- Місце запису: місто Умань Черкаська область;
- Дата запису: 20.08.2009р.;
- Хто записав: Глухінчук Павло Васильович;
- Респондент: Глухінчук Анастасія Карпівна, 1923 р.н., народилася у селі Барвінкове Погребищанський район Вінницька область;
Під час Голодомору 132-1933 років проживала у селі Барвінкове Погребищанський район Вінницька область.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Чи пам’ятаєте ви голод 1932-1933 років?
Так! Пам’ятаю ходили з такими залізними прутами, били, ями шукали: зерно де є, бо забирали даже аж лушпайки з хат, не давали, щоб нічого не доставалось, щоб здихали люди.
У нас була коло хати закопана яма, закрита лядою і закладена вальками, та ми тоді хоть трохи виживали тоді замастили, зараз дорошки на полах, а тоді біла земля застилили соломою, то вони в нас нічого не знайшли.
Мені тоді було 7 років, слаба була, спухла була. Батько тримав на руках мене і думав, що помру наверно. Та добре корову забрали, та ще навели в хлів корів з всього села, бо в нас був великий сарай, то мама доїла ноччю, та так виживали. Приходилось домовлятися зі сторожем, щоб не розказав.
З району організували людей, котрі вивозили мертвих і кидали в яму, і їм за кожну людину давали пайок. Людей багато здихало, забирали не тільки мертвих, а й живих, котрі не могли ходити, бо завтра прийдеться знову забирати. Якось нашого сусіда теж кинули в яму, коли він ще був живий, і він викарапакався десь знайшов сили для цього і прийшов додому.
Хтось допомагав вижити людям в той час ?
Все село маленьке, було всього 60 хат, таке село у нас було. Не було кому помагати.
Хто із вашої сім’ї помер в роки Голодомору?
Нас в сім’ї дітей дітей було п’ятеро. Сестри: Оля, я; брати: Альоша, Василь та Ваня. Ваня був наймолодший і він помер в 1 рік під час Голодомору. Я пережила дві голодовки, війну і відбудову після війни, але Голодомор 1933 року був найстрашніший.