1. Місце запису: село Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області;
  2. Дата запису:  2003 рік;
  3. Хто записав: Семикін Андрій Павлович;
  4. Респондент: Герасименко Іван Панасович, 1926 р.н.;

Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживав в селі Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області.

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?

Хоч мені було всього 7 років, коли розпочався голод 30-х рр., чітко памятаю, що в м. Макарові була страшна голодовка, а от в с. Шпитьках, до якого переїхав на поч. 50-х рр. переїхавши сюди, тому що оджужився на місцевій дівчині, за моїми відомостями голод був не таким сильним.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?

Голод був зроблений штучно, нехай не брешуть, що в 1932 р. був неурожай, зернові вродили нормально. Владі необхідні були гроші на постройку заводів, ото й забирали зерно з села та й заганяли його за кордон. Вибивали з села гроші, зганяли людей до колгоспів, одноосібників обкладали великими податками, в селі їх називали індусами. Одноосібниками були Забоянець, дід Романчик (він навіть писав вислати його до Чехословаччини (це вже пізніше), тому що чув, що там можна вести індивідуальне хозяйство.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?\

Ходили цілі бригади по селу з місцевих людей.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

Та хто ж тобі про це вже зараз розповість.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?

Певне, що ні. Та якщо й мали, то хіба нам би їх хтось показав би.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?

Бригади мали повну свободу дій, все залежало від людей, котрі в них состояли. А людей били, декого й вбивали, але люди не пругались особо.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?

Цього не можу тобі сказати. Не пам’ятаю.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Зерно сховати було важко, адже приходили до хати по декілька разів і скрізь нишпорили, але деяким людям це вдавалось. Наприклад на Смолянці стояв хутір, в якому хазяїн врятував сім’ю від голоду тим, що розтрусив зерно на горищі по полові. Протягом 1932-33 рр. його змітали разом зі сміттям і пекли коржі. А от худобу люди не здавали, а сховати її неможливо, тому й забивали.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки їх приходило до хати?

Приходили, коли їм заманеться. Ходили гуртом. Кого як звали, я не пам’ятаю.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

Головою колгоспу в селі був двадцятип’ятитисячник Сотниченко, який прийшов сюди з заводу. Він звернувся до робітників заводу з проханням виділити людям продуктів для того, щоб вижити. Привіз до села три підводи хліба і на колгоспному подвір’ї варили «затірку», яку видавали людям.

Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?

Так чув. За цим законом людям заборонялось збирати зерно на колгоспних полях навіть вже після збору врожаю. Кажуть нібито в с. Шпитьки від нього постраждало кілька чоловік.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Не пам’ятаю.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?

Звичайно, що більшість цього не хотіла, але найбідніші особливо не пручалися.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?

Так. Одноосібників обкладали величезними податками. Розкуркулювали.

Коли почали помирати від голоду?

Взимку 1932-1933 рр. Хоча за моїми даними в Шпитьках від голоду офіційно вмерло лише одна людина, пухлих було багато.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?

В місцевій початковій школі дітям давали гарячі обіди. Я навіть чув, що дітей приводили туди, якщо вони там не навчалися.

Хто не голодував у селі і чому?

Голодували всі. Можливо легше було партійним, але я це слабо пам’ятаю.

Хто зумів вижити?

Легше вижити було тим, хто мав менші сім’ї, а отож було менше ротів. Виживали також ті, хто жив ближче до лісу (люди кажуть, що в степах мор був страшніший). Іноді відігравало роль спритність та винахідливість.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?

Голодували всі, тому розчитувати на чиюсь допомогу було важко. Хоча знаходились добрі люди, які зовсім доходягам давали крихти хліба і можливо цим і врятували їх. Тяжкий був час.

Які засоби вживали до виживання?

Їли кору дерев , корінці, перетирали гнилу картоплю (майже один крохмал). Дехто тікав до лісу і там палили костри і били диких тварин, тим і виживали.

Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?

Кажуть, що лише на рідню й була інколи остання надія.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?

Не пам’ятаю.

Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?

В містах існували ТОРГСІНИ, в яких за золото та старовинні ікони можна було виміняти трохи хліба та й той не завжди можна було довести до хати.

Чи був голод у містах?

Не знаю.

Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?

Тут питання дещо спірне. Офіційно мені відомо, що в с. Шпитьки протягом 1932/33 рр. від голоду померла одна людина. Старожили розповідали, що вимерло дуже багато. Похоронні бригади не встигали збирати трупи, а іноді просто пухлих забирали разом з мертвими.

Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Ні.

Де і хто хоронив померлих від голоду?

Хто я вже розповів. Де не знаю.

Чи платили тим хто займався похованням померлих?

Не знаю.

Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?

На скільки мені відомо, ні.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?

Ні тепер, ні за часів радянської влади.

До якого патріархату вона відноситься Ваша церква?

Московського.

Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?

В Шпитьках такого нема, а от в Макарові хрест на пам’ять жертвам голоду встановлено вже в середині 90-х рр.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?

Після здобуття незалежності в Шпитьківській середній школі було започатковано викладання курсу краєзнавства, в якому розповідалось, зокрема, і про голодомори ХХ ст. ваш покірний слуга Герасименко Іван Панасович був викладачем даного курсу в початкових класах.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

Совєти та особисто Сталіна.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду