1. Місце запису: с. Бузуків, Черкаський район Черкаської області;
2. Дата запису: 25 вересня 2005 р.;
3. Хто записав: Зіченко Яна;
4. Респондент: Гончар Явдокія Дорошівна, 1917 р. н., народилась в селі Бузуків, Черкаського району, Черкаської області.
Під час Голодомору респондент проживала в селі Бузуків, Черкаського району, Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 роках?
Я дуже добре пам’ятаю голод у 1932-1933 рр. Мені тоді було 16 років.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи урожай забирала влада?
Урожай у 1932 році був непоганий. Причина в тому, що урожай забирала влада.
Якщо відбирали вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Були організовані продзагони з місцевого населення, які цим займалися.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда за приховування зерна?
На мою думку, були.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на забирання продуктів?
Хтозна. Може і мали, але людям ніяких документів не показували.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, вислання, арешти?
Застосовували. Хто не хотів добровільно віддавати продукти, того могли побити і насильно відібрати, а того, хто приховував, найшовши в нього щось, могли і заарештувати, і навіть вислати.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Так, мали. Вони приходили з гвинтівками на плечі.
Як люди боронилися?
Як вони могли боронитись проти озброєних людей. Могли лише десь сховатись у лісі, або десь у бур’янах.
Чи можна було заховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна, але це було важко зробить, бо шукали скрізь.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Відбирать продукти приходили так названі продзагони. Вони були організовані із місцевого населення. Шукали скрізь: на горіщі, під піччю, у сараях.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Приходило чоловік п’ять. Один був якийсь представник з міста, інші наші місцеві.
Де можна було заховати продукти харчування?
Можна було закопати у землю десь на вулиці, або у хаті під діл. Дехто робив ніші у стінах. Ховали, де тільки можна було.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Так, давали. Небагато, але давали.
Забирали лише продукти чи й інші речі?
Забирали все: худобу, одяг, рушники.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Чула. Це був такий закон, що навіть якщо людина украде у колгоспі щось, то навіть за п’ять колосків її могли посадить у тюрму.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволяли. Навіть гнилу картоплю не можна було збирать на колгоспному полі.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Я думаю, ті, хто ходив забирать продукти. Активісти цієї справи.
Чи хотіли люди добровільно йти в колгосп?
Добровільно інши лише ті, хто не мав ніякого майна, а хазяйни, які мали коней або корову, своє хазяйство, не ішли. Таких хазяйнів називали куркулями.
Чи змушували людей іти в колгосп і як?
Змушували. Забирали все майно, і люди, щоб не померти з голоду, ішли в колгосп.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Переховували в лісі.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Восени. Коли люди зібрали урожай.
Скільки разів приходили до хати?
Приходили до тих пір, поки у хаті нічого цінного не лишалось.
Коли почали люди помирати від голоду?
Я думаю, почали ще зимою, а масово почали помирати навесні.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Так. Держава забирала сиріт в дитячі будинки.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодував той, хто зумів сховати якесь зерно і продукти.
Хто зумів вижити?
Під час голодовки померло багато людей. Помирали цілими сім’ями. Дехто, щоб вижити, ішли на заробітки у міста, так працювали на заводах, заробляли продукти.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Так. Допомагати і ділилися, якщо було чим.
Які засоби вживали до виживання?
Різні, навіть страшні. Люди, щоб вижити, їли все. У одному селі був такий страшний випадок. Дитина померла від голоду і мати, щоб урятувать від смерті інших дітей, порубала і зварила померлу дитину.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Моя тітка держала корову і ми з сестрою бігали до неї. Вона завжди давала нам молока.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Їли все. Жолуді, робили оладки з кропиви, листя з дерев, ягоди їстівні і навіть не їстівні, кору з дерев.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Собак, котів, крис, їжаків і різних птахів. Їли все, що можна було з’їсти.
Чи можна було щось купити у місті чи виміняти?
Так, у кого було щось більш-менш цінне, той міг у місті виміняти його на продукти.
Чи був голод в місті?
Ні, не було. Голод був лише у селах.
Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?
«Торгсін» розшифровується «торгівля с іностранцями». «Торгсіни» були у містах. У них люди могли здати золото, цінності в обмін на продукти.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Точно я не скажу, але дуже багато. Помирали цілими сім’ями.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Такі жахливі випадки були у нашому селі. Чоловік і жінка викрадали дітей, в основному сиріт, варили з них холодець і продавали на базарі. Одному хлопчику вдалось втекти і він усе розповів. Чоловіка люди вбили на місці без суда і слідства, а жінка втекла і довго переховувалась.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих від голоду людей хоронили на кладовищі. За день їх помирало дуже багато, тому рили одну велику яму і туди скидали всіх. Були такі випадки, що людина була ще жива, а могла померти лише на другий день, то її також забирали, кидали на підводу і відвозили на кладовище разом із мертвими, щоб не їхать завтра.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Я думаю, платили продуктами.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
У кінці кладовища безліч гробків без хрестів. Гробик на гробику. Без підпису. Тут поховані ті, хто помер у важкому, чорному 1932-1933 рр.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки»?
Раніше ні, а тепер, років два тому, у центрі кладовища встановили великий хрест з надписом: «Жертвам Голодомору 1932-1933 рр». На проводи люди приходять до нього, приносять цукерки і хвилиною мовчання вшановують померлих.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
За радянських часів не згадували, за це взагалі змовчували. Тепер у церкві проходить служба і батюшка, правлячи, молиться за безвинно померлих від голоду людей під час Голодомору.
Чи знає молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Так, знають. Я багато розповідала про ці жахливі і страшні часи.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Я думаю, винний Сталін, його політика, але не лише він. Сталін був у Москві, і вже місцева влада знущалась над людьми у селах. У деяких селах, наприклад, Чорнявці, місцева влада не допустила голодування. Там від голоду не помер ніхто.