- Місце запису: село Красний Хутір Новгород-Сіверський район Чернігівська область;
- Дата запису: 2018 р.;
- Хто записав: Наталія Скляренко, Наталія Скляренко (матеріали надіслала Філія ПАТ “НСТУ” Чернігівська РД);
- Респондент: Федір Децик, народилася в селі Красний Хутір Новгород-Сіверського району Чернігівської області;
Під час Масового штучного голоду 1946-1947 років проживав в селі Красний Хутір Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
За п’ять кілометрів від Буди-Вороб’ївської село Красний Хутір. Тут живе подружжя – Федір та Марія Децик. Вони пам’ятають післявоєнний голод.
Федір Децик. Коли село згоріло, що залишилося? Картопля. Так і виживали. Наступного року теж було погано. Бо був неврожай сильний, посуха. Зерно все державі віддавали, а нам що залишали? Якось вижили. Тут не вмирали, але голодували. Збирали на полях гнилу картоплю, траву їли, щавель. Навесні особливо голодували.
Марія Децик. Ходили діти по полю і збирали гнилу картоплю, вона залишилася з осені, взимку померзла. Навесні сонце пригріло, вона висохла, то збирали, чистили, вимочували та ладки пекли.
Сільська бібліотекарка Світлана Цвіль збирає свідчення односельців про голодомор, їх друкують в книгах пам’яті. Каже, про роки голодомору у Буді-Вороб’ївській збереглась частівка. Її співали по селу – у 1933.
Світлана Цвіль. «Всю пшеничку за кордон, а колгоспникам кіно», тобто зерно все вивезли, а людям привезли кіно. Така збереглася частівка. Люди співали. Так вони якось намагалися свій протест проявити.