- Місце запису: село Гонтів Яр Валківський район Харківськоїобласті
- Дата запису: 10.2018 р.
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна.
- Респондент: Кіндрацька Парасковія Марківна, 12.10.1925 р.н. народився в селі Гонтів Яр Валківського району Харківської області
- Розшифровка аудіозапису: Гоцуляк Любов Богданівна.
Під час Голодомору 1932–1933 років проживав в селі Гонтів Яр Валківського району Харківської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Помню як я із сестрою йшла в дідом весною це було, цибуля вже така була. Помню як мама казала – я вас не держу, і не посилаю, хочте, як хочте, сестра була десь на года два за мене старша. І ото ми пішли у Валки і осталися там. Помню мене там покупали, оділи мені сорочку, полотняну якусь дліну не по росту, а мою одежу забрали, я не знаю, шо вони там з нею зробили. Сестра моя там на кухні вроді робила. І все харашо тоді заболіла і тоді вона вмерла, а я осталася там, ну поки вже як ото там збирали колоски, то мене батьки потім забрали.
А вас у сім’ї було двоє, тільки ви та сестра?
Ні, нас було семеро. Мальчик один умер ще змалку, ато всі взрослі. Було три брати і три сестри.
А чим займалися ваші батьки мама тато?
Сільським свої господарством. У нас в тата був двигун – молотарка. То вони молотили, заробляли там ото зерно. То поки ще не розкуркулювали.
А можете пригадати, будь ласка, що ви їли під час Голодомору 1932-1933 років? З чого готували їжу?
Я вам з цього не скажу нічого. Я пам’ятаю як ми йшли в дідом і цибуля така була і дєд казав і бабка і дорога така була на Валки, то і йшли ми туди через садок із сестро, то я вирвала кущик цибулі і дорогою йшла, то її поїла, а дома шо готовили я не помню. Що ми їли..?
А чи не приходили до Вас люди, які шукали зерно, можливо забирали якісь продукти?
Ну я цього всього не помню. Я пам’ятаю як у нас кінь був у нас, коня забрали, а там була бабка Надєжда, так вона не давала цього коня, вони її пихнула вона упала, а коня цього таки забрали.
Можливо пам’ятаєте як мама чи тато їздили до Харкова або ж у якесь інше місто і чи не обмінювали речі на їжу?
Я не знаю, я не знаю…. Батька ж розкуркулювали, а чи він був дома чи де він був. Я не знаю як ми виживали як та мама із нами була. Нас із хати вигнали, а де ми були я не помню, а тоді в нашу хату поселили там ну молоді женаті були, оце по сусідськи живе з нами Микола, його мати колись там жила, то вони нас тоді пустили до хати, а як ми жили чим ми питались я не помню.
А чому ви в дитячий будинок пішли?
Їсти видно нічого не було. Коли ж у мене було три брати, один пас коней, вже він взрослим був, то казали він кружечку носив доїв кобилиць і пив молоко і тим мол вижив. А менший брат Прокій був, той пас овець в колхосі, той тож з кружечкою ходив і то вони доїли овець і пили молоко це. А шо вдома було у нас я не знаю, мама вроді скала, як хочте ви самі бачите, шо можете вдома пропасти значить видно шо вдома їсти нічого було, і то через це ми і согласились самі вже. Це в мене сестра старша годів на два мудь від мене була і ото ми вже пішли самовольно.
Можливо ви пам’ятаєте яким було село у роки голодомору 1932-1933 років. Чи виїздили люди десь, чи багато померло?
Хтозна, оце ж в мене ці хлопці і старший він помер, і менший Прокоп, Прокоша і Мітя, вони померли в голодомор, і сестро ото вмерла, але сестра вмерла в приюті. Ходили вроді з такими піками, оце сестра у мене була Оля вона була так вона була, ми пішли в дідом, а вона була, ну кацап тут жив дядько, ну жінка у нього наче руська була – кацапка, їх так і звали Михайло Кацап і Килина Кацап. А Михайло оце наш був, то він оце ходив по хатах там якісь там, ну я не знаю чи я їх бачила, чи чула, десь шукали то, а люди вже знали шо шукають, то ховали скрізь, а вони находили скрізь. Знаю, шо у мене дєдушка був мамин батько, він прийшов до нас, а у нас ж то їсти нічого, він пішов друга дочка на Перепеличиці жила, він пішов туди, а там тоже таке він вертався додому і по дорозі десь і вмер. А так… мерло багато.
А як Ви думаєте, чому в Україні розпочався Голодомор, що стало причиною?
Вопше жили неважно, а раз ходили, раз забирали всіх підряд, то ходили забирали не минали нікого, то розкуркулювали, то той причина ж.
Багато ж людей помирала, і в основному вони залишалися, там де впали, біля тинів на подвір’ї, чи забирав потім хтось цих людей кудись?
Я не можу сказати, не можу я не бачила. Я навіть ото своїх, як помирали, то не бачила, де ото Ліду поховали, то я зовсім не бачила. А хлопці тоже я не знаю, цей Прокій менший, де він похований я досіх пор не знаю. Тоді, мабуть, ні за що було хоронити, ніде та й нічо. По розговорам, хто ішов, ішов упав і …