- Місце запису: село Бакирівка Охтирського району Сумської області;
- Дата запису: 25.07.2020 року;
- Хто записав: Коцур Юлія Олексіївна, завідувачка Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Хоменко Парасковія Павлівна, 11 жовтня 1927 р.н., народилася в селі Бакирівка Охтирського району Сумської області;
- Розшифровка аудіозапису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Янків (нині Іванівка) Великописарівського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
А як Ваше прізвище ім’я і по-батькові?
Хоменко Парасковія Павлівна.
А Ви народилися тут у Бакирівці?
У Бакирівці, у Бакирівці, да.
І Голодомор тут, у Бакирівці, пережили?
Ні, ми виїздили. Таня?
Янківка чи куди? Янківка.
У Янківку.
А ця Янківка якого району, області?
Писаровсього?
Писаривський.
Великописарівському районі Сумської області тепер, да?
Да-да.
А Ваші батьки в колгосп пішли, коли от почався цей колгосп? Пішли вони в колгосп?
Ні. От ми, як виїхали і дальше, підождіть… Правдінський завод, знаєте? А тоді з Правдінського завода в Охтирку, а з Охтирки вже в Бакирівку. Ну дуже тяжко було. Ще ж не дуже велика я, маленька була. Мама напече тих пиріжків чи не пиріжки, шо воно із проса.
Шолухи?
Шолухи. Ой, з’їси, а тоді бігаєш по всьому двору, не можеш…
Живіт-живіт хватає.
А що іще їли?
А шо ми їли? По колоски ходили, гонили нас, дуже гонили, а колосочків назбирають там, мама шось там таке зваре, а тоді…
А у Вашому селі розкуркулювали людей?
Забрали в мами усе. Ну а батька в колгосп не записався, а поїхав у Правдінський завод, там робив. Там і в лісі робив, там заготовляв, пиляв. Знаєте, ото пиляють, Таня, яка висока така…
Сосну?
Отак вони..
Пилками-пилками.
А, пилками.
Пилкою, ага. Ото граків батько… Там, це в лісі, так багато було граків, птиці, то він…
Наб’є?
Наб’є і привезе, і ото тим ми і….
Спасалися.
А Ви кажете у матері все забрали. Батько поїхав і шо, хтось прийшов забірать?
А, то ходили бакирівські люди, забирали хліб. Хліб забирали в комору ото це, а ще…
А до Вас щось приходили? У Вас щось забрали, конкретно у Вашій сім’ї, у Вашої матері?
У мами забрали, усе забрали. Так як вони не схотіли в колгосп, так забрали усе, де шо нема. Чи квасоля там десь є прихована у мами — забирають, а то…
Платки?
Платки, такі хароші. Один поток і в мене мама десь приховала. І зараз у мене той платок є.
Ой, так а Ви може його в музей зможете віддати?
Можу, можу Таню.
А як же Вам його вдалось зберегти цей платок, розкажіть?
Ой, та їздили уже у Бакирівці, батька і матір знали вже, а переїхали в Охтирку, в Охтирці там уже не знають. І ото отой платок.. Таня, найдеш його?
Та потом, пошукаю.
А як переїхали в Охтирку, то тікали від цієї ситуації, що тут все забрали, що голодували?
Да.
А крім того, шо оце одежу забірали, хату не забрали?
Вигнали з хати.
Забрали.
Вона й зараз стоїть.
Це не ця хата?
Нє-нє, це чоловіка, як я заміж вийшла, а то там є у Бакирівці хата, знаєш же де?
І вона зараз ще стоїть ваша хата?
Да.
І Вас вигнали з хати: і дітей я і батьків, всіх?
Да, всіх.
Усіх вигнали. І тоді батько поїхав на заробітки, да?
В Охтирці.
Ага, а скільки дітей було, крім вас у батьків?
У батька?
Да.
Ми вдвох, з сестрою.
А сестру як вашу звали?
Валєнтіна.
Якого року народження вона була, Валєнтіна?
Знаю, чого, я знаю. З 1930-го. Я з 1927-го, а вона з 1930-го.
І оце вигнали, то Валентина народилася, да? Це вже в якому году Вас вигнали з хати? Коли хату забрали?
Коли? Уже як война началась, це вже скільки…
Ну це не в Голодомор вас вигнали з хати?
Чого, з Голодомору вигнали з хати.
В Голодомор вигнала з хати?
