- Місце запису: село Жорнище Іллінецький район Вінницька область;
- Дата запису: 05.08.2002 р.;
- Хто записав: Мохнатюк Ігор Олексійович;
- Респондент: Кеба Ганна Олександрівна, 1925 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Жорнище Іллінецького району Вінницької області.
Чи були Ви очевидцем голоду?
Так. Була.
Де Ви проживали на той час?
Я жила в селі Жорнище.
Яка у Вас була сім’я?
Я, два брати, батько з матір’ю, бабушка.
У Вас в сім’ї хто-небудь помер від голоду?
Ні, ніхто.
На Вашу думку, які були причин голоду?
Думаю, голод був через те, що влада забрала в людей зерно і худобу. Масово тоді розкуркулювали хазяїв.
Як поводила себе місцева влада по відношенню до населення?
Влада, думаю, як завжди зажерлась і про людей взагалі не думала. Через це її прорахунки призвели до плачевних результатів.
Якою була ситуація в селі?
Люди боялись один одного. Хто мав за що прожити стеріг добро і вдень і вночі.
Чим харчувалась Ваша сім’я?
Батько з матір’ю працювали в колгоспі. Їм видавали пайок хлібом, брати допомагали на млині, ми з бабушкою восени збирали гриби, ягоди. В той час коли почали робити по селу ревізії, ввечері до батька прийшов дід Гнат Мохнатюк, ми жили з ним по-сусідству, вони про щось тихо поговорили і вийшли з хати. Через декілька днів до нас прийшли добровольці і забрали у нас коней, зерно, картоплю, корову. Я якогось разу пішла подивитись де батько брав мед і міняв на зерно. Дійшла до річки, батько заліз у землянку і виніс звідти глечик з медом. Вдень я пішла до землянки, залізла туди і побачила там бочку меду, спробувала в неї залізти, щоб з’їсти меду і мало не втопилась. Коли я вилізла все сусідські бджоли хлинули за мною. Спаслась тим, що забігла в річку. З горем пополам ми пережили зиму. Навесні, коли з’явилась трава, варили зелений борщ з кропиви і щавлю. Хоча і в проголодь голодні роки ми прожили. Після того я часто дякувала діду Гнату за допомогу в голодні роки.