1. Місце запису: село Щасливе Олександрійського району Кіровоградської області.;
  2. Дата запису: невідомо;
  3. Хто записав: невідомо;
  4. Респондент: Колісник Григорій Дмитрович, 1928 р.н., народився в селі Щасливе Олександрійського району Кіровоградської області.;

Під час Голодомору 1932–1933 років  проживав в селі Щасливе Олександрійського району Кіровоградської області.

Я, Колісник Григорій Дмитрович, в роки голодомору мав лише 5 років, але в пам’яті назавжди закарбувався той страшний час. В сім’ї були батько, мати та семеро дітей. П’ятеро дітей були батькових, а двоє спільних. Тяжко жилося, але що поробиш. А коли настав 1993 рік, то зовсім стало голодно. Батько і мати день при дні на роботі, старші хто цим міг той тим і займався, а Григорій, найменший, сам по собі. Як не вертілись батьки, але голод з кожним днем все міцніше стискав горло. Таня, Катя та Іван ходили пухлі. Одного разу Таня пішла, може щось розживеться поїсти, по дорозі спіймала мишу, наколола на стержень, спекла на вогні і з’їла. Другого дня знову зібралися до тітки, та дійти їй до неї не пощастило – померло по дорозі. Катя була також слабка, пухла, через декілька днів померла на погребі. Мама і старша сестра поклали на її двері і віднесли на її кладовище. Через декілька днів біля колодязя помер Іван. Так протягом кількох днів померло троє дітей.

Їли що було на землі. Пам’ятаю, як одного разу батько притяг аж із села Куколівка дохлу коняку. Сусіди і вся сім’я її з’їли. Менша сестра рвала листя вишні в корзину і діти їли це листя. Один раз дали в колгоспі дві пригорщі борошна мама наварила галушок смачнішого я ніколи нічого не їв. Козельки паслін калачики були щоденною їжею сім’ї. Так підтримуючи одне одного вдалося чудом вжити. До цього час перед очима односельчани які помирали щодня. Підводою їх забирали і відвозили їх на кладовище.

Голодомор

Голодовка по Вкраїні так встелила путь,

Що село наше Щасливе не могла минуть.

Люди Сталіна кляли всюди й без кінця,

Не казав ніхто про нього путнього слівця.

Десь пів сотні літ тому, як примара лазив,

Найстрашніший людоїд, каганович Лазар.

По дворах валялись мертві, по два і по три

І з’їв Лазар і у мене брата й дві сестри.

Біля станій мерли люди, гинуло село,

А Берії і Сталіну весело було.

Реготалися вожді аж кругом гуло,

Що із каторги, із тайги ніхто не втекло.

І не дивно що тепер згадуємо їх,

Тих невільних трударів, прадідів своїх.

Підпис очевидця – Колісника Г.Д.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду