- Дата запису: 9 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Юсківці, Миргородського району, Полтавської області;
- Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна;
- Респондент: Клименко Парасковія Миколаївна, 4 вересня 1928 р.н., народилася в селі Юсківці, Миргородського району, Полтавської області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала у селі Юсківці, Миргородського (нині Лохвицького) району, Полтавської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть, будь ласка, як Вас звати?
Мене звать? Параска Миколаївна.
А фамілія?
Га?
Фамілія Ваша?
Клименко.
Коли Ви народилися?
28-го году 4 вересня.
А де народилися?
А тут на Юсковцях.
Розкажіть про батьків, як їх звали чим займалися?
Шо я вам розкажу. Батько мій помер рідний у 33-му годі, от нас було дві я й сестра менша. Тоді мати вийшла заміж за другий… от і родилося ще двоє дітей братік і сестричка. І так доживали от. Рідний батько мій помер, мені було чотири роки, так шо я нічого не можу вам сказать. Жили ми на казармі, отут як їхать на Лохвицю… дом такий і там казарма. Там жили желєзнодорожники, батько мій робив бригадіром на жилізниці і тоді у 33-му годі переїхали сюди на Юсковці купили тут хату, отам протів вокзала на тій стороні от і там жили, а тоді батько помер рідний мій.
Від чого помер?
Га?
Від чого?
Тіф, тіф, тіф був. Ходив тіф от і він помер. Ну не знаю скільки років мати не виходила заміж, а потім оце трапився чоловік із Лютенок і вона вийшла за його заміж, він був не жонатий от і став тут жить уже в Юсковцях. Це в 37-му була голодовка.
32-й, 33-й це коли вам було років там чотири, п’ять.
В 33-му годі тоже була голодовка. Ну ми мало голодували, бо держали коровку, от і ми із коровки жили. І ото так ми проживали у 33-му.
А мама працювала у колгоспі?
Не працювала, ні, бо малі ж діти були і сестра моя була упала, каталась на лижах і впала і вибила ногу і лежала два годи в гіпсові, так шо її покинуть ніяк було. Мама її доглядала, а я вже помагала нікуди не ходила от, а помагала мамі ото так, а меншенька сестра тоже ще в школу не ходила, а тоже жила ж із нами тоді ж її школи не було, не було нічого от ото так.
То ваша сім’я не голодувала, мали шо їсти да?
Га?
Кажу, ваша сім’я сильно не голодувала, була корова, мали шо їсти, ще батько мабуть шось з роботи приносив?
Не було собачки.
Батько, батько з роботи приносив шось?
Га?
Батько працював де, на залізниці десь?
У залізниці за… працював от це вже цей батько другий, а перший батько мій рідний працював на жилізній дорозі бригадиром от. А тоді ще переїхали вже сюди він заболів і помер от. А цей батько тоже ото ж був чотири годи на фронті, а тоді приїхав з фронту і робив у загодзерні ото так.
А після війни голодовка була?
Була в 47-му годі. Дуже люди страдали, тут була воїнська часть стояла німецька, отам за посьолком були кагати і в тих кагатах була картошка і вона вже погнила. Люди там рилися і шукали собі здобич, і ото голодували вибирали ту картошку от. Їли калачики от потом оці, забула як зветься, лопуцьки. А солдати ешелони ішли із солдатами, і часто становилися тут на станції от і в нас була коровка, і німці узнали ж коровка мукала і вони прийшли і забрали корову от, а ми не знали ще, у хаті спали, коли шось стукає у двері, коли корову вони забрали і одвезли до поїзда. Там була така площадка і з тієї площадки вони все грузили і погрузили і корову і все, а бичок остався і дуже ж мекав корова ревла у вагоні бо за бичком же, а він прийшов і давай стукати у двері лобом. Мама вийшла от, сам бичок до сарая, а коровки нема, вона на вулицю вийшла і пішла, чує ж де корова… з вокзала от, це ж стоїть поїзд і корова почуло шо мама одзивається «кукла, кукла, де ти?» От, а вона отзивається і вони стали ж, стала вона просить тих же начальніка того ешалону німця, шо оддайте корову, у мене маленькі діти і все, вони в нікакую не дають. А на станції був діжурний по станції тоже був німець, ми тоді звернулися, мама звернулася до того цього шо того німця, почала його просити, плакать. І він прийшов і став просить цого німця, і корову вивели з вагона і забрали ми тоді коровку. Бичок нас зустрів коровку забрали ми тоді додому ото так. І тоді уже була коровка поки німці пішли, наші прийшли німці пішли от а наші прийшли і тоді ми вже держали ту коровку всю дорогу от, оце так я вам скажу.
В 47-му, в голодовку як ви вижили, може їздили десь в західну Україну за їжею?
