- Місце запису: місто Лисянка, Вінницького району, Вінницької області;
- Дата запису: 31 серпня 2021 року;
- Хто записав: Сопронюк Тетяна, співробітник Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Філь Олена Андронівна, народилася 2 вересня 1928 р.н., народилася у селі Митенці, Хмільницького району, Вінницької області;
- Розшифровка аудіозапису: Муллакаєва Андріана Степанівна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала у селі Митенці, Хмільницького району, Вінницької області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть, будь ласка, як вас звати?
Лєна.
А прізвище, ім’я, по-батькові?
Філь Олена Андронівна.
Філь – це по чоловікові ви уже?
Да.
А дівоча ваша як?
Шандюк Лєна Андронівна.
А коли ви народилися?
Люба.
2.09.28.
А де ви народилися?
Дома. Село Митинці.
Село Митинці – це тут Вінницька область?
Да-да.
Скажіть, будь ласка, а як звали ваших батьків?
Батьків я не помню, бо я була мала, а батьки повмирали, то я не помню їх, а я вже так.
Тато – Андрон, а мама – Параска.
А, ну тато – Андрон, а мама – Параска.
А в вас були брати і сестри?
Були.
А скільки їх було?
Двоє чи троє.
А хто вас виховував?
Сама. Сама себе і ше й дітей, бо мама померла мені було 3 роки, а батько помер було 7 років і я з дітьми була, а мені було, скільки це мені було, вісім чи дев’ять років, так мені було. І шестеро дітей, і я всіх бавила.
А ви була, от ви кажете в вас були брати, сестри, то вони були старші чи менші?
Нє, менші були. Я сама старша була. А вони всі були менші, восьмеро.
А скажіть, будь ласка, ви пам’ятаєте голодовку, в селі люди голодували?
Канєшно, я її вже добре пам’ятаю ту голодовку.
А ви голодували?
А шо ж. Не дуже голодували, бо ми тримали корову і в мене була ше сестра і ми ж дві жили, то ми тримали корову, було молоко, корова була добра, доїлася, а ми не продавали нічо, а тримали і пили молоко. Пили молоко і їли і кашу, і шо там мона було зварити, то ми їли і всьо. І корову тримали.
А скажіть, будь ласка, а забирали їжу, от ходили по хатах, пам’ятаєте таке, шоб ходили і забирали їжу, було?
Таке не знаю.
А шо ше ви їли, от молоко, корова, а шо ше?
Балаболю їди, город садили барабольою, копали і їли. Хліба десь там кусочок купила, ше десь там мона було в магазіні чи де там, приносила додому тей їли. Короче, всеньке їла.
А скажіть, а ви ходили на поле тоді, колосочки збирати?
Ходила, ходила. На своє поле ходила, ше й на чужі поля їздила, давав машину нам бригадір і ми сідали і везли нас на чуже поле і ми там збирали.
А це ви вже в колгоспі робили, да?
Да.
А скільки вам років було?
Скільки мені було років – 14-ть.
А, то вже пізніше було, виходить. А в голодовку збирали колоски?
Да.
А дозволяли?
Да. Дозволяли і давали машину, возили на другі поля нас.
А були люди, які охороняли поля?
Були.
Об’єждчик був?
Да.
А вони дозволяли збирати колоски?
Дозволяли. Не гонили нас, а ми збирали і трохи на віз їм, а тоді собі в торбу і додому.
А скажіть, а було таке, шо люди були пухлі з голоду в селі?
Були, було, було, ой, а вмирали як.
А когось знаєте по іменах от хто помер?
Я їх знала, но я вже забулась.
А сусіди, було таке, шо були пухлі з голоду чи помирали?
Да, були.
А де їх хоронили?
А в нас кладбіще є. Возили на кладбіще і хоронили?
А хто хоронив?
Ну були дядьки такі, два дядьки було, яму копали і засипали і всьо робили, шо там треба. Таке було життя.
А були люди в селі, які не голодували?
Нє, не було таких. Людей було мало в нас в селі, не дуже село велике. То всі ходили, куди бачили і шо знали, то брали.
А просили люди їжу, отако по вулицях?
Було.
А хто то були, це місцеві, чи десь звідкись приходили?
Нє, місцеві. Звідкись приходили, то не приймали, не хтіли. А село було не дуже велике, було таке мале село. Дуже багато були на войну забрали людей, чоловіків, хлопців. А жінки і дівчата були в селі.
А скажіть іще, а в голодовку в колгоспі їсти давали, от за роботу може?
Да, да, давали.
А шо давали?
Якийсь суп варили, то давали, хліб давали, їсти давали всьо, варили і давали їсти.
Але так, шо наїстися можна було?
Да, бо я й сама їла. Кожний раз ходила їла.
А скажіть, будь ласка, а церква в селі була?
Була.
А її розібрали чи вона залишилася стояти?
Нє. Вона ше до цеї пори стоїть.
А вона весь час працювала, не була закрита?
Нєа. Була закрита так, ну може з тиждень, то з місяць, а тоді відкрили і до цеї пори відкрита.
І там весь час правилося?
І там весь час правилося. І ше й зара правиться.
А скажіть, будь ласка, а було таке, шо люди міняли речі на їжу?
Було-було, було таке.
А ви міняли?
Я не міняла нічо, бо в мене не було нічо. Не знаю, десь померла мама, помер батько, не знаю, де воно поділося і шо воно зробилося, я нічо не знаю, а шо лишилося, то ми вдягалися, ходили, так ше тако, шо там.
А от сусіди чи знайомі ваші міняли шо там на їжу?
