- Місце запису: село Шевченкове Малинського району Житомирська область;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: Хоменко Юлія;
- Респондент: Іваненко Паша Василівна, 1918 р.н., народилася в селі Шевченкове Малинського району Житомирська область;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Шевченкове Малинського району Житомирська область.
Ви щось пам’ятаєте про Голодомор 1932-1933 рр.?
А чого ж, я все пам’ятаю. У 29-30 рр. організовували колгоспне господарство чи хозяйство. Хто з людей подали заяви, тих і не чіпали, хто впирався – все забирали, даже радюжки. Це в моєї сестри таке було, бо чоловік у колгосп не пішов.
Десь були схованки їжі чи зерна?
А ховали тільки куркулі, а куркуль – це у кого хати були покриті жестею і була молотарка, запрягали три пари коней і мололи зерно. То вони ховали у хаті, виривали там яму, накривали і насипали.
Люди помирали у селі чи хтось Вашій у сім’ї?
Вмерла дядина (жінка дядька), а в дядька було 6 дітей і 1 померла дитина, а інших посадили на поїзд і вивезли. Не знаю, де вони й ділись ті діти.
А у селі мало помирало людей. У 33р. було дощове літо, колгосп говорив копати канави, бо вода скрізь стояла, а за 1 метр канави давали 1 кілограм зерна.
А хто забирав майно і як пояснювали?
Приходили з колгоспу: бригадир, комірник, голова сказав їм, вони і забирали, говорили, що треба в колгосп. А як пояснювали? А чого у тебе є, а у другого немає.
Що ви їли?
Сушили полову і льон, листя з ліщини і липи та товкли його, мішали з водою і пекли такі коржі і пили з молоком, бо в нас корова була і вона видержала. А у селі одні і собаку малого з’їли. Я ходила в школу, то там давали росольнік якийсь. Тоді організовували школи для малописьменних – Лікнеп, і у нас у селі були, у хатах (для взрослих)
Допомагав хтось?
Чоловік сестри їздив у Білорусію, міняв на барахло кукурудзу, пшеницю. Ми знали, коли поїзд буде їхати і приходили до поїзда і він складав, а ми забирали ті мішки. А ми молоко сестрі давали.
Є в селі пам’ятки жертвам Голодомору?
Нє, немає.
Ой, трохи коржів поїли та полови і пережили, не дуже страшно було.