмерла менша, дід умер – мамин батько це був, дід умер, баба вмерла, прабаба вмерла і… двоюрідній брат еден умер, двоюрідній другій брат умер…два брата по…, оце я знаю шо вони у нас тут, бо в нас тут був садок такій, то вони у нас тут під яблуньою повмирали. Це шо я знаю, оце я знаю і всьо.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Шо як?
Людоїдства, людей їли?!
У нашому селі не! У Горбаші, то я знаю шо було, шо із нашого села там була жінка і вона з’ шо було, шо із нашого села там була жінка і вона з’їла свою дитину. Вона вмерла, а вона неї з’їла.
Де і хто хоронив померлих від Голодомору?
Ось у нас ті шо я знаю, то тут усі на кладбіщі хоронили. Так удяганих і взути, і вдягнені тако кинуть на низ і так викопають ямкі і так ховали.
Тобто без труни?
Без труни. Це шо я знаю скіко, шо без труни, но мою сестру іс такім ящиком поховали, бо був…забор був, то я попросила оцього діда шо це…я ходила до його, то він прийшов, отбив штафєти і зробив такого ящичка, но неї було чотири годи, чи три чи читири було годи і він, і ми вклали у той ящичок неї. І сами занесли, і сами закопали неї, і з цею меншою сестрою і пішли. Так! Це такеє я знаю.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Кому? Хто? Нихто Боже! Тако накідають на виз цього діда, бідний аж там мамин батько, аж туди далі жили, жив. Ну тако кинули на воз, на виз його , із тим, із пінжаком якимсь…пінжак такій. Кінули на віз його і ноги ше тако телипалися, як зара бачу…ноги телипалися, о … і це привезли на кладбіще й викопали там ямку і кинули туди в ямку і всьо і без труни і без нічого, ніхто даже навіть й нічого.
Чи відомі у Вашому селі місця, де захороненні люди, які померли від голоду?
Шо як?
Чи відомі у Вашому селі місця захоронения людей від голоду?
Чи… ну я то знаю де…де захована баба, де дід захований, я знаю, а більш то… Ну кожне своє знає, кожне хто вижив, то кожне своє знає, де похований, я то знаю де.
Чи поминають їх на „Проводи”…?
Ну поминають, поминають! Ну це зависають напрімєр…я пишу своїх усіх, то я поминаю, а другі… А так, як оце виступають за це шо в войну погібли, то так їх і поминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і ще за часів тієї, колишньої, радянської влади?
Ну в церкві це… в церкві, так правиться. Згадуєм, а так більше нічого…
Не пам’ятаєте чи за радянських часів їх згадували в церкві?
Тоді хто згадував, в церкви не пускали, церкви ж розв…розвалювали церкви…церкви не було, У нас же тоже так само, у нас клуб був у церкві, у нас клуб був у церкві. Да! Із Голіївкі там одна, то вже, як поставили цю церкву, то вона ще й пєвчою ходила, а танцювала у церкві, а й пєвчою була ще, як вже построїли так, як треба була церква – Чийдоха, Чи….
Чи є у Вашому селі церква, І до якого патріархату вона відноситься?
У нашому селі, ну в селі… нема, ну наше село відноситься туди до Голіївкі.
А до якого патріархату відноситься їхня церква: Московського чи Київського?
Я не скажу, я не знаю… не знаю, не знаю доця.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ох! .Пам’ятників не має! А хрести, хоч і були .ставили їх, то вже вони погнили, вже старі, вже… дерев’яні були, вже їх і близько не має…О! Да ,то в середині воно було, вже вони погнили і…уже тих і людей нема, вже вони й не… і тиє люди повмірали, шо їхні родичі були шо повмірали, то і вони вже повмірали, вже й їх тута…
Чи знає сучасна молодь села про голод, який був у …32…33 роках, зокрема, чи Ви розповідали про це своїм дітям, онукам?
Я! Я розказувала ось їм, ось це діти! Цьому дитині, розказувала, шо яке, як було. Він зара чує, шо я була…, і ранше казала, шо я с котілком ходила по лушпини, і ранше казала, то чьо він не знає… знає.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Більш нікого не… О тико цього – Випорхонюк, винуватий і ця, та Тодоська, я забула як в неї вже фамілія, теї Родоські, і та Ганя, ось цього сестра Льонькова… тоже….Щепанські..,оце Щепанська Ганя.Оце я їх винувачу, шо вони гляділи і даже люди були такі, шо степку глядить замикнули і не дали нам даже картоплини, …замикнули всю картоплю і не дали нам картоплини даже.
Зрозуміло!
Позабірали, да!