Ми ж не було де, тоді їздили не тільки один той, Таня, оте село, що ти сказала, а й другі там. Кирківка.
Там працювали в Кирківкі?
Нє. Кирківка там, не дуже далеко від Кирківки Правдінський завод, сахарний завод. Отам батько робив, отам трошки підробляв і..
А оце коли з хати забрали, худобу не забирали?
А в нас не було худоби. Ні.
А хата яка, велика була чи маленька хата?
Нє, хароша хата була.
Під соломою чи може під черепицею?
Нє-нє-нє, під соломою.
Під соломою.
Під соломою.
А ще на вашому кутку людей виганяли з хат?
Не виганяли тих, які у колхосп пішли, а тих всіх казали, як казали на нас, Таня?
Куркулі
Куркулі.
Куркулі, да.
І вас визнали, вашу родину куркулями визнали?
Угу.
А земля у вас була?
От я вже і не знаю я за землю.
Худоби не було, землі не було… Так які ж ви куркулі? Бо в колгосп не пішли?
Да.
А от вигнали з хати і Ви десь тут жили, хтось помагав чи зразу поїхали на роботу?
Поїхав батько, поїхав із села.
І вас забрав з собою?
Аякже.
А по вулиці таких родин, яких по виганяли, яких називали куркулем багато було? Чи в селі може знаєте?
Так мала була.
Мала була. Ну не казали, що ще когось з хати вигнали? Батьки може там говорили, а Ви почули десь?
Може.
Може, но не пам’ятаєте!?
Не пам’ятаю.
І то весь час 1933-ий Ви десь там жили, де оті були заводи?
Угу.
А Чи чули ви такий магазин “Торгсін”?
Який?
“Торгсін”. Шоб можна було сережки обміняти на хліб чи хрестик на хліб обміняти. Не ходили щось міняти, наприклад, на продукти сорочку, рушник. На продукти не міняли?
На продукти? Та це вже у війну, то так.
А в 1933-му?
Та вона не пам’ятає.
А в селі люди мерли з голоду?
О-йо-йо-йо-й, я, Таня, це щас скажу… Один спеціально є…
Людина
Таня іди сюди я тобі
Людина
Людина?
Нє.
Про місце Ви хочете сказати?
Про багаті могили, де багато людей звозили. Буває, що підвезуть, а вона ще жива, жива, а оставляють, бо якраз вже там мені треба знову ще…
Вертаться.. Це спеціальні люди, які збирали тих, хто помер, да?
Да-да.
А вони де падали?
Вони дома і серед улиці, де хто прийшла смерть з голоду..
І їх звозили в загальну могилу, да?
Да, і я цю могилу.. У нас був сільський голова і він сказав: «Хто зна, де могила?», а я ще із мамою маленька ходили на кладовище і мама мені показала, де та могила. І зараз там…
Пам’ятник стоїть чи хрест?
Хрест.
Хрест, хрест стоїть.
На тому місці, де оце та могила була?
Да, де та могила. Оце мама каже: «Оце тут твоя бабушка й дєдушка, тут твої родичі й багато…».
А скажіть бабусю, хто з ваших родичів помер в Голодомор? Як їхні імена, ви повните?
Помню.
Бабушка ваша.
Мамині сестри: Настя…
А фамилія?
Не помните, добре. Настя…
Настя, Марфа та, мабуть, ще і ще…
Настя і Марфа. А Ви казали ще казали, що бабуся в Голодомор померла!
Да. Це мамина..
Мамина мама.
Мама і батько.
А як їх звали?
І знала ж, і знала..
Забули, да? Це по маминій лінії виходить мати, батько..
Чотири людини виходить померли з голоду. А по батьковій лінії всі вижили?
Та вони ж по батьковій лінії.. По батьковій лінії — це ж дід Семен, з моїм батьком остався жити, а були і другі сини у нього, то ні. Це тут дід Максим, Таня
То вони всі вижили, другі сини? Всі вижили?
Угу, вони в колгоспі.
В колгоспі допомагали людям, давали якусь їжу?
Да, було багато дітей було поставалося. Да, було тут бабушка недалеко від нас, так вона їсти їм варила. Ото всі дітки там жили, вона їм їсти варила. Це я знаю. Хоч і маленька була, але ж таке бачила.
А це ти дітки, які без батьків лишилися в Голодомор?
Да, з Голодомору, да.
А вона їм варила, бо була якась їдальня, якийсь патронат був?
