- Місце запису: село Полонки Прилуцького району Чернігівської області;
- Дата запису: 2007 р.;
- Хто записав: Нугаєва Олександра Степанівна;
- Респондент: Хитрик Галина Миколаївна, 1927 р.н., народилась в селі Полонки Прилуцького району Чернігівської області
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Полонки Прилуцького району Чернігівської області.
Розповідь записана зі слів правнучки.
У 1931 році, у лютому місяці, до хати моєї бабусі, котрій було 4 роки, де проживала вона із своїми батьками, сестрами і братами, вдерлися колишні ледарі та п`яниці села, які стали активістами. Вони загадали бабусиними батькам збирати свої речі: натільну білизну й одяг. Злочинці погнали батьків до центра села де збирали до вигнання й інших заможних селян. Старших дітей посадили на воза і повезли до Прилук, бабусю викинули із хати на вулицю, думаючи, що вона помер. А самі почали розкрадати хатнє майно, ділили між собою худобу, яка належала сім`ї. Бабуся все це бачила власними очима, але через свій вік не могла зрозуміти, що відбувається.
Її батьків відправили до Донецької області. Дітей відправили у різні дитбудинки м. Горлівки та м. Макіївки. Бабуся залишившись сама у селі, нікому непотрібною, ходила по селу і просила їсти, але їй ніхто нічого не давав, бо люди боялися, що якщо вони допоможуть їй вижити, то на них очікуватиме така сама доля. Бабуся обдирала кору дерев, та їла бруньки беріз до березня. Потім з`явилися кульбабки, лобода, кропива, і їй стало легше прокормитися. Люди у селі намагалися її ігнорувати.
Так вона жила до серпня. У серпні, до села, з вигнання повернулася її мати. Батько помер віл голоду на Донеччині. повернувшись у село, мати знайшла бабусю, але жити їм було ніде, тому що хату віддали другим людям. Вони з матір`ю вирили землянку і в ній жили близько трьох років, поки не построїли мазанку.
Одного разу, цього ж року, після жнив бабуся і ще двоє дівчат пішли на поле збирати колоски ячменю, жита, пшениці, щоб було, що їсти. Назбиравши по торбинці, вони поверталися з поля додому. Їх побачила доярка і запитала, що в торбинках. Дівчата відповіли, що там колоски. Доярка дуже розлютилася і вдарила одну з дівчат ціпком. Так, як дитина була ослаблена голодом та знедоленням, то вона одразу і померла. Доярка забрала торбинки з колосками і вихвалялася перед усім селом, що спіймала «лихих» крадіїв.
Ця розповідь написана зі слів моєї бабусі, котра і досі живе у селі Полонки Прилуцького району. Ганьба тим людям, які втративши людяність, руйнували сім`ї та змушували людей жити в тяжких злигоднях та вмирати від голоду. А на Прилуччині у цей час йшла «Розбудова й зміцнення соціалістичного сільського господарства».