- Місце запису: м. Прилуки, провулок Тімірязєва, 2, Чернігівська область;
- Дата запису: травень 2009 р;
- Хто записав: експедиційний загон Прилуцької ЗОШ I-III ст. №3;
- Респондент: Дубовка Галина Григорівна, 1939 р.н.
Розповідала членам експедиційного загону про свою родину зі спогадів своєї бабусі.
«У мого діда, Брацюна Василя Федотовича, який проживав в селі Бубнівщина Прилуцького району, було нелегке дитинство. Його батько помер, коли йому було 13 років. Почалися 30-ті роки – і землю забрали. Сім’я голодувала. Дід був пухлий. Після того як обмолотили зерно, дід пішов у поле зібрати колосків. Його побачив об’їждчик і каже: «Діду, жити хочеш?» І так його побив, що через 2 дні він помер. Поховали старого біля хати. І зараз стоїть ця могила, як нагадування про ті страшні роки. Важкі випробування лягли й на плечі родини мого батька. Його сім’ю було «розкуркулено». Бригада активістів, на чолі з Бондаренком, забрали все, а їх вивезли у с. Давидівку, а потім на Соловки. У дорозі померла моя прабабуся і маленька дитина. Дід, Шаповал Іван Трохимович, його дружина й син повернулися у Прилуки. Дід працював на взуттєвій фабриці. Але одного разу під’їхав «чорний ворон» і його забрали. Шаповала Івана Трохимовича судили за те, що нібито він був в організації, що готувала убивство Кірова, й відправили копати Біломорканал. Діти добилися звільнення батька. Коли Іван Трохимович дізнався про звільнення, він упав мертвим, так як серце не витримало цієї радісної, довгожданої звістки. Я на все життя запам’ятала спогади бабусі й тепер розповідаю своїм дітям і онукам про ці страхіття».