Патронат, патронат був.
А в той рік урожай був?
Та, мабуть, же був.
У Вас як приходили забирати хату, зерно забирали чи не забирали? Зерно?
Та не тільки зерно, а й квасолю. Ну що там у горщику десь стоїть — усе заметнеш.
А хто це забирав?
Та і знали ми їх. І я знала її, вже давно немає її.
Ця жінка була?
Це жінка була. Ну не тільки ж вона, а й другі були. Ну вона запекла була.
А вони були місцевими чи приїжджі?
Місцеві.
А Ви кажете ця жінка запекла, то вона якось особливо яро це виконувала завдання, щоб забирати?
Ну ходила з ними.
А вони один раз приходили забирати чи декілька разів приходили?
Це вже не знаю. Ну, що приходила — це да.
А як Ви думаєте, Голодомор був через те, що щось не вродила чи тому що забрали?
Ні, було все, а в нас забирали. Забирали, мабуть, і відправляли у другі країні. Це розказували, що тими.
Підводами, баржами…
Баржами, да або й топили зерно, щоб людям не було, не досталось.
А чи були у Вас випадки, щоб людей їли? Не розказували?
Ні, цього не розказували. Не чула, не знаю.
У селі такого не було?
Ні-ні.
А чи можна було говорити про те, що був Голодомор? Між собою говорили люди?
А чого ж не говорили?
Говорили, розповідали один одному?
Да, що спеціально було це.
А люди між собою, наприклад, в селі говорили, що голодують вони, що їм не вистачає їсти чи всі тихенько себе вели, при радянській владі ще тоді?
Та не дуже розмовляли, не дуже.
А чому?
Боялися.
Могли якось покарати?
Да.
А чи було у Вас у селі церква?
Була, була церква. І зараз є церква, тільки це писали по газетах…
А її не закрили в 1933-му церкву?
Ні.
А пізніше не закрили?
Та тоді ж закрили. Ну а тепер побудували. Та стоїть старенька обвалена вже.
Та нема її, згоріла-згоріла.
А вас хрестили бабусю? Ви хрещена?
Хрещена.
Це у цій церкві хрестили?
Да.
А чи люди чинили опір? Оце як Ви казали, приходили забирали та що була заядлива. Люди якось опиралися, щоб не отдать чи ще щось?
Та що ж вони будуть опиратися, як вона сама єлі ходить, її штовхнув і вона впаде.
Ні, ця жінка, що ви казали оця, що забирала. Їй можна було якось опиратися чи ні? Не знаєте. А яка доля цієї жінки була, що оце Ви кажете забирала вона? Як вона прожила своє життя? Вона тут і лишилася у цьому селі?
У цьому селі і вмерла.
І в неї була сім’я потім?
Та, мабуть, ні. Оце таке. Ви і в Литовці були, да?
І в Литовці.
А там Галя чи як її, ми разом вчилися з нею. Одногодці, з 1927 року. Хіба може молодша…
А у Вашій хаті, як забрали хату, у вашій хаті хтось оселився?
Аякже, були.
Комусь віддали її цю хату?
Угу, а тоді я не знаю в якому році було, що повертала, да?
А Вам не повернули?
Батькові — ні.
А батько повернувся сюди в село чи не вернувся, щоб хату повернули?
Сюди на войну його забрали, а з войни приїхав і сюди ж.
А оце вашому батьку хату вернули чи не вернули?
Ні.
Не вернули?
Нє.
А Ви знали яких поселили в ту хату?
Вони ще і на квартиру нас до себе брали.
На квартиру брали вже після війни?
Угу.
А ким вони були у колгоспі ті, хто поселилися? Їм просто дали цю хату чи вони її купили?
Ні, він якийсь, що у колгоспі був, якимсь начальником.
Яким був начальником. Їм просто віддали ту хату?
Угу.
А на квартиру вони Вас брали, то Вас прихистили чи за плату брали на квартиру?
Ні, прихистила.
Прихистила вже після войни?
Угу.
Ну хату не вернули?
Ні.
Не вернули. Бабусю, може Ви ще щось хочете розповісти те, що ми вас не запитали про Голодомор?
Ні, воно в голові не держится нічого.
А з платком тим Ви кажете, що у Вас було багато платків.
Ну у мами були.
І вони забирали тоже ці платки?
Брали.
Дякуємо бабусю Вам за запис!
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан