- Місце запису: село Маньківка Бершадського району Вінницької області;
- Дата запису:
- Хто записав: Холобаєва Марина;
- Респондент: Хливнюк Іван Васильович, 1935 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років мама проживала в селі Тишковичі Іваничівського району Волинської області .
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи чули ви щось про голодомор 30-х чи 40-х, можливо від батьків чи ще когось?
Так, трохи мати мені розповідала про події 32-го року та ще раніше. Її батько працював завідуючим Крушинівської початкової школи. Тоді ж оголосили хлібозаготівлю, а в селі створили буксирну бригаду, яка ходила по дворах і збирала хліб, краще виразитися «шукала хліб» — в сараях, печах. Збирали все, що знаходили. Отак людей і прирекли на голод. Ще сяк-так виживали ті, в кого залишилися крупи від соняшникової олії та висівки. Люди почали пухнути, люди навіть птахів їли — горобців, а деякі щурів. А діти дистрофіками були: хворі, сонні, байдужі до всього. Мати казала, що дід хвилювався через це дуже. Хоча розповідав їй, що скрутно жилося й вчителям. Хоча він на риболовлю ходив, і інколи приносив улов, яким ділився, та риба траплялась не щодня. Стали пухнути й учителя. Казала, що особливо важка була весна 33-го: люди кидалися на першу зелень. До висівок додавали сушені головки конюшини або спариші, і випікали хліб. Їли багато, тому деякі відразу від завороту кишок помирали. У школі діти сповіщали діду про померлих.
Вчителі разом з батьками копали ями… Ховали переважно без труни, загортали тіло в якесь лахміття. Хати залишалися пустими.
Дід жалівся матері на це, але в подробицях розповідав дуже мало, казав, що їй таке чути не потрібно. В школах було досить померлих дітей.
Згадав і про напасті. Вчителів весною 33-го року кинули на прополу ранніх культур. Всім, хто працював у колгоспі, в спеціальному казані варили кашу або юшку. Давали по 2 черпаки. Так педагоги і вижили.
В 40-х рр не було так скрутно, я гадаю. Гадаю так, через те, що не було розмов про 1946-й чи 47-й рік.