- Місце запису: с. Гавронщина Макарівського району Київської області;
- Дата запису: 2005 рік;
- Хто записав: Дорохіна Ганна Миколаївна;
- Респондент: Гулай Одарка Василівна, 1920 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Гавронщина Макарівського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Так, пам’ятаю. І 1932-33, і 1946-47 рр, дуже важкі були часи.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Забирала врожай влада, а у 1947 р. урожай був.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Сільська рада, від сільської ради бригада, ночью.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Були нагорода, деньгами платили. А а видавав тайний агент Сліпко Терешко.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Документи не предьявляли. Прийшли, якщо не відкриваєш, вивалили двері, що зайшли, то забрали, обкладали великими податками.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Висилали, били, в тюрми садили, люди мерли і ховали їх на кладбищі, ховали родичі.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Зброю? А чого ж мали, оружуя були: нагани, вінтовки, ножі.
Як люди боронилися?
Люди ховалися, втікали.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховати? Неможна було, у людей в печах було зерно, забирали все геть, а якщо замітили, що приховав зразу відправляли на ссилку. Деякі люди закопували зерно на городі, але все-одно знаходили.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Голова сільської ради і його бригада, секретар, виконавці, понятиї, міліція теж ходила з ними.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Голова сільської ради, секретар, два посільних і беруть понятих, не хочуть, а тебе заставлять, і це ходила бригада ночью, хліб, сіль, сало, забирали все, а причина що не змогли заплатити налоги, це все з бідних, а з багатих забирали все одразу і отправляли в силку.
Де можна було заховати продукти харчування?
А ніде не можна було, скрізь знаходили, ходили з штихом – шомпалом і протикали землю, у домах теж штирхали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Не давали, хліба десь вивозили, десь у 34 р. відкрили кухню при колгоспі і давали суп на дітей і на мене, якщо я робила в колгоспі. Діти – це мої молодші сестри і брати.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Худобу забирали (свине й, корову і інше), одежу не трогали.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Чула про такий закон, лічно я збирала колоски, їх переоруть, а не дадуть, мене лічно піймали, відібрали колоски і гарно побили, але я ходила знову, бо дуже їсти хотілося. Ходили до села Копилів, ходили коли було темно, поки спали сторожі, зловить сторож відбере і торбу, і колоски, і добряче поб’є.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, ні не розрішали ні колоски, ні картошку, навіть гнилу не дозволяли збирати, за все били.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля охороняли люди, яких визначав голова колгоспу. Голову колгоспу звали Коба Гаврило Михайлович, але він був непоганий, якщо зміг украсти, то тікай, трохи очі на це закривав.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні, не хотіли, бо тоді вони були проти своїх односельчан, не хотіли бути в колгоспі і відбирати їжу у своїх односельчан.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, до мене прийшов голова колгоспу і почав залякувати, якщо не підеш добровільно, то забере і примусить міліція, так і було забрала міліція мене робить на свинарню, за це не платили і не кормили, що зхопив з їжі для свиней, то і з’їв.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
У сараях держали, не випускали навіть на вулицю погулять, корову переховували, а все-одно находили, люди здавали, що є корови. Але просто не забирали корову, забирали тільки тоді, коли не сплатив податки.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Ночью.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили стільки, поки все заберуть.
Коли почали помирати від голоду?
Починаючи з весни32, а 33 рік так кожен день пухли, помирали.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Ніхто їми не опікувався, у мене менша сестричка померла.
Хто не голодував у селі і чому?
Хто крепше жив, сплатив податки і живе, це були не куркулі, а середняки, бо куркуля відправляли в силку.
Хто зумів вижити?
Хто крепше жив, або той, хто зміг щось вкрасти.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Помагали, ділилися.
Які засоби вживали до виживання?
Крали на полі колоски, картоплю гнилу, з неї робили картопляники.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали поміч. Родичь родича спасали. Допомагали один одному, хто як міг.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Крапиву глуху споживали, варили з неї і гнилої картоплі борщ. Лободу їли, купляли 1 стакан крупи, розділяли на тиждень, лободи туди і ще один суп. Хліб не їли. Якщо ходили рвать люди в ліса, то вони там і помирали.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Такого ми не вживали, не листя, не кору, мабуть тому, що податками обкладали і дерева теж, їх просто вирубали.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Ворон ловили, все що змогли зловить, то і їли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Можна було, 1 стакан крупи коштував 30 рублів, а де гроші брать було?
Чи був голод у містах?
У городі голоду не було, у них був і хліб, і крупа, все було.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Померло багато, вимерла десь третя частина села, було таке, що в одній хаті по три душі помирало.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У нашому селі не було. У с. Наливайківка і такого типу. У нас померла сестричка молодша, точніше зникла, вона була 27 року народження, мабуть її украли і зарізали або я не знаю, що з нею сталося.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хоронили на кладбищі, хоронили родичі, без хреста, викапували яму, кидали туди без труни, закопували і все.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Ні. Родичі навіть поминки на робили.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ну так, на кладбищі! Всі знали де чия могила.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Поминають, родичі померлих!
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Хто там! Поминають тільки родичі.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є церква. До Московського патріархату, підчиняються Києво-Печерській Лаврі.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
В нас ні. У районном центрі Макарові. Від нас 3 км.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Ні, мабуть, а якщо і знає, то не багато, та і я нікому не розповідала.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Владу.