- Місце запису: місто Малин Малинського району Житомирської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Голотюк (Зарицька) Галини Кирилівни, 1930 р.н., народилася в селі Зорокові Черняхівського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала у селі Зорокові Черняхівського району Житомирської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору)
Із розповідей матері Олександри Іванівни я пам’ятаю, що на початку 30-х років на селі стало як у пустелі: хліви, комори, стайні сільрада вивозила до міста і продавала на паливо. Коней люди ловили, різали і їли. Кури, вівці позабирала влада. Якщо в когось була одежа чи інші речі, продавали майже задарма: за буханець хліба, за пару склянок гороху.
Люди сушили гречану або просяну полову, товкли її в ступі і пекли коржі. Ступи та ручні жорна влада забирала або знищувала.
Ми мали корову, тримали її в хаті та жили самим молоком. Коли настала весна, старші мої братик із сестричкою рвали кропиву, варили її, та їли.
Люди вмирали, а ще живі ходили чорні. У нас вмер дядько від голоду. А в сусідньому селі, мати розповідала, що їла людей ціла сім’я. Їх заарештували, і більше про них ніхто не чув.
Коли в полі стало наливатися зерно, ми, малі діти, що залишилися живими, ходили рвати це зелененьке колосся, сушили його, варили і їли. Але потрібно було бути обережним, бо за те ловили, могли і покарати, навіть в тюрму посадити.
Під час голоду у нашому селі вимерло багато людей.