1. Місце запису: село Петрівка Бобровицький  район Чернігівської області.
  2. Дата запису: 04.10.2003 р.;
  3. Хто записав: Мартинчук Максим ;
  4. Респондент: Гомольська Мотрона Федорівна, 1920 р.н.;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Петрівка Бобровицького (раніше Ново-Басанський) району Чернігівської області.

Якщо можете, розкажіть про події 1932-1933 років.

Добре, розкажу що знаю.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або (1946-1947)?

Господи, таке не забувається, на все життя запам’ятаю ті страшні часи, коли люди падали біля тину і зоставалися лежати, поки хтось не прибере. Пам’ятаю (плаче)

Скажіть, які на Вашу думку могли бути причини голоду: не урожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Як я пам’ятаю, то врожай забирала влада, бо врожай був наче не поганий, а ті “душогуби” відбирали все до нитки… пережити ще раз таке страхіття. Іноді також в обшуках та відбиранні зерна “учавствовав” сільський голова.

Чи були винагороди, від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Ой такого не знаю, може й було та такого не пам’ятаю.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?

Приходили питати чи є хліб, якщо казали, що немає, то починали обшук з мошколами ходило по двору, знаходили хліб, шукал мов пес кістку. А за документи ніхто навіть не питав.

Чому?

Бо боялися

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Якщо знаходили зерно, то били, але батько добре ховав, то в нас не знаходили. А висипали в основному багато семен “куркулів”, бо не хотілося віддавати хліб, та йти до колгоспу.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Так, ці люди мали зброю, рушниці чи щось таке.

Як люди боролися?

Ніяк, та чи можна було щось зробити, нічого не робили.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Так приховати можна було. Батько ховав у хліві там де худоба жила, він викопував яму, а потім дошки зверху, і притрусив сіном, якби не хлівець, повмирали б усі.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

Я ж казала, шошколами, шукали у хаті, хліві, погребі. Як звати їх то це я не знаю цього.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?

Було їх чоловік до п’яти, то чи з району міліція, іноді був голова (районний голова)

Де можна було заховати продукти харчування?

Ховали у хлівах, копали ями на городі, іноді копали ями у лісі.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Так давали їжу, на полі годували, нам давали, бо батько пішов у колгосп, у нас наче сьогодні пам’ятаю був номер 2.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

Забирали лише зерно, худобу ні, бо у нас була корова, то вона й зосталась у нас.

Що таке закон про “П’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?

Так знаю, було жінки назбирають трохи колосків після жнив, то їм потім голови відривали на суді, іноді й у тюрму забирали.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Ні не дозволяли, їздила людина та охороняла, ми називали його “об’їжчик”, їздив зі зброєю, й не підійти, вб’є

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Місцева влада, партійники, міліція.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Голота та бідняки, що не хотіли робити з радістю пішли до колгоспу, а багаті та роботящі середняки та “куркулі” не хотіли. Але й іноді й середняки, як ми йшли до колгоспу, того мабуть і вижили.

 Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Ні не змушували. У “куркулів” забирали усе хати, землю, худобу і кудись дівали їх. Люди казали, що у Сибір.

Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?

Худобу у нас не забирали тільки у багатих.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?

В будь-який час і вночі і зранку.

Скільки разів приходили до хати?

Такого не пам’ятаю.

Коли почали люди помирати з голоду?

Багато людей помирало навесні 1933 але ще й взимку.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

Що ж з ними не було , помирали самі, держава нічого з ними не робила.

Хто не голодував у селі і чому?

Місцеві керівники, а також люди, які змогли заховати хліб. А місцева влада видно “гарно” працювала тому й не голодували.

Хто зумів вижити?

У нашій родині усі, але дід коли вже голод закінчився наївся хліба та й помер.

Чи допомагали люди один одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Так допомагали в основному родичі одне одному та друзі, чим могли то скибку хліба, буряк, чи картошину, ягід.

Які засоби вживали до виживання?

Щоб хоч якось протриматись, а головне вижити, люди їли все, що тільки можливо горобців, кору дерев, коріння.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Так, я ж казала, що родичі допомагали, чим могли.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Їли бадилля картоплі, коріння лопуха, якихось кущів, люди які назбирали у лісі.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?

Пам’ятаю, вживали кору ялини, її листя, мати варила щось схоже на юшку, бадилля соняшника, кукурудзи.

Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?

Це були галки, горобці, але важко було їх зловити, голубей не було вони наче відчували, що навколо смерть.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

Ми й не намагалися, бо важко було туди дістатися.

Чи був голод у місті?

Люди казали, що не було.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

Не знаю точно, але десь ¼ села, а село було десь чоловік тисячу, в основному старі люди, діти.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Пам’ятаю, зайшли ми з дівчатами попити води до тітки сусідки, а вона їла свою малу дитину, збожеволіла, знали як люди дуріли.

Де і хто хоронив людей померлих від голоду?

Родичі, рідні хоронили у садку на городі, а тих, що лежали на вулицях чоловіки везли на кладовище.

Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?

Так, Господи пухом їм земля.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за радянських часів?

Зараз поминають, згадують, читають за упокій їх душ. Зараз я такого не пам’ятаю.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?

Не знаю, але щоб поховати тіло померлого, колгосп виділяв один стакан борошна  та 5 чоловік-поминальників. Варили у воді і сьорбали. Потім вантажили покійника на підводу, якщо вона була, і везли на кладовище. Яму копали глибиною 50-70 см, глибше – не вистачало сил.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

Так вони відомі, це жиди завжди пам’ятали про них, можливо не показуючи цього.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Церква є, церква Петра і Павла, до кого відноситься не знаю, але пам’ятаю, що приїздив Філарет.

Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлих від голоду?

Є хрести, пам’ятники померлим.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Так розповідала, але вже десь у 80 роках приходила до школи розповідала дітям про ті страшні часи.

Хто винен?

Господь їм суддя за їхні діяння. Винен режим, оті інші Ради.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду