- Місце запису: село міського типу Липова Долина Липоводолинського району Сумської області;
- Дата запису: -;
- Хто передав: -;
- Респондент: Грицай Микола Петрович, 1916 р.н., народився в селі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживав в селі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Про голод 1946-1947 р. я говорити не буду. Скажу одне в нас як такого голоду не було. Трохи важко було, а кому легко. Як не як була война , забрала багато людей , не було в нас і худоби, але було легше, було що з’їсти. А в кого була корова, тим взагалі було легше, ой, велике діло корова. Є корова, то можеш прожити. А ще було трошки й землі. Було поволі. А от голодовка 30-х років багато забрала життів. То було шось страшне. В 20-х роках ми повинні були йти в колгоспи. Можна сказать шо нас заставляли. А люди йти не хтіли, боялись, но йшли. Страшне творилось. Забирали зерно: спочатку 3-4 центнери, а потом знову йдуть і йдуть. Отдавали, не могли сховать. Чого не могли сховать? А в нас місцеположення погане: як тільки копнеш глибшу ямку, а там вже воді, і нікуди не сховаєш. Кепсько було. А з 30-х років чоловіка заберуть, може вже й не вернеться, а чи виживе сім’я, чи ні, то вже таке. Владі то не треба було. Вона про народ не думала, їм було байдуже шо твориться з нами. В 1932 тяжко було, але мати вмудрилась якось приховати діжку з огірками, а ще картошка, правда гнила була, но була. Шось трошки було. А ще в колгоспах на полях щось сіяли, так ото бува в ночі з рядном ходили та крали. А страшно було, бо як зловлять, то штраф платить, позабирають все чисто. Але крали. Жить треба за шось.. Ото й крали. А на полях у нас ставили вежі і дивились, вірніше наблюдали за тим, хто де ходить. Тяжко було. Людей померло багато. Пухли з голоду. Багацько померло. Ховали на кладбищі . Спочатку скидали в інкубатор, там де церква тепер. Одежу знімали, а потом всіх в ями. Страшно на все це було дивиться. Багато й діток померло, страх. А шо ще сказать? Ага, якщо була якась одежина, чи ще шось, то її можна було помінять на декілька стаканів жита чи пшениці вже на якусь кашку буде. Нада якось виживать. Так ото й брали те, що Бог давав. Тяжко було, дуже тяжко. Але слава Богу вижили, трудно було, але вижили. Не доведи Господи ще таке пережить Вам.