Ну вони міняли і ше й крали.
Мам, такого не мона казати.
А дивіться, це ж виходить, шо в вас мама померла, тато помер і ви тако самі діти в хаті були?
Да, діти в мене померли мені було 5-ть років в 33-му році, в 33-му році мама померла, помер батько, заслаб, шось йому зробилося було. Батько в 47-му році було, поховали і всьо.
В 37-му.
І ми були обидві, ще сестра в мене була і ми були обидві.
А в 33-му, кажете мати померла, а від чого вона померла?
Не знаю від чого.
Мамо, кажіть, жала жито, врізала пальця.
Не знаю, Люба, госніще кажи.
Жала жито і врізала пальця і пішло зараженія. І померла.
Я забулася, бач. Позабувалася, бо це вже, Боже мій, роки пройшли. Мені вже 94-ри, то чи три.
А скажіть, а було таке, шо їли там траву чи листя?
Було, було.
А шо саме їли?
Було, я не знаю, я не їла, але люди їли. Жували на городах і на полях, ходили по полям і цего, а я нічо не… Я це, в мене корова була, дуже добра корова, я кожного разу молока 5-6 кіл видоювала і три рази в день. І я тримала все время корову, до цеї пори тримала, до цеї корови і сюди привозила, і кругом, аж той рік продала корову тут і вже зісталась сама. А то всьой Божий вік тримала корову.
А було таке, шо їли от, як здохла якась тварина, там кінь або корова, було таке шо здихлятину їли?
Ні, може хтось їв, но я її не їла і не бачила.
А було таке, шо їли мерзлу картоплю, наприклад?
Було таке.
А де люди брали ту картоплю?
На городах копали і на полях садили бараболю, то ше на поля ходили, обкопували там, де були і було, таке було.
А як ви думаєте, чого був Голодомор?
Не знаю. Голодовка була, война була, в нас война була.
Скажіть, а в 47-му році був голод?
Да.
І тоже тоді люди померли з голоду, було таке в селі?
Було.
А тоді було таке, шо забирали в людей їжу, шо приходили, шукали?
Було таке, но не в всіх.
А в кого не шукали чи в кого шукали?
А є такі шо шукали і забирали, але я не знаю, шо їм було, не скажу вам, не знаю.
А у вас, до вас в хату приходили, шукали?
Нєа. Ніхто не приходив. В мене корова була, дуже добра корова, я собі було молоко і ше й здавала молоко щодня, здавала молоко.
А от в 47-му році, їли там траву чи листя, було таке?
Було, було.
А були в вас родичі чи знайомі, які в 47-му з голоду померли?
Були.
А може знаєте імена?
Ну знаю імена, я вже позабувала його, але Люба по-моєму, мені сказали, де дядько Марко, мій дядько Марко, наш родич мав жінку, то жінка померла в нього. Жили вони обидвоє і добре жили, і жінка померла в голодовку, як голодовка була. І люди вмирали на селі, тако багато людей вмирало.
А де їх хоронили?
Ну кладбіще було, в селі було кладбіще.
І якась підвода, вона їздила збирала?
Да, підводою. Коні були, вози, все було, хлопці.
А шо то були за хлопці, знаєте?
Ну родичі, з села, з села були. І родичі були, і так такі були.
А в 47-му році кажете, шо були такі, шо обшукували, забирали їжу, а хто то були, то місцеві були чи десь з району?
Нє, з району десь чи звідки. Звідкись приїжджали і таке робили. І вже ж давали в колгоспі там якісь, там шось давали нам тако в колгоспі якусь їду, то там тоже їхали туди і забирали і нам не давали.
Скажіть, а от у вас мама в 33-му році померла, да, а от до того вона в колгоспі працювала?
Да, тато в колгоспі працював, і мама в колгоспі.
А ви пам’ятаєте, вони вам може розказували, вони добровільно в колгосп пішли чи їх змусили?
Добровільно як, в нас робили в колгоспі, і всьо, і всі люди йшли в колгосп. Мені було 15-ть років і я в колгосп пішла, в ланку, була в ланці.
А скажіть іще, а от діти в яких в голодовку батьки померли, їх якось там, був патронат в селі чи шось таке?
Не було нічо, не було нічо. Возили їх ше в Уланів, ви знаєте Уланів, в нас у селі, не в селі, а у тако, в городі.
Сусіднє село.
То забирали їх туди в Уланів і там вони і вмирали, і додому не привозили.
А там якийсь дитячий будинок, да, був?
Нє, так, такі ж собі лежали, будинку ніякого не було.
А то там лікарня якась була?
Да. А будинки були десь для дітей, були і в селі були, і тако через село ше в другому селі, то ходили діти в школу, все время ходили, ой Люба поможи сказати, вчитися, в школу ходили діти. Я вже на остатку, як це сказати, в 47-му році, Люба.
Ну шо ви хочте сказати, я ж не знаю.
Шо вже я прожила, ой як це сказати, Боже мій, в 58-му році, то де я була? Вже я була тута в цему селі, шо я це сьодні чи там?
Ви сюди приїхали в 81-му році, це вже сорок років ми тут.
Вже давно приїхали сюди. Ой, не знаю, шо казати.
А були в селі куркулі?
Нє, не було, не було. Не знаю я.
А не було таке, шо розкуркулювали, шо виселяли людей було таке?
Не було.
А чим батьки займалися до колгоспу, не знаєте, чи була в них своя земля, своє господарство?
Не було. Не було нічо, були городи, тако як ця хата і городи, і село. Ой таке було життя, як зара.