Батьки мої не їздили, нікуди не їздили. А люди ходили міняли за матерію і за шо було в людей, ходили просили от шоб хто небуть дав кусочок хліба чи зерна там трошки, ото так люди страдали дуже цілий год, о а тоді вже.
А про 32-й, 33-й про ту голодовку шо вам розказувала?
Я ж мала була.
А мама шо говорила, чи нічого вам не розказувала?
А шо ж вони голодували, отут ну не так голодували, бо батько був загодзерній от потрошку приносив отходи получаються, і ото мололи те на терко… і мати пекла всякі коржі, коржики і ми це жили ще була сестра… тоже з двома дітками от і тій сестрі ше помагала ото так ми жили.
А ваші там дідусь, бабуся, Ви пам’ятаєте їх?
Бабуся була з нами, жила тут у Юсковцях, а дідусь рано погиб помер так шо я дідуся й не знаю.
А в селі куркулі були?
Га?
Куркулі були в селі?
Ото ж вони щиталися тоже куркулі, в їх вони держали землю, жили на казармі оце тут як їхатимете тай побачите казарму як повертати на Лісківці на гиряві от і там на казармі жили і там те коло казарми була хата, погріб, садок гарний і жив бабуся і дідусь. І ше десятеро дітей було п’ять хлопців, і п’ять дівчат і вони самі обробляли землю держали хазяйство: корови, коні і самі обробляли цю землю.
А як їх звали, фамілія їхня, як діда звали?
Штепа, бабуся була Штепа і дідусь Штепа були от, і діти ж були тоже Штепи.
А як імена їхні?
Га?
Ім’я діда як?
Діда, Порхвирій.
А бабусі?
А бабуся Параска була тоже.
А рідного батька як звати?
Микола.
А фамілія?
Клименко, не Клименко, Батієнко.
Батієнко.
Батієнко.
То оцих ваших дідуся і бабусю розкуркулили, в них забрали?
Розкуркулили. Да, розкуркулили позабірали все от і тих дві сестри було старші і їх вивезли у Вологду тоді забрали і вивезли у Вологду і вони жили там у Вологді. Тоді одна сестра не знаю через декілька год вернулася з двома дітками вернулася сюди ж у Гиряві Ісківці тут її хата була і сюди вернулася вона, а одна сестра там зосталась і так сійчас ми не знаєм її то нема, а діти її там же у Вологді уже вони сюди не верталися.
Це мамина рідня, а батькова?
А батькових Я не знаю рідні нікого, бо батько був відкілясь приєзжий була він казав була в його сестра, а де вона шо вона я нікого нічого не знаю.
А церква була в селі?
Га?
Церква в селі була?
Церква, була у Гирявих, у Гирявих була.
У Гирявих, а тут?
А тут не було, у Луці була, а тут не було.
І шо церкву закрили, у церкву уже не ходили в 30-х роках?
Не ходили вже ми, бо не було ж не правилась церква.
А шо в церкві було?
Га?
Кажу ну церква була закрита, але будівля сама стояла. А шо в церкві робили?
Я не знаю шо було Я тоді ше ж не велика була так шо не знаю шо було. Оце так ми жили. Ще шо вам казать, питайте не знаю?
Скажіть, а в селі були діти сироти, патронат був?
Не було.
Не було?
Не було.
А ясла були?
Га?
Ясла в колгоспі були?
Були, були, були там їсти варили кухарки бабусі от і годували дітей і там вони ночували діти, хто додому забірав вобщем були ясла.
Скажіть а можна було на полі колоски збирати?
Га?
На поле ходили діти збирати колоски?
Ходили.
Можна було?
Ходили, гонили от і ловили, і гонили, крадькома потрошку потроху збірали у торбинки і несли додому колоски.
А ви ходили збирати?
Ні, я не ходила ну я ще ж мала була, оце так. Ще шо ж вам казать?
Наче розказали. Чи ще шось пам’ятаєте?
Га?
Може ви ще шось про голодовку пам’ятаєте?
Ну нічого, я ще ж у 33-му… я ще ж невелика була, а вже в 47-му вже ж була так тоже шо ж я могла от ходила на роботу в… помагала, де шо там підмітала, підгрібала от та може коли і в карман взяла, вобщем ото так.
Але важко було?
Важко було дуже важко було. Ходили люди міняли, просили мені поміняйте на шо небуть і золото носили у кого були… носили от шоб промінять за муку чи за зерно, чи за шо небуть, оце так.
А жорна були у вас?
У нас лічно вдома не було.
А в кого були?
Ну у Луці були у людей, а так не було у нас. Були мельнички такі, ото на ту мельничку мололи на якісь блини там чи шо не будь.