1. Місце запису: село Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області;
  2. Дата запису: 2005 р.
  3. Хто записав: Ясевіна Валентина Костянтинівна, завідувачка сільської бібліотеки.
  4. Респондент: Гнатюк Марія Романівна 1915 р.н., народилась в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області.

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Киянка Новоград-Волинського району Житомирської області

Знаю я ту біду. Її зробили наші начальники. Ходила така бригада по хатах, забирала хліб. Появлялися в будь-який час. Приходили в хату, шукали скрізь, били людей, хто опирався, виселяли на висилку, а все нажите забирали, казали, до колгоспу, а потім дещо появлялося в них. Люди їх боялися, не боронилися. Кричали, що державі потрібен хліб, а ви, вороги народу, його поховали, признавайтесь по доброму. А де ж його було взяти, як перед тим все забрали. В хаті не зосталося ні  зернинки, почався голод, а особливо навесні 1933 року дуже багато померло. Вижили хіба ті, хто якось зумів приховати їстивне або мав що поміняти. Поля охороняли, за зірвані колоски судили. Весною, як зійшов сніг, то хто міг ходити, ішли на картопляне поле, шукали гнилу картоплю, збирали листя подорожника, липи, сушили, товкли в ступі , пекли коржики. Вмирали цілими сімями, а скільки, не знаю, багато.  Була в нас така жінка, прозивали її «Ласочкою», так вона вбила свою дитину і зварила, а друге дитя втікло, її врятували. Визвали міліцію, в горщику ще варилося. ЇЇ забрали, а де поділася хто його знає. Ховали померлих де попало, біля хати, в полі, потім їздила підвода і забирала. На кладовищі хрестів не ставили, бо не було кому їх зробить.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду