- Місце запису: село Іваньків Коропський район Чернігівська область
- Дата запису: 18 жовтня 2009 р.;
- Хто записав: Іщенко Валентин Олександрович;
- Респондент: Дзюба Марія Денисівна, 20.11.1928 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Іваньків Почорницького (нині Коропського) району Чернігівської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
А чого ж не пам’ятаю. Нашу сім’ю розкурили, вигнали з хати. Батька на ссилку – то він втік, а матір вигнали з дітьми з хати. Батько в Новоросійській, а ми виживали тим, хто що дасть. Обоє ми попухли, я та мій рідний старший брат. Я не ходила до 6 років після того голоду. Десь в 34 році тільки стали на ноги, а животи були ще пухлі. Мати принесе було з поля якусь одну картоплину, а бабуся дерунець.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Влада винувата, побрала все. Закопали бочку жита в такому місці, що не найти – прийшли і знайшли. А ви мишенята – вон з хати. Було своє хозяйство, було багато десятин землі, овечки, коні, корови. А матері чужі люди дали нивку землі в своєму огороді, щоб ніхто і не знав. Вона засіяла там. А тоді год одробляла за ту землю. А батька хотіли поставить соцьким, а соцький должен був грабить, убивать людей. А батько сказав: “Я такого робить не буду”.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Обирались мєсні люди, яких назначала власть, в селі ж знали цих людей.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Оцього я й не знаю. Я ж маленька була. І не буду казать.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Які там документи. Розказували іде в хату і забирає. Поховають дитині в полюшки і там знайде. Не мали права спрашувать про документи.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Били, били, голодних держали в сільраді, катували, їх примушували працювати на власть.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Я не знаю чи була в них зброя. Розказували, що було щось на подобії пльоток, а за оружіє не знаю.
Як люди боронились?
Ішли в колхоз, які зразу пішли в колхоз, то тим дали власть. Вони стали лучше жить і іздєвались над непорочними.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Нічого не можна, нігде. І в хаті ходили штикали в пол, кололи. А в дворі не було такого місця, щоб не поштрикали штиками.
Хто і як шукав заховані харчі?
Один із тих хто шукав утік з села після того, як усі пішли в колхоз. Такий був іздєватель. Утік щоб люди не розтерзали. Їх було дуже багато. Ну вже забула.
Скільки їх приходило до хати?
Чотирнадцять. Чоловік п’ять увійде в хату, то й спробуй де шо заховать.
Де можна було заховати продукти харчування?
Хіба в тих хто зразу пішов колхоз, або в яких родичів – активістів. У хаті даже з горшечків все повитрушували, все повикидали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали. Не знаю зразу чи ні, ну стали бурд..гу варить. Суп такий: вода та мо, яка там картопля. У колгоспі варили.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Усе забирали. Скотину всю і одежу всю подрали. Було таке що й з плечей здирали, яке лучше було на людині.
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
За колоски судили, били. Об’їзчики були. Ну ми не ходили по колоски.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дай Бог піднять колосок. На полі лежить стільки колосків, а не дають їх збирать. Дуже важко було…
Хто охороняв поля і комори?
Поля – об’їзчики, комори – сторожа. Колоски ходили збирать більше дітки і їх били, який совісний так не бив. Всякі ті бувають люди.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Нє, сначала не йшли. Не знаю чи були охотнески. Тоді як стали розтягать з дворів усе, тоді пішли.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Змушували ж, конечно. Били, грозилися, одбирали все. Поневолі підеш.
Де переховували худобу?
Нігде не можна було її приховать.
В який час ходили забирати у людей зерно?
І серед ночі, і утром, в любу минуту. І в ночі спать не давали. Це я вже по розговорах знаю вже.
Скільки разів приходили до хати?
На день по нескілько раз, поки не витягнуть усе. А тоді розпитали мою матір: “Де ж чоловік твій?”
Коли почали люди помирати від голоду?
Не знаю, не буду й казать.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Хто там опікувався, ми вже були чималенькими, як одкрились яслами. Дадуть якийсь маленький кусочок хліба і суп. Ну в якому це году було не знаю. Помню тільки, що сиділо дуже багато дітей рядочком.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували вищі ограни та всякі прихлебателі. У нас не було такого великого мору, щоб вивозили повозками. Мерли, ну не масово. Пухлих було дуже багато.
Хто зумів вижити?
Див. вище.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
Нам помагали. Якби не люди, ми б з братом не вижили. А остальним – я не знаю.
Які засоби вживали до виживання?
Ждали весни. Їли щавель, клевер. А осінню, хто вижив, то їли гриби, ягоди, кислиці. Мати було принесе, ото тим і виживали.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали. Я знаю, що батькова хрещена. ЇЇ чоловік працював у млині. Він був дуже противний. Не давав, щоб баба роздавала хліб голодуючим, в тому числі і нам. Він же приносить трохи муки до дому, баба спече трохи хліба та заховає під одежу і несе голодним діткам, а він не давав.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Я ж уже казала: лободу, щавель, клевер
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
Див. вище.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не знаю, такого не чула, щоб казали. А сама не помню.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
Не було чого міняти, не було за що.
Чи був голод в місті?
Не знаю, ми од города були дуже далеко.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Не знаю. Є ж наверно такі відомості. Це вже тепер може ж пошчитали.
Чи відомі випадки людоїдства ?
Не відомі.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладовищі. Стягали їх, та й закопували, хто де ма там і хоронили. І в дворах хоронили.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ніхто нічого не платив.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Всі на одному кладовищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Хто їх поминає кроме своїх. Хто з своїх остався живий, той поминає.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Ніхто їх не вспоминає і січас я не знаю.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
У селі була церква. Ну її розграбили, ікони кидали коням під ноги, щоб топтали. А з церкви зробили клуб.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Немає ніяких, ніхто їх не встановлював. Повимірали вже старі. Людей в селі мало осталось.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Розказувала і дітям, і онукам. Все споминаю! Молодь знає з розказів старих.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Винувата влада – вищі органи. Можна ж було зробить іначе, в людей нічого не одбирать.