- Місце запису: село Барашівка Житомирського району Житомирської області;
- Дата запису: не вказано;
- Хто записав: не вказано;
- Респондент: Довтян Лідія Петрівна, 1930 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 роківпроживала в селі Барашівка Житомирського району Житомирської області.
Свідчення з фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
Мені було чотири роки, коли розпочався Голодомор. Нам не було що їсти, і ми з братом лежали на печі, опухлі від голоду. Я весь час просила у мами, щоб вона пішла і в кого-небудь попросила їсти і нам принесла. Помню, у нас було 5 курей, але прийшли Барашівські активісти, заставили маму скласти курей в мішок, і вона їх носила по селу всю ніч, поки вони ходили до других людей, і забирали все, що находили.
Ми всю ніч сиділи в темній хаті голодні і кричали, гукали маму, бо думали, що її вбили, але мама голодна і холодна повернулася додому, а ці люди на другий день порізали наших курей і з’їли, а ми лежали і смоктали свої кулачки, і це була вся наша їжа. Були в Барашівці люди, які допомагали мамі, щоб ми не вмерли з голоду, а були і такі, які говорили їй, щоб вона нас винесла з дому і поклала біля міліції, то самій було б легше виживати. Слава Богу і добрим людям ми залишилися живі.