- Дата запису: 13 серпня 2021 року;
- Місце запису: смт. Селекційне, Харківського району, Харківської області;
- Хто записав: Вигодованець Ольга Василівна;
- Респондент: Дудник Семен Опанасович, 15 лютого 1925 р.н.;
- Розшифровка відеозапису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав селі Холодівка, Тульчинського району, Вінницької області.
(респондент розмовляє російською та українською мовами. При розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть, будь ласка, як Вас звати?
Дудник Семен Опанасович.
Коли Ви народилися?
15 лютого 25-го року.
А де народилися?
Село Холодівка, Тульчинський район, Вінницька область.
Як звали Ваших батьків?
Мать – Настя. Батько – Опанас. У матері нас було четверо. Я самий старший.
Розкажіть нам про менших.
Ну про менших, вже нікого нема.
А як їх звали?
Як звали?! Брат… Іван, Ваня. Сестра – Дунька. Самий младший брат був Міша.
Чим батьки займалися Ваші? Яке господарство мали?
Так… Мали сільське господарство. Коли почалась колективізація, а ні – були єдінолічніками. Батько не пішов в колгосп, не захотів. Тому… вирішино било єго якось ізоліровать від остального населення села. Поетому знайшли причину, шоб його засудити. Суд приговорив його, я не-не знаю к скольки рокам, но засудили, тримали там біля… сільської ради, якась комнатушка. Посадили його отуди, шоб суд був вищим, щоб… завтра його відвезти там його в тюрму чи куди. Я не знаю на скільки його посадили, но він убіг, ночью убіг, оказался в Криму, там… а (переходить на російську) работал и… получилось так, что бабушка с дедушкой, я не знаю то ли с ним переписались… Поїхали туда в Крим і взяли ме-мене туди. Це був 30-й рік. Нє 31-й. взяли мене з собою. Я в нього… ну тоже там устроїлися на работу. Він робив на кухні… кухонним рабочим в санаторії (переходить на російську) который находился у бывшем царском дворце. Сейчас дворец Путина… да-да-да. В Ялте. Я…не там. И отец там работал и это там бабушка недалеко в другом санатории жила и работала с дедушкой. А я в него летом жил, в отца. Ну что… это был 32-й рік, 32-й рік. Наступав період оцей Голодомор чи голодовки… (переходить на російську) мы называли его голодовкой. И получилось так, что там тоже в Ялте, тоже ожидали этот… эту голодовку жизнь все время ухутшалась, ухутшалась. Бабушку с дедушкой… Отец еще работал там, а я в бабушки с дедушкой жил. Жил в другом… санатории работали… они. Ну чувствувалась этот… наступление этой голодовки, везде чувствувалось видимому, так и… Отца рассчитали, бабушку с дедушкой рассчитали. Жить не за что там было… тоже трудно и… и они решили возвратиться опять на Украину, в то село где они раньше жили и… поехали. Отец остался там. Ну… он же бывший осужденный так дале… по закону же… по-видимому, опасно было возвращаться, так. А они решили возратиться. Это был… 32-й год. Возратились, прихватили меня с собой тоже. Ну в общем, привезли меня тоже. В село, где я родился, где мать жила и они… там решили жить. А с… это был 32-й год. Наступление этой голодовки, как мы называли ее… я не знаю как… то ли… это решено было на уровне правительства, то ли еще как. Но в общем, решено было… у крестьян выгрести все, что было, что они имели. Забрать все, вывезти все. Специально были созданы бригады, которые, в которых входили рабочии предприятий городов специально направляли, что б они бригады эти входили. Из… вытрушивали, выбирали все, что было у крестьян, все. Специальные бригады ходили и… не просили, чтоб отдавали им, что лишнее, а забирали сами. Специальные такие были штрыкалки (встає і показує) металлические. Это… допустим заходили в хату заходят так, эти металлические стальные остри и искали… где что прикопано. Нет ничего прикопанного, всю хату, ну хаты ж были… полы… глиняные, тогда не было. Всю хату… Проверяли. И не только хату – сараи. Если что и подозрительно… выкапывали все это, искали там. Вот так. Забирали буквально все. Мать… что б как то чуть-чуть припрятать… я уже й не знаю чого, насыпала в горшок и 2-го братишку посадила на этот горшок. На это зерно или не знаю что это было. Так… ну а… заходили искали везде все (жестикулює рукою). Все обыскивали, все если что-нибудь попадало: горсточка крупи или что – все забирали. Так мать посадила на горшок 2-го синишку, так этот старший видно догадался, что там зерно. (Встає і показує) Подфутболил этот горшок вместе с братишкой, конечно рассыпалось это зерно все, рассыпалось. Подмели, подобрали до зернышка, все забрали и ничего не оставили. Этих, это рассыпаного зерна не оставили нам, все забрали.
Скільки людей приходило?
Я нє пам’ятаю…(переходить на російську) ну бригада, наверно, около 10 человек вот так вот. Це ж надо было все везде… полазили не только в хате проштрыкали все, а и все сараи, в сараях.
А це були із села люди чи це були чужі якісь?
В основном (переходить на російську) чужие робочии, робочии каких то предприятий городских, в основном они. Но… но из села тоже были. Були уходили там же…
І так само до сусідів приходили?
Були активісти ж тоже якісь там.
До інших так само приходили все обшукувати?
До всіх. До всіх. Вибирали, все забирали і вивозили. Вивозили, все забирали. Нічого не залишали. Щоб десь якась крупинка, нє-ні їх не цікавило, шо… шо нам треба було шось їсти, тим, хто залишається (посміхається). Нє… це їх не цікавило.
А мама не просила, щоб лишили шось?
Та це бесполєзно було просити. Не можна було просити. Да вона знала… (перехід на російську) какая цель. А цель была одна – забрать все, что есть, все выгребсти, все выгребсти. Нічого не залишити.
Це було коли? Восени чи зимою?
Це було зимою.
Вже холодно було, да?
До весни це було. Це було, це було до весни ще.
І шо Ви потім їли, якщо у Вас забрали?
А?
Що їли? Що мама варила? Де брали їжу?
Нічого не їли. Нічого не їли, нічого не залишили. Де?
Чим-чим вижили. Чим вижили. Ну бабушка… была ну очень предприимчивая женщина, умная и… она руководила… своими… всіма. Так вижили за счьот чого?
У бабушки сундук був… с… її майном… і в мами сундук був з її майном. Так все це майно…Бил. Било кудись вивезено і виміняно на продукти… На кукурудзу ну і інколи привозили якусь муку, міняли. Якісь західні області, я не знаю, а може, даже Руминія, може, даже туда возили. Розрішали їхати.
Бабушка з мамой їздили всьо ета міняли. Привозили зерно. Шось мололи там. Млин був в селі. Якшо… Мололи, пекли, допустім, хліб. Шось собі залишали. А то продавали, а то покупали якесь… барахло. Знов возили, знов привозили, знов мололи, пекли. Якусь буханку, єслі шо, собі залишали, а решту продавали. Знов покупали і так і їздили. Доїздились до того, шо однажди приїхали… Районний центр в нас був Тульчин. От нашого села 7 кілометрів. От приїхали. Їздила бабушка, мама, мамина сестра (младша дочь бабушкіна) і бабушкіного брата жінка. В неї було 4-ро дітей. Тоже їздили міняли. Щось наміняли, привезли… Приїхали під вечір так до Тульчина. До села 7 кілометрів. Пішки далеченько, но… хтось із села там був, на подводі був. Женщини побачили його, шо тот їде, так… молодша мамина сестра вирішила їхати і бабушкіного брата жінка, которая оставалась, тоже вирішила їхати… подводой. Мама з бабушкой не поїхали, залишились в Тульчині. А ці поїхали. Під’їзджають до села. В нас гребля була… ставок і гребля. А посреді греблі… (переходить на російську) водостокы или как, мостик был… мост. Подъезджают к этому мосту… а через греблю… дирь эта (показує руками), водосток. І гребля… мостік… замощьонная гребля, так. Из довгой… тьоті… «Софийка, вот палку возьми и проверь… мостик целый или нет?». Та взяла палку (піднімається і показує). Прошла… Цілий мостік. «Сідайте, поїхали!». (Переходить на російську) Только поехали и все (махає руками). А мостика не было. А была весна, весна, все таело, огромный водосток и… поїхали, поїхали. Так подвода і… через ету греблю і…
А там… ну через греблю водопад такой і… (переходить на російську) там луг залитый водою. Короче… погибла мамина сестра… и бабушкина… бабушкиного брата жінка. Вот это все туда у воду повалилось и их снесло туда… в’їзд на луг, а там… (переходить на російську )все залито, утонули, короче, дві жінки. Вот так.
Ну шо… шо я вам скажу, канєшно, (переходить на російську) вот то мероприятие, то… 32-м году на кануне. Это было как раз… во вторую половину 32-го года, вот этот вот, все это забирали, то ли так можно было считать, грабежом правительственным, то ли что. Но оставляли-оставляли людей на голодовку. Оставляли людей на голодовку. Что и привело к голодовке. Ну тепер называют Голодомор, а на самом, мы на называли голодовкой просто. Потому что…
В селі люди пухли, багато померло?
(Розповідь російською) Младший брат… 2-ва годика ему было, бегал пухлым. Дедушка на печи лежал пухлый. От того, что совершенно ничего не было. Зернышка ни одного не было в хате, что б… сварить или спечь чего-нибудь. Ничего не было.
Ну что…весна, наступила весна. Ничего, что б что то спечь, что то сжарить не было! Ну, может, где-нибудь чуть-чуть какого порошка (сміється). Борошна, где то чуть-чуть я не знаю. Но всяком случае… Весна, как только начиналась весна… начали питаться травой, травой. Первой попадалась конский щавель появлялся на лугах, конский щавель. Я не знаю, знаете вы его или нет. Это растение рвали его… товкли… мололи или еще там чего, варили. Короче, питаться… этим питались. Ну товкли, если было что-нибудь там чуть-чуть какое-нибудь, можно было у кого чуть-чуть там мукичьки добавляли. Что то типа, оладушков, что то пекли. Короче, этим кормились. А потом… в зарослях появилась лобода. Питались в основном лободой. Ей нужно памятник поставить (сміється). Она спасла нас. Тоже рвали… товкли, супы варили и все такое (сміється). Я помню… я вже кар… пас коров. И мне в бутылочку наливали, я не знаю что то, или суп был, или бульон был. С вареной лободой, ну молочком чуть-чуть заправленный, в бутылку. Я пас с другими, друзья были. Мы в селе, по-видимо, жили найбідніше. Мать-одиночка, четверо детей, представляете выжить в этот го-год. Ну что мне могли дать в поле с собой?! Наливали, мешали что то там… этой вареной лободы… бутылочку заправляли чуть-чуть молочком. Ну все, другие жили богаче, лучше, со… с настоящим молоком питали, а давали им… в бутылочке. А я достаю эту свою… а она мне: «Сема, а ти мне…шо їси?». «Та от…» – кажу. «Смачно?». «Дуже смачно!». «Ну дай, поміняємся…» (сміється). «Ну давай!». Мінялися таким чином. От так, от так і ето.
Чиї це корови?
Чужі. (Перехід на російську) У нас была…колгосп… как там… Привіз с Казахстана каких то маленьких коровешок и… я не знаю, то ли в долг, то ли что, матери… чи дал, чи продал. Она была маленькая и безрогая, совершенно. Ее все обижали коровы (сміється). Ну я пас свою и 4 или 5 чужих пас, так. За что… одягали мене і обували мене, до школи готували. Отак.
Це в 33-му?
Да-да-да. А це вже весна була. Отак вот.
А мама пішла працювати до колгоспу?
Да.
А коли?
Ну сразу як тільки…
Коли батька забрали, чи як?
… Я не пам’ятаю роки, які там. Я знаю, шо пішла, записалась. Туди ето… записувались, якось прийма, так… така була організація.
А Ви пам’ятаєте, коли оце батька забрали, то із господарства, шо було, то забрали у колгосп?
Всьо-всьо-всьо (махає рукою)! Всьо конфіскували, суд, конфіскували всьо. (Піднявся на ноги, перехід на російську) Хату конфисковали, хату, мать… с тремя детьми вышвернули с хаты, выгнали с хаты. Хорошо, что бабушка… (присів) підібрала, забрала до себе. Хату конфискували, сарай… Конь був у батька и коровенка была. Все забрали, все. Курей, все, все, шо було забрали. Нічого не залишили. Не думали, шо діти залишаються, шо їх можна… чимось годувати, шо там… Це нікого не цікавило.
А хата яка у Вас була?
(Показує руками) Ну обычна, эта… глиняная, соломою накрита.
А скажіть, як звали Вашу бабусю, ця, що Вам допомагала?
Феодосія.
А фамілія?
Самардак. (Перехід на російську) Она… оказалось, что… Мы, это она, коли началась коллективизация… бежала на Кавказ, в Сочи бежала. Дедушка раньше бежал, а то бежала она в Сочи, устроилась. Там был санаторий МВД №1 милицейский, там устроилась рабочей и там она… прожила… Санаторий МВД №1, так он назывался. Там она… прожила до последнего дня в Сочи. Не дожила 7-м месяцев до 100 лет. В 33-м она выехала, во время голо-, во время голодовки.
А Ви казали, дедушка пухлый був? Це цей дедушка тоже поїхав в Сочі чи це другий?
Він… тоже… но они, вони якось жили… почті, поразнь. (Перехід на російську) Дедушка с бабушкой. Бабушка все время самостоятельный образ жизни, была дуже сос-… самостійна… ну… хазяйновита. Я ж не сказав, що вона виїхала… в 34 вона виїхала, так?! Із 34-го року вона залишилася в Сочі. В 37-му році… вона попросила маму, шоб… жінка одна приїхала з Сочі, тоже її одна знайома, што б она мене з цією жінкою на літні канікули там… Хотя пасти скот…треба було, сестра замість мене (сміється), пасла. А щоб я з цією жінкою приїхав в Сочі. На місяць, на місяць. Я приїхав туди в Сочі в 37-му році, но получилось так, шо коли треба було їхати назад, їхала одна жінка з цього села… Вирішили мене з цією… жінкою. Бабушка… поїхали… «Поїдеш з цією жінкою». Параходом, із Сочі параходом до Одеси, а там желєзной дорогой. Так. Поїхали, приїхали в порт… ця жінка там должна чекати мене. Бабушка шукала, шукала – не знайшла цієї жінки, поїхали ми назад. І оце вирішило всю дальнєйшу мою судьбу. Я залишився в Сочі, зробився сочинцем, там в школу поступив, закінчив школу, пішов у армію відтіля, із армії вернувся туди. От так став сочинцем, зробився сочинцем от так. От то, шо ми не знайшли цієї жінки вирішило всю мою дальнєйшу судьбу. От так.
Скажіть, Вашу сім’ю, сім’ю Вашої бабусі називали куркулями?
Ні, вони не куркулі були. Тільки батько був куркуль.
Це Вас розкуркулили? А в них не забирали нічого? У Вашої бабусі, ну там з речей?
Ви знаєте, я й не знаю, я не знаю. Ми… ми туда… (перехід на російську) отдельно как то жили и… они… В них друга хата була… вони бідно жили-жили, бідніше від батька.
А у Вашій хаті поселилися другі люди? В цьой, шо забрали?
Та комусь там отдали… якась колгоспниця молода була… їй віддали цю хату.
А було багато таких людей, шо не хотіли до колгоспу йти?
Мало. Мало.
А ті, хто не хотів, усіх розкуркулили, да?
Не хотіли. Таких… таких мало було.
А ходили по селу, просили їсти? Чужі люди з інших сіл були такі?
Я не-не пам’ятаю.
До Вас там, наприклад, не просилися ночувати?
Нє… нє-нє-нє. Шо просити? Коли знали, шо-шо всі голодають. Шо просити? Діти в мами не просили їсти, потому шо знали, шо вона нічого не дасть. Знали, шо еслі… шо в неї, шо буде, то вона сама дасть. Не просили їсти. Ми не просили їсти, ми не хотіли їсти, потому шо не було чого їсти.
А селі-селі люди могли, наприклад, їсти дохлятину у колгоспі, якщо там шось помирало?
Їли… їхав один мужик. А в нас так… дорога піднімалась вгору. Їхав, видно була дуже слаба лошадка, і впала… впала, від чого кажучи, він її доріза здєсь… пішов додому, шоб шось там… потом… (перехід на російську) вернуться и забрать ее… ну мясо ж же якось довести додому. Приїхав… а від неї залишились тільки кістки. Ободрали всю її (сміється). З’їли чужі. В селі взнали, шо впала… (перехід на російську) лошадь и…набросились.
А собаки, коти були в селі в голодовку?
Не було. Нічого не було. Всьо поїли.
Навіть таке їли, да?
Я не-не не знаю… у нас не було не кота, ні собаки.
А до річки, може ходили, щось з річки…
А?
До річки ходили? Рибу ловить?
Я ловив. Всьо, шо попадалось кошиком ловив. Кошиком… это сестра… тримає кошик, а я згори іду заганять риб. Вона хоп, смотриш – шось попало, какая то рибьешка, одна или две, або нічого. Варили, їли, потом оце все… Ну цього я…
А в лісі шось брали, по деревах лазили?
…
Гнізда не шукали?
Я ж казав. Не казав, не казав. Я… (перехід на російську) частично жил гнездами. Я очень маленьким был, очень легкий был и…не було гнізда в близи, шоб я його не… доставав. Яйця, яйця… в картуз, в рот, закривав картуз, в рот. Яйця і … Малышей, дитинчат, пташат забирав тоже. Яйця загартав у глину пік, а пташенят на палку і жарили. Не було близько жодного гнізда, якого я не діставав. Я важив чуть менше ворони, а тому гілляки, майже не гнулись підо мною (сміється), витримували мене. Я до-доставав всі гнізда. Я ж не було… гнізда, яке б я не-не зміг, ета дітати.
А молюски з річки їли?
А?
Такі річкові молюски їли?
Нє. У нашій річці не було нічого такого.
А черепах їли?
У нас маленька річка. Ні черепах не було, ні… маленька річка, зовсім маленька річка.
А на поле не ходили мерзлу картоплю шукати, колоски збирати? На колгоспне поле?
Ага. Ходили. Ну не… (перехід на російську) не позволяли, гоняли. И обьездчик специально был, ловили нас. Мы с сестрой однажды пошли, так обьездчик нас поймал, там еще было человек 6-7 построил и (піднявся на ноги)… До сільради пішли. «Ви збирали… колоски», а це не розрішалось. Построил нас всех, я не-не пам’ятаю, чоловік 6-7, а,може там… Ну пішли до сільради, построїв, пішли строем. «Запевай пісню!». І пішли ми песни петь. «Будете гарно співати – відпустю!». Так ми старались, мы шли в колоне по 2… а сестра одна ссади, так ми поем какую то песню, а она шото то там свое поет (сміється).
А що співали?
А?
А які пісні співали?
Хіба я пам’ятаю, шо співали.
То Вас відпустили?
Да. Дійшли до села. «Ну все хлопці, розбігайтесь. Тільки більш не попадайтесь».
А шо було в карманах, шо ми назбирали, всьо висипали йому (сміється). Все йому висипали, нічого в кармани, кишенях нічого не залишили.
А можна було покинути село і піти до міста і там шукати роботу?
(Перехід на російську) Конешно, можна, но учтите, паспортов же не было, а кто без паспорта примет на роботу. Паспорта… та ж тікати нє-нє.
А якщо у сільській раді довідку дадуть?
…
Ну якусь дадуть довідку.
Не давали нічого.
А чого?
Запрещалось отпускать людей. Это все запрещалось.
А Ви кажете Ваша бабуся в 34-му виїхала?
Убіжала. Убігла.
А Ваш батько, коли втік із ото з тюрми, коли його затримали – він утік. Він далі із свої прізвищем ходив, своєю фамілією чи міняв?
По-моєму, міняв. Я, я не питав, ніколи, це мене не цікавило. Де малий був… шо воно…
А Ви батька потім свого бачили?
(Перехід на російську) Нет, потом… 33-ом году получили записочку, не знаю кто ее писал: «Ваш муж (такой то такой) умер от…». Кишечная болезнь, как она называется?
Тиф?
А?
Тиф?
Ні.
Дизентерія?
А?
Дизентерія?
(Перехід на російську) Да. Умер от дезентерии. Кто писал. То лі він женився і це його жінка написала чи ще хто. Нічого ми .
А він як жив там в Криму, то він вам листи писав чи нє?
Нє-нє-нє. Додому він нічого не писав. Це було не довго, після того як ми переїхали в село. Ми переїхали це був кінець 32-ї, 32-ї. Якраз… починалася ця хароша… голодовка. Це все починалось із… 32-ї, коли все вичистили це, нічого не залишили людям. От так.
А закінчилось коли?
А?
Коли закінчилась голодовка? Коли стало шо їсти?
У нас, я ж казав, у матері було троє і ще одна у нас жила. (Перехід на російську) Одинокая женщина. Как она, как она умудрялась нас годувати, трудно сказати. Но жили мы практически все время в голодовке. Жили мы все время в голодовке. Хліба в нас не було, тіки по празникам бачили хліб. Хліб ми не їли. Шо-небудь спече там, там паляничку ілі ше шось, хліба ми не їли. Хліб я бачив тільки тоді. Я пас чужих коров тоді… там вирішино було 4 ілі 5 коров, хазяїн… хтось по черзі там… давав мені в торбинку шось…так хтось… покладе шматочок хліба бивало. Ото я бачив. Самого хліба в нас не було ніколи. Ми свого хліба не їли. Тільки… по великим праздникам, Пасха там, отаке є вот. А так нє.
А такі великі свята святкували трошки? До церкви, може ходили?
Ходили, й я ходив до церкви. Старались святкувати якось, я ж… тіки по великим святам (перехід на російську) мама что то там (перехід на українську) пекла, якась хлібинка була.
А в селі була церква?
Була церква, я ж ходив до церкви… з мамой ето… Рано-рано на ніч ходили, в церкву. У нас річка, треба було переходити… так служба (перехід на російську) ночью. Мать ходила на ночьну службу, ну й мене брала. Так вона на службі, а я на колокольню до дзвонаря. Я любив (сміється), коли він дзвон дзвонив. (Перехід на російську) Я музыку любил видно з детства (сміється).
А церкву не закрили? Потім.
Нет, временно прикрывали, но… зовсім не закривали. Батюшка… на дві церкви був, на нашей і там рядом село.
Ну це до 34-го поки Ви в селі жили? Далі Ви не знаєте, да?
Га?
Це до 34-го року Ви були в селі, Ви про це знаєте, шо церква була. А шо потім не знаєте? Чи Ви спілкувалися із своїми рідними? Ви писали листи із Сочі?
Та практично я й не писав, нє-нє. З мамой (перехід на російську) мы практически не общались. А она правда приезжала… раза 2 до бабушки.
А Ви як жили в Сочі ходили школи, Вас були друзі. А Ви розказували про голодовку?
Нє, нічого я не розказував, нічого я нікому не розказував.
А Ви не знаєте як вони там жили під час голодовки?
В Сочі?
Да.
(Перехід на російську) Да в городах хорошо жили. В городах голодовки не было. Тіки в селах. (Перехід на російську) Выгребли все с сел, оставил людей без нічого. Вигреблі.
А в голодовку Ви бачили як мерли люди і їх потім ховали? На кладбище бігали чи нє?
Ні, не бігав. У мене вмер двоюродний брат. Рядом село було, там тітка жила. Ну вони ж жили трошки краще, ніж в нашом селі. Ну він вирішив до тітки піти, ну, може, там шо-нібудь, там ето. Пішов, не знаю… ніс він з собою чи ні. Ну йшов назад, присів відпочити і так і вмер.
А як його звали?
Сидячи там.
Як його звали?
Ваня, його звали.
А фамілія?
Тоже Дудник.
Він жив у Вашому селі?
В нашому селі.
А більше з родини ніхто не помер?
Старший брат батька.
Ще помер, да?
Помер от голодних год. Він тоже.
Як його звали?
Ваня. Да. Дядько Іван.