- Дата запису: 1 вересня 2021 року;
- Місце запису: місто Гнівань, Вінницького району, Вінницької області;
- Хто записав: Вигодованець Ольга;
- Респондент: Гранольська Феодосія Василівна, 6 жовтня 1928 р.н., народилася в селі Вільшанка, Крижопільського району, Вінницької області;
- Розшифровка запису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала у селі Вільшанка, Крижопільського району, Вінницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть як Вас звати?
Гранольська Феодосія Василівна.
Коли Ви народилися?
28-го року.
А число, місяць?
В жовтні, 6-го жовтня 1928 року.
А де Ви народилися?
В селі Вільшанка Крижопільського району.
А як звали Ваших батьків?
Мунтіян Василь Тарасович – тато був, а мама Мунтіян Наталя Алєксандровна.
А яке батьки мали господарство?
Та яке мали, корови були, воли були в батька. За панщини тої воли, а потом кіньми вже орали. Колгосп вже сосдали та й він фельдшером робив. Він вчився. Батько був фельдшером в колгоспі по худобі.
А в колгосп батько як пішов сам чи його заставили?
А куди піде? Тоді ж не їздили по роботах як зараз. Тоді робили всі в селі в колгоспі. Та й пішов в Рудківку вивчився та й робив. У нас 7 колгоспів в селі було, село велике було. А мама в колгосп ходила на роботу.
Так до колгоспу забрали ваше господарство? Корову забрали чи конячку?
Всьо забрали. В кого коні, в кого воли, корови. Ми й коровами були орали. Позабирали всьо від нас. І плуги, і борони. Всьо ж інструменти у нас було, бо ж самі ходили і орали, а потом в колгосп здали. Таке було.
А в 32-33-му роках як жила Ваша сім`я, розкажіть?
Бідно жила. Жили до голодовки тоже так само. І ходили по полях збирали колоски. Тепер тракторами оруть, а ми ж тоді коровами орали, і волочили, і орали, і сіяли і всьо. А тоді зібрали вже в колгоспи були та й повіддавали в колгосп корови, і плуги, і борони, і всьо. Тий вже в колгоспі робили. А як голод був то всі їднаково жили бо не було нікде нічого. одного року померзли картошки. Робили такі довгі канава, закопували на зиму картошку в колгосп. Та й вона там померзла, а ми порпалися в тих картошках мукичку ту збирали та й оббирали. В лісі ходили збирали жолудики на жорнах мололи. Оце жито, шо змелемо. А в нас тоді прийшло до нас якась контрактація шоб здавати. В мене мама каже «заберуть усно». Я насиплю в гладущики бо вже корови нема, а ти сідай на гладущики… прийде наший сільський. Пришов та й забрав, то жито. Мама змолотила. Зірниця колись така колишня була, сорочки були ткані грубі, золили у цих зірницях. А ми молотили жито до тої зірниці. Вона дерев’яна була. А він прийшов забрати – забрав, два склецички мама намолотила до зірниці тої. А мені насипала в чотири гладущики посадила шоб він не забрав не всьо. А він став мене тручати, а я йому покусала руки кров тече в нього з рук. Я його кусаю, а він мене тручає з гладущиків, а я сидю не хочу встати. Такий він був покійний… і тоді пішов в церкві дзвони зняв. А виліз знімати і всьо село зійшлося в нас. Тако церква на долині, а на версі такий… казали ми то замцицько там школа була. То всі люди падали на коліна молилися Богу на його і він всілп на очі. Всліп йде з палицьою, а я тоже йду в село шось в магазин послала мама купити. А він іде, а я кажу «вилізли тобі очі ще й дітям твоїм повилазять за тебе, гада такого». Я тоже вредна мала така була. Приходю та й кажу мамі, що здибала Ткача, фамілія його Ткач була. Кажу «Ткача здибала на вулиці і ще йому доказую», а мама каже «та вже лиши його нехай він ходе». А я все йду, а в нього дочка була така як я… на рік менша від мене. То нас забрали в Донбас на шахти, то її там хтось… хлопці вона дуже вредна була, то її вбили і в туалет вкинули. Така була гадюка як батько її. А там ше два хлопці були хароші, а вона така не хароша дівчинка була.
А як звади цього активіста?
Він Григорій звався, фамілія Ткач його була.
То забрав у вас зерно?
Забрав. Забрав, бо це в колгосп усьо стягали.
А хто тоді ще разом із ним приходив обшукувати і забирати?
З ним ше… він усно сам робив лиш виносили з ним два хлопці були молоді, виносили на підводи і везли в колгосп. Звозили.
Він був головний?
Головний. Його там вибрали. Він старший був міжду ними, старшина такий.
А він був комуністом чи не був?
Я не знаю… ше доки до комунізму, то він здох.
А це один раз до вас приходили чи потім ще навідувалися?
Вони тоді вже не приходили, як він прийшов позабирав був усьо…а шо там забрати. Я ж кажу ми… там 30-ть сотих на посьолку доярня в нас була. Це батьки повмирали мамині повмирали, то ми т ой город садили, колгосп не позабирав у нас, а потом уже й в колгосп забрали. Не було вже шо забирати і не було за чим ходити.
А шо потім з цим зерном робили в колгоспі?
Кормили. Була худоба в колгоспі й коні, тоді вже й ферми зачали скупляти. Ферми були. В нас фермів тоже було багато. Сім колгоспів. А в колгоспі по дві-три ферми худоби було.
А в голодовку ви ходили в ясла?
Я в ясла не ходила. Я з чотирьох років ходила збирала колоски, збирала жолудики, шоб мама могла…бо я сама менша, а ті старші ходили в колгосп на роботу, а я не ходила. Я ходила по полях збирала шо бачила. У лісі ми всю зиму листя згортаємо і збираємо жолудики шоб мали шо молоти зимою. Добавляли жита і варили супи, каші.
А оце жито у вас звідки було? Його не забрали?
Тоді ми ше…. Ше не забирали, то ми посіяли, там стільки на тих 30 сотки. Пуд чи два мама розсівала, бо батька не було. Нас четверо було. Сама старша була з 13-го року та друга з 22-го, а ця що тут була з 25-го, а я з 28-го. Чотири нас було. Всі по роботах ходили.
А батько не приносив той корму, що худобу годував?
Нє, ніколи.
А чого?
Він таки, що ніколи нічого нікде не брав. І нам заказував, шо нікде нічого не беріть, живіть як ви можете.
А в голодовку не їли дохлятину? Якщо коні дохли в колгоспі
Нє. Коні дохли ми не їли ту дохлятину, бо в нас були ці… він ходив по колгоспах, то там взяв якогось зерна дали йому в магазіні десь, то там… бо там було сім колгоспів. То там в колгоспі взяв, пішов пуд виписали. Це йому виписували по колгоспах. Як він по худобі цій ходив кругом… всі колгоспі там випишуть, там випишуть. А брати нічого не брав.
А скільки людей в селі померло від голоду?
Ой, від голоду померло дуже багато… там пів села вимерло. На дорозі йдуть… діти ходили по дорозі падали і люди на дорогах збирали… падали з голоду. Голодні діти і хоче їсти, і йде на дорозі, впало, тий кончилося, везуть на кладбище закопувати. Без трунів без нічого закопували.
А хто це віз?
Колгоспники ці шо робили в колгоспі, хто ше годен ходити і робити… і ходили закопували. Шоб не валялися по дорогах.
А у Вашій родині хтось помер? Чи сусіди може.
І сусіди вмирали, і дітки вмирали сусідніші. Багато дітей дуже вмирала на дорозі збирали. Я пішла вже носити почту. Іду рано за поштою та й там дитина лежить, там. Як знаю чиє то йду і кажу. Там в нас по сусідстві були діти тоже… чоловік пішов на фронт тий їдно лежало коло церкви, а їдно за мостом. Уже сонце гріло тепло було я прийшла та й кажу «Василето, йди в тебе дівчинка лежить під церквою – вмерла, а хлопчик за мостом». Я його підтянула коло моста тако поклала кажу шоб не переїхали. А дівчинка лежить на вазі там вага в нас коло церкви була. Важив колгосп, шо привезе та й важить. Кажу «я її підтягнула, кажи дідові хай запрягає коні…» бо у неї тато ше був конюхом. Кажу біжи ше на завани там коні пасуться, дід там коло коней. Хай забере дітей тій вивезіть закопайте, бо ж сонце припече та й розложаться.
Так це в 47-му було?
Да. Багато людей… Боже стільки людей повмирало, а дітей, то там, то там лежить неживе. Страшне було.
Це вже після війни Ви так бачили?
Да, да.
А в 33-му Ви вдома була?
Да, я вдома вже була.
А не бігали з дітьми по вулиці?
Бігали. Бігали, співали, там у нас розкуркулювали людей, палили хати. А там такі погріба, то туди підем, а там виступали, співали з дітьми. Бігали всьо время.
А кого розкуркулювали в селі?
Там були ще такі куркулі, що жили добре тоді ще звали куркулі. Розкидали і забирали всьо в них, а хати валили. Оце таке робили.
А фамілії цих людей Ви знаєте?
Там у Кошечки були. Кошик фамілія була. Розкидали… ми там виступали в тій хаті. Багато людей я туди дальше не знаю. Це я коло себе по вулиці знаю. А в нас вулиця довга була – 30 хат радом, аж до села хати. То я цих людей знаю, а там багато людей в селі було. По свої вулиці знала людей.
А після 33-го були пусті хати? Так щоб вся сім`я померла
Ой, були пусті, але стільки не було як зараз.
А не ходили люди десь до міста, до Росії чи в Білорусь? Не тікали із села в голодовку?
Деякі виїжали вони й не верталися, а хто вернувся, то тут погибали, бо ж не було шо їсти… це кругом не тільки в нас. це по всім світі таке було. Де було лутше, де було хуже.
А як Вам мама казала чого був цей Голодомор в 33-му році?
Вони самі зробили Голодомор цей. Не давали людям нічого… в колгосп не дали, казали шо нема. Гори стояли хліба, а люди здихали. Вони вивози Бог зна куди. Такі були тоже хороші люди, свої вивезли всьо і хліб, а людям нічого не давали.
А в селі голова колгоспу свій був?
Свій. Свій. Свій, а це шо ходив, тоже свій, то все сільські. Це не чужий, це сільські такі були. І зараз ондо є.