- Місце запису: місто Бердичів Житомирської області;
- Дата запису: 2009 р.;
- Хто записав: Івушкіна Поліна Вікторівна;
- Респондент: Гоминюк Марія Лук’янівна, 1923 р.н.;
Під час Голодомору проживала в місті Бердичів Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
Шановна пані Маріє Лук’янівно, пригадайте, будь-ласка, як Ви жили під час Голодомору, що Ви пам’ятаєте і що Ви можете нам розповісти?
Так, мені тоді було 9 років, пам’ятаю небагато, але дещо пригадати зможу. На той час я мешкала в маленькому місті Бердичеві. В багатьох містах і селах становище було просто жахливе, мені пощастило, в моєму місті було набагато легше вижити, ніж в селах і містах, які знаходились поруч.
А де ховали їжу, зерно тощо?
Ви знаєте, з розповіді моїх батьків, я знаю, що їжу ховали в стінах, їх робили подвійними і туди засипали зерно, вночі варили якусь кашку, а на ранок все прибирали, щоб ніхто не знайшов і крихти. Також їжу закопували в землю неподалік від дому, ховали їжу на дахах та під підлогою.
Як проходив процес відбирання майна?
Забирали майже все: худобу, хліб, зерно, все що знаходили. Руйнували сараї, перекопували землю, навіть у маленьких дітей з-під сорочки забирали останній шматок їжі. Навіть роздроблювали піч, щоб хоч щось там знайти.
А що ви їли?
Матері у мене не було, на той час я жила з батьком та сестрами. Я пам’ятаю, що батько варив супи з кропиви, лебеди, різних трав. Хліб в нашому містечку був, але його було дуже мало, і його тяжко було дістати. Він продавався в приватних магазинах, за картковою системою. Ще я пам’ятаю, що в нашої родини був знайомий дідусь, який працював у місцевій їдальні, і коли я проходила поруч неї, цей дідусь скидав мені “мамалигу”.
А що це?
Це млинець, який робили з кукурудзяної крупи.
А ви пам’ятаєте, як називали людей, які відбирали усе?
Чесно кажучи, я не пам’ятаю, як їх звали люди між собою, просто я знаю, іцо це були призначені владою службовці. І пам’ятаю, що ми боялись НКВД.
Скажіть будь-ласка, чи втратили ви когось з родичів під час Голодомору?
Так, одна з моїх сестер померла, але будучи дитиною, я цього ще не розуміла. Для мене вона просто зникла. Вже пізніше я здогадалась, що її поховали, так як і інших загиблих від голоду, тобто в спільну могилу.
А в Вашому містечку багато загинуло людей?
Я пригадую, що на той час людей загинуло багато, особливо в селах.
Чи є місце вшанування похованих у Вашому місті?
Ні, немає.
На Вашу думку, яка причина голоду?
Я вважаю, що головною причиною була влада, тому що на той час влада знищувала селян, майже все зерно вивозилося за кордон, були встановлені жорстокі податки, а також був поганий врожай. І підсилювалось все це примусом, який влада чинила на селян. Селян, які не хотіли йти працювати в колгоспі, постійно обшукували і переслідували.
То були дуже страшні часи, і я бажаю вам, щоб ви ніколи не відчули того болю і страху.