- Місце запису: село Головківка Олександрійський район Кіровоградсська області;
- Дата запису: 2004 р.;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Фесун Марія Іванівна, 1922 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Головківка Олександрійського району Кіровоградської області.
“Поряд з нами жила одна сім’я, що складалися з семи чоловік: бабуся, батько, мати і четверо дітей. Я пам’ятаю імена лише матері — тітка Марія і дівчинка — Ніна. Вони померли у 33-му, всі до одного. Я їх всіх хоронила. Першим помер їх батько. Тітка Марія зайшла до нашої хати і сказала про це. Я із своїм батьком допомагала його хоронити: викопали в садку яму і… Він був без однієї ноги. Тітка Марія не знала, куди та нога ділася? А через кілька днів стало зрозуміло, коли померла найстарша їхня донька. Виявляється, аби онукам було що їсти, бабуся у мертвого їхнього батька відрубала в сінях ногу і потайки від матері зварила її дітям. Менші з’їли не багато, то ще залишилися жити, а старша… За старшою ми хоронили тітку Марію. Вже калачики цвіли, спориш розпускався. Цією зеленню живилися. Нам батько, бувало, накошував споришу, молочаю, лободи, а я носила сусідам. В хату боялася заходити, бо Нінка мене дуже за руки кусала. То батько вийняв шибку у вікні, і я просто кидала ту зелень у хату знадвору. Ще пам’ятаю, як померла найменша. Ніна наносила соломи в хату, і вони так і спали на долівці покотом. Тією соломою протоплювали в печі. Якось вночі мала полізла в піч, шукати їсти — там і задихнулася. Слідом за нею померла бабуся, а за нею — й інші. Останньою померла Ніна. Ми її забрали до себе, але вона в нас пожила два дні й померла”.