- Дата запису: 3 вересня 2021 року;
- Місце запису: смт Деражня Хмельницького району, Хмельницької області;
- Хто записав: Вигодованець Ольга;
- Респондент: Губіцька Ганна Тодосіївна, 22 грудня 1919 р.н., народилася в селі Коржівка, Хмельницького району, Хмельницької області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала у селі Коржівка, Хмельницького району, Хмельницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Попросіть, будь ласка, представитися. Бабуля, кажи свою фамілію
Губіцька Ганна Федосівна.
Розкажіть нам чим батьки займалися? Яке господарство мали, що тримали?
Нічого дуже доброго не мали. Тримали корову. Голодовка була. Мучилися, страдали. Їсти хтіли. На городі хорту рвали. Кропів попід рови рвали варили їли. Таким чином вижили. Ніхто не спух. А браток мій тільки їден спух, но видужав. А так шо мучили поки не дочекалися вже ягоди. Дочекалися вже ягоди, то було луче. Яягоди їли, то таке, то сяке. Тий так пережили.
Розкажіть нам про Голодомор, про 33-ій рік. Чому голодували? Де все ділося? Чи приходили до вас забирати?
А я не знаю… хіба в государстві не знаю. Хто був дужчий, то був лутший, а хто був слабший, то ще й до решти помер. А ким же буде жити? Ким? Шо тою хобтою. Попухли люди та й повмирали. От тобі і голодовка. А хто мав корову. От буду казати сама за себе. Ми ще мали корову, видоїли корову процідили молоко ще добавили води спражили по кружечці, поділили. Нас то четверо було дітей, а їх двоє, то шість душ в хаті. Тато йдуть косити на поле дали кружку молока. Так само і мама на полі норма. Полять бурки і всьо роблять. Вже вечір, йде моя мама гойда-гойда-гойда. А чим же… від стакана молока треба весь день полоти. От такий, то голод… А хто був дужчий мав за пазухою, як то кажуть, копійку купив хліба, бараболі. По сусідстві в нас був. Зверха шкрябає… чоловік є. Не обирай грубо бараболю – тоненьсенько. Перед ним ріже тоненко шкурочку, ну обирає шоб зварити бараболі. Він вийшов на дві чи куди, а вона як палець нарізала шкаралуп і в відро кинула, пригорнула і сховала. Вже пішов на роботу вона пішла позбирала ті лушпайки. Приносе. Каже «тьотко нате вам шо нібуть, ходь до тої хобти лушпинку покришите». Ну тий шо взяли помила мама помили та й порізали. І взяли кусочками вкинули в ту хобту до лободи. Потом ше й кропива появилася, то з кропиви дуже добрий борщ був. Суп варили. Та й так вижили, а шо будеш казати. А потом вже є ягоди вже такево. Навіть бараболька вже як горіх завгрубшки. Но вже пішла найшла ту бараболю, бо восени вже не буде під корчом. А вже зараз її витягнула. Вже трошки тої хобти, трошки тої лободи у кропиви, скілька бараболь… о вже молоком забілили. Це такий борщ був. Оце така, діти була голодовка. Дуже мучилися…
А чи приходили до вас люди, чи обшукували в хаті?
Шургали, шургали. Да. Казали шо цигани ходять. Як вона пришла… в мене вдома, то нє, а в сусідки отаких, то два хлопчики. Один хлопчик, ходить хлопці до хати, ходіть я вам цукерків дам. Вони прийшли. Со скрині вигорнули який був лах, який був лах. Зараз нє, зараз нє і на землі, і на постелі, де хоч тих лахів. Раніше за все треба було платити налог, навіть за хату свою в якій сидиш. Приходе мама з робити вони плачуть. Чого? Бо якась тьотка зо скрині всьо вибрала. Нема. Лишила голу скриню. Нічого не лишила. Всьо вибрала. Отакі були люди.
А чого був голод? Чого був Голодомор?
А я не скажу вам чого. В радянськім союзі не стало хліба. Та й був голод. А шо не було зверху хліба? Море, море. Но такий закон якийсь вийшов хтось випустив. Такий закон випустив шо зробили голодовку по всім білім світі. Ну шо може нє? Який ти грамотний. По всім білім світі голодовка була. Ну чого? Невже государство хліба не мало? Мали. Но чого не давали. Ні вареного, ні печеного, ніякого не було. Шо було ниньки в тебе в хаті, то зварила, а не було, то так і було. Багато людей вимерли з голоду. Полишалися діти сироти. Ну вже там колгосп підтримував. Давали там тим дітям… а то дуже багато людей з голоду повмирало. Як нема ніде нічогісінького, спухло і лежить. Ні врача, нікде нікогісінького. Приходе, а він вже готовий так нашо йому той врач як він вже готовий, вже помер. Помер з голоду. Та й зробили голодовку. А потом побула та голодовка рік чи шо. Побула та голодовка, а потом вже і мололи, і пекли хліб, і государство пекло хліб возило по селах.
Розкажіть стільки вас було в сім’ї, брати сестри були? Як їх звали?
Є,є,є. А нас було дітей шестеро, а двоє батьків – сім (вісім) душ. Треба їм шось їсти дати. Чим небудь невдужиш. Тільки но по ложці і то вже сім ложок нема. А як звари такий банячок там п’ять літрів чи шість зварили, ну то шо ж там поділили рано, поснідали та й пішли всі на роботу. А я сама старша, ше бабуня були. Татова мама була. Прийшли вже та й кажуть «шо ти мама вже ниньки варила?» «а шо там врила… варили каже супу якогось, напхали якоїсь хопти. Зварили того супу». Наїлися мама з татом та й пішли на роботу.
Розкажіть чи розкуркулювали в селі людей?
Розкуркулювали, доцю. Смотря за шо і чого. От каже він ниньки богач. Приходять. Ну найшли там відро чи дві зерна якогось. Підняли, згорнули і на плечі винесли за ворота на підводу кинули. Прийшов до мене. В мене нема нічого. Поглядів, поглядів…лежить тако штири, вийшов і пішов. Вже в мене нема і це забрав. Дочечко, йди дядько кличе… так він туди і подушки нема, це всьо забрав… отак грабили. Це отака грабьож. Ну, а шо зробиш. Досить голодовка, то ше тобі трудіння.
А батьків ваших як звали?
Як батьків звати? Мама – Марія, а тато – Тодор, а браток – Роман, сестра – Дунька, їдна Валька, Рая. Це такий в мене був рід.
А в батька коні були, корова? Розкажіть нам про це все.
Корова була, коні були колгоспні. Своїх коней не було, а був колгосп згарнізували «8 березня». Згарнізували це всьо зробили колгосп. Ленін відвоював панів вигнав. Там лишився хазяїном. І поміряв землю. Панську землю людям роздав. Ну от є в хаті штири душі чи дівчата, чи хлопці вже дорослі треба замуж віддавати. А де подінеш як нема землі. Тій були всі коло батька. Робили, ходили до пана як був пан. А потом шо зробилося я не буду казати, бо я не грамотна не знаю добре. Пішли вже зробили війну, Ленін вигнав панів і лишився за хазяїна. Поміряв землю. В кого був коняка. В тебе є коняка в мене є коняка спрягаємося до купи. В того є борона, в того є плужок і всьо стягають до купи. Тре чимось ту землю горати. А щось посіяти. Ти маєш ниньки трошки – ти мені дала, а я тобі. Якось засипали пашньою земля. Пашня вродила вимолотили, до млина помололи. О, баль, вже баль. Вже нема голоду. Вже наїлися як то кажуть. Спасіба Ленін, що виручив совєтський союз, а то були б ті банди забрали. В мене ні копійки золота навіть не знаю, яке воно то золото. Приходять до дядька «гайда збирайся», «шо там?» «а ти золото маєш, давай золото, дасиш золото будеш вдома, не дасиш золота…» Як хтось мав, то дав якусь п`ятьорку. А як нема під паху вивели посадили на підводу і всьо руку і ноги зв’язали. Куди будеш тікати.
А в якому році організовували колгосп?
За це я вам не скажу. 8 березня, то розганяли вже колгосп вперед збирали, но якого дня, якого числа, то я не знаю. А потом я не знаю шо зробилося, якийсь начальник був шо тре розігнати колгосп, шоб колгоспу не було, но були б самі собі хазяї. То це 8 березня розганяли всю цю колгоспу худобу. А як є в тебе корова, в мене теличка, в мене лошатко, котенятко всьо поздавали в колгосп. Це колгосп. Роблять люди. А потом оце стали розганяти, то зробили 8 березня. А так худоба біжить додому реве.
А ваші батьки, які були бідні селяни?
Бідні, бідні. Не були багачі. Були бідні. Посіяли пшеницю вимолотили, забрали, поїхали до млина. Ше люди самі собі млини робили. Пшеницю, жито, овесь, ячмінь, горох, усе їли. Коник був у нас. Цей коник орав землю.
То цього коника батько до колгоспу здав?
Да. То я ж кажу цього коника шо вперед мали, а потом організували. Вже тих панів вигнали, а організували колгосп, то все треба до купи позганяти. В те є корова – завела, в мене є теличка – завела, в того коняка є – завела. Ну всьо позаводили до купи.
Скільки людей в селі померло? Може імена людей знаєте, які померли з голоду в 33-му?
Чекай, 33-ій, ну шо я вам буду казати. Я ж не згадуватиму всього села. Хто помирав… Я вже не тих пор. Я вже забулася. Скільки дітей. померло. Ну моя сім’я ніхто не помер. Ніби не моя сім’я, а татова сім’я. То ніхто не вмер. А люди були зараз через дорогу. Тій шо… тій спухло та й нема… А шо буде їсти, як ніхто нічого не хоче допомогти. Мій батько був добрий. Ага, ти нинька прийшла «дядьку, возьміть треба, то й то привезти, чи поможіть мені», «добре, доцю я зараз прийду поможу». Оооо, поміг пішов. Мама кажи «іди, вони ж тобі одні діти, іди поможи». Пішов поміг та вже дали хліба. Боже вже так тішиться. Пекли ті діти того хліба…. «Дядьку, нате вам хоч буханочку хліба за то шо ви помагали нам».
Може Ви пам’ятаєте, у 33-му уповноважені приїжали із району, комуністи?
Приїджали. Приїджали, ну а що ж я ж кажу, я не грамотна. Я молода була, я не розбиралася. Приїхали, о кажуть, з району приїхали, приїхали. Отакі самі приїхали ти чи я, чи другі… вчені, тож не баран. Прийшли подивилися, ага є голова колгоспу. До него це треба зробити, це треба зробити, харашо. Всьо согласився голова колгоспу зробити. На другий день, гайда хлопці чи жінка самі будем робити, тільки треба сарай поставити. Каже нема де малих поросяток нема де подіти. Були такі, що мали льох, але то ж треба поросяток окремо диржати. Жінки посходилися болота кіньми намісили з соломи наробили балабушок і до вечора виклали дом. На другий день вчепили зверха кроки, балки… пожалуста. Та й за якийсь тиждень стоїть дом, хоть болятяний дом. І вже пожалуста можна шось загнати. Ну це вже пройшло.
А в 47-ім знов була голодовка. Добра була голодовка, дійствітільно була. От за ту голодовку, то багато людей вимерло, багато. Шо не хата, то через хату. Ця каже той помер, ця каже той помер. Абсолютно нічого не було, нічого. ну от немає в хаті абсолютно нічого, тільки їдна вода в криниці. Ну скільки ти можеш пити воду, день чи два поп’єш, більше пити не будеш. Вода є вода.
А чому в 47-му була голодовка? Де ділося зерно?
Я не знаю. Так кажут, шо в государстві хліб був, но чого зробилася така голодовка. А потом після тої голодовки всьо появилося, і пшениця і всьо.
Колоски в 33-му можна було збирати на полі?
Ааааа, колосочки? Ага да, можна було і ходили збирати. То як в тебе є жорна, то я назбирала, натерла, вийняла половочку і прийшла до тебе прошу «дай мені я змелю на крупи». Хоч вечері дітям супчику зварю, чи на якусь кашу виляю на молоці пшеничну зварю. Ну правда мучились. Їдні других прикривали. Ти ниньки слабша, а я дужча, «ходи поможиш мені трошки», «добре, зараз я прийду». Пришла шось трохи помогла, ооо вже вечір, дала хоч якихось 5-6 барабольок, вже дала стаканчик круп. Ооо, вже завтра буде кашка чи супчик, вже завтра будем.
Розкажіть про церкву, в селі була церква? Чи ходили ви з мамою до церкви?
Ходили. Я сама ходила. Любила. Гарно співають в церкві. Батюшка книжки гарно читає.
А церкву не закривали комуністи?
Нє, сразу не закривали. А потом шо зробилося, то я вам не скажу як. Хто так підробив, то я не скажу вам. Гайда хрести з церкви знімати, треба церкву розібрати. Тій всьо. То є такі шо не лазили догори на церкву. Зібрали всьо село. Їден дядько… та й кажуть, хто навохоті лізти хреста зняти. Кілько й кілько дамо грошей. Кажуть не тре нам грошей і ми знімати не будемо. Ми його не ставили, а були такі люди шо ставили хрести, приварювали. Церква була польська. Щитати полки ходили. Було дві – руська і польська. Їден дядько каже «давайте я полізу» і всі «лізь, лізь» каже «ти грошей заробиш, лізь, лізь». Поставили їдну драбину – коротко. Не годен до комина дойти. «давайте другу драбину». Піднесли другу драбину. Принесли дали мотузки, прив’язав дві драбини тако до купи. Прийшов до хреста. Зняв того христа кинув на землю. Вже старий дядько, згорблений… бо ми ходили дивитися, ми малі були, но ходили дивитися. Хто буде знімати хрест з церкви. Давали багато грошей, но хто давав, то я сама не знаю. Но государство давало. Я знаю. Чи сільрада давала, чи хто давав. Не буду казати. Но давали. Лізь. З одної драбини зліз – переходе на другу драбину. Як та драбина… Бог його знає, розв’язалася і дядько до землі БАХ зверха і забився. А то всі, от маладєц. Вже завтра будем ховати. Плещуть. Нашо тобі лізти? Нашо тобі знімати той хрест? Хай собі стоїть. А це захтів грошей багато. Поліз. Зняв. Забився. Зробили труно поховали. На тобі твої гроші і твого хреста бери з собою…
А вдома у вас ікони були у мами?
Ікони?
Да.
Да, колись була ікона.
А комуністи не приходили до хати? Ікони не забирали?
Були ті шо забирали. Були. Були шо приходили забирали. А чо забирали? Як в тебе всьо повалилися роблять другу церкву. Вже кір піч добавили, мурують церкву. То канєшно шо приходили «дайте образ». Самі не грали, образ не брали. А як смальнув уже, то взяв видер і всьо.