- Місце запису: село Атюша Коропський район Чернігівської області;
- Дата запису: 12 липня 2002 р.;
- Хто записав: Корацюба Євгенія;
- Респондент: Гребенець Тетяна, 1922 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Атюша Коропського району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Я з 22 року. Знаю був голод. Люди умирали з голоду. З хат виганяли під це время. Строїли конюшні, комори куди складали хліб. Дітей, батьки яких померли оддавали під патронат, а їм давали їжу, щоб діти та з голоду не подохли. Їла кору, їла листя ольхове, робила такі пампушки. Колгосп як організували не було гною, їздили попід дверима собирали попел, намет і угноювали поле. Баба везла нас на Кавказ, на станціях повно блотних, нас обокрали, приїхали в одних сорочках. Сім’я у нас була з шести чоловік. У хату впускали по 3 сім’ї, бо виганяли. У кореня було двоє дітей так дівчину в одне місце запотронували, а хлопця у друге, а хату забрали. У 33 році усе жито з комор вочисту вивезли.
Чула, шо великий голод у Полтавській області, просто вимирали сім’ями до одного і були кола мошки як віз перекидається, їх звозили і скидали у яму.
1946-1947 рр. Трудно жили, їсти не було чого. Голови такі були так казав на зборах: “Гризи кору, а йди на роботу”. Скотину випровадили від немця, нічим не орать, не пожать дак бичками. Бики орали голодні і падали, і не вставали, а їм хвости одбивали, а ті не піднімалися. Дров нічим возить, на плечах носили рептух шпильок, а голова зустріне і підпалить на плечах. Їли кору, підеш пошукати ольхового листя, звариш, поробиш ліплеників. Голодні сиділи сутками і даже соняшникове стебло, у йому є мякоть, її вирізали і їли. Нічого не вродило не картошка, не зернови.