1. Місце запису: село Сумівка Бершадський район Вінницька область;
  2. Дата запису: 2002 р.;
  3. Хто записав: Дяченко Наталка Олександрівна;
  4. Респондент: Дмитриченко Марія Омелянівна, 04.07.1926 р.н.;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Сумівка Бершадського району Вінницької області.

(Свідчення з фондів Музею Голодомору).

Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?

Дуже пам’ятаю. Мені було лише 7 років, але ті страхіття, що відбувалися, у мене з такою силою засіли в пам’яті, що наче це було вчора.

Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?

В ті роки була засуха і неврожай. Але щоб не забирали хліб, то ми могли б якось вижити. Забирали часто весь хліб, витрушували з горщиків, баньків фасолю, горох, не залишали нічого.

Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

Виконавці, середники або начальники. Залізними шпичками шпигали землю, снопи з соломою вже на горищі. Нічого не можна було приховати від них.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?

Були випадки, що доносили, але чи щось давали за це, то не знаю.

Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?

Просто забирали. Били і виселяли пізніше, коли створювали колгоспи. Серед ночі приїзджали і забирали, і ніхто не знав куди і за що.

Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?

Мали рушниці.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

Дещо ховали, бо щоб ні – то і не вижили б. Нашим батькам вдалось дещо приховати. Але були і такі, що залишалися без крихи хліба в хаті. До нас часто приходили за шматком хліба чи борщем (вареним буряком) і мати, ховаючи від батька, часто давала їм щось поїсти.

Де можна було приховати якусь частину продуктів?

Нам вдалося приховати мішок кукурудзи, замурувавши його в ліжанці. Також ховали на горищі під сміттям і лушпинням, або на даху в снопах з соломою.

    Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?

Ні, забирали лише хліб і більше нічого.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

Не дозволяли нічого збирати. Забирали і висипали все, що можна було назбирати. У нас в селі були випадки, що чоловікові за 15 вкрадених колосків дали 15 років тюрми, а жінці за 4 вкрадені буряки – 4 роки тюрми.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?

Тих, що охороняли і забирали у людей назбиране, називали комуністами або стрілками.

Хто зумів вижити?

Вижило мало, в основному ті, кому вдалося заховати хоч щось із їжі. Як ми. З нашої сім’ї всі залишилися живі.

Що споживали з рослин, ягід, коріння?

Їли все, що було хоч трохи їстівним. Весною збирали жолуді, сушили їх і били молотком, тоді перетирали на крупотертку і разом з кукурузною мукою пекли хлібці. Також їли вершки лободи, жом. Листя липи сушили, терли, і пекли млинці. Кропиву варили як куліш. Весною збирали у річці і варили скойки.

Що їли?

Їли квашений борщ, квасолю, молоко, у кого була корова.

Чи були випадки людоїдства в селі?

Були. В одній сім’ї вже одружений брат заманив до себе додому свого молодшого брата, зарізав і зварив його. Коли про це дізналися, його забрали і вислали. Так мати залишилася без обох синів.

Як і де ховали померлих?

Ховати людей не було кому, бо ніхто не мав на це сили. Люди валялися посеред дороги, під тином. В кого ще були сили викопати для своїх рідних могилу, то доки принесуть труп – в ямі вже лежало 2-3 чоловіка. Ховали без домовин. Завертали в раднинку, або й просто без нічого кидали в яму.

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві?

Згадують. Батюшка перед Пасхою у поминальні суботи править поминальну за душі усопших.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?

Є. До Київського патріархату.

Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?

В усьому цьому була винна влада, яка існувала. В народі тоді говорили, що винна Росія, а також частково неврожай і засуха, які були в ті роки.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду