- Місце запису: смт. Миколаївка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 03.07.2008 р.;
- Хто записав: Петрова Наталія Олександрівна;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 67-69;
- Респондент: Діордій Володимир Михайлович, 1925 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в смт. Миколаївка Миколаївський район Одеська область.
А голод 1932-1933 рр. Ви пам ’ятаєте? Скільки Вам років було?
7-8 год мені було.
А Ви не пан тоді був?
Люди ждали врожаю, бо була сильна засуха. Ото брали такий великий котьол, смачували там всю
пшеницю, варили і усім давали по кружці. А ті люди, які не видержували, нахапалися ще недозрілої пшениці, ті помирали.
А кого так кормили? Тих, хто в поле йшов працювати?
Так.
Але це треба було в колгоспі працювати? А були такі, що не йшли у колгосп?
Я вам так скажу: «коллективизация сельского хозяйства» – Ленін провозгласив маніфест: земля – крестьянам, фабрики і заводи – робітникам. Крестьянам давали землю на їдока: 7 душ у родині – на всіх дадуть.
А голод тільки через неврожай був?
Я вам так скажу: лободу їли, у кого була корівка, то молочко додавали.
Тобто худоба у людей зберігалася?
А якже! Коровка на трьох одна була, конячка – на двох одна. А потом вже організували колхоз і здали в колхоз.
А бригади ходили, щось забирали?
Бригади ходили, бо некоториє позаховували хліб у ямах. То бригади ходили з такими пиками, тикали, перевіряли, чи не заховав, за котушкою.
А що переховували?
Зерно, кукурудзу в качанах, пшеницю ховали.
Якось карали тих, хто ховав?
Якщо він заховав і скривав від народу – його забирали, мабуть, до тюрми. З нашого села забрали сім душ, і де вони – невідомо.
А ось вони ходили з пиками, а зброя у них була?
Ні, зброї не було, ходили з цими шпичками, і все.
А як люди потрапляли до цих бригад? Хто туди потрапляв?
Біднота ходила.
А був у них хтось старший? От ви якщо захотіли піти у бригаду, то до кого йти?
Старший був, з сільської ради. А ходили комсомольці, біднота ходила, навіть ледарі. Тому що коли провозгласили, що земля селянам, віділили пай, то мій батько пішов, подивився, там бур’яни, треба обробляти, щоб свій хліб мати, а ті, що ледарі, ті йшли у бригади.
А скільки людей у цих бригадах було?
Чоловік з 10.
А коли вони ходили, вдень чи вночі?
Не пам’ятаю. До нас увірвалися, батько їм каже: шукайте, скільки хочете. А у нас було одне порося, і вони вже підходять у ту сторону, де порося заховано, кажуть: «Щось у вас тут пахне». А батько їм: «Зараз бабка приготує те, що пахне, і поділиться з вами. Але як нічого не пахне, то ділитися нічим».
А можна було десь заховати якусь худобку, тваринку?
Ні, все забирали.
А Ваш батько був у колгоспі? їм щось за це давали, з їжі?
Коли урожай збирали, то можна було трошки узяти.
Це у 1932 чи 33?
Іу 32, і у 33.
Ви пам’ятаєте, коли вже люди почали помирати з голоду?
У нашому селі всього чоловіка три чи чотири померло, у Троскевичах. А померли вони, бо не було чого їсти, а сильно дохли коні (напав сап). І поки мертву витягнуть, її вже на куски порозбирають. І це м’ясо у трьох-чотирьох водах виварювали, а ті, хто нахватався того з сапом, ті і повмирали.
А бувало таке, що сусіди доносили один на одного, що приховали порося чи щось таке?
Було, а як же ж!
А винагороду за цей донос отримували?
Не знаю. Знаю, що дізнавалися, що у діда там картопля чи пшениця, чи мак сховані, приїздили на підводі і забирали до Андрієво-Іванівки, там був тоді райцентр, а потім ділили на пайки. Але я не бачив, що у нас людям щось давали, тільки забирали.
А тільки в Андрієво-Іванівку звозили чи у вас у селі також було місце, де це все зберігалося?
Збір був в Андрієво-Іванівці, це я так чув.
А забирали тільки продукти чи речі також забирали?
Не бачив я такого.
А коли вже почався врожай, поля охороняли?
Аякже! Ставили 2-3 чоловіки, вишка така стояла, і охороняли поля.
А навіщо охороняли?
Щоб не підпалили!
А хто це може підпалити?
Та любий може, коли таке отаке творилося! Тому і охороняли од пожара. Вишки такі високі,
вони туди забиралися і по черзі дежурили, охороняли.
А були такі випадки, що хтось не йшов у колгосп?
Був один такий, Мурашов фамілія, я помню. А Сталіна був приказ, постановлєніє ЦК партії,
що колективізація должна проходити добровільно, а вони зробили примусово. А той Мурашов
не вступив, його питають: «Ви вже вступили в колгосп?» А він їм: «А желєзний говорив, що це
не примусово!». Бо в той час вже написали книгу «Головокружение от успеха».
А от якщо помирали батьки, куди дівали малих дітей-сиріт?
У приют здавали.
А де були такі приюти?
В Одесу попадали, тут поблизу таких не було.
А були такі люди, що взагалі у вашому селі не голодували?
Я вам зараз розкажу стихотвореніє зі стенгазета. Був председатель колхозу Лукашевич, і
написали таку рєчовку:
Ходить Лукашевич понад річкою,
Хоче виповнити п’ятирічку.
А баба Голичка ходить по воді:
Або дав, або ні.
А ви не пам ’ятаєте, що у вас тут з рослин таке можна було їсти?
Ну, лободу.
А як її їли?
Варили, наче супчик. Кипить вода у казані, накрише мама це саме.
А щось додавали ще, бо вона ж гірка?
В кого була корова, то молочко додавали, чи на городі там щось, у нас бурячка трохи було,
виростили. А чоловік прийшов один, та й до матері моєї: «Може, в тебе хоч бурячок є?» Вона
каже: «Зараз у піску подивлюся у погребі, якщо є хоч один, то я тобі дам». А він тоді пішов за
кішкою, вона у хату забігла, то він її з’їв. А менший брат кричить: «Мамо, дядько кініку з’їв!»
А людей їли? Бували такі випадки?
У Дружелюбовке була одна женщіна, фамілія Руденко, сусідка моєї бабушки. То бачать: нема дітей, то було п’ятеро, хто повтікал, а однієї нема дівчини. То люди зійшлися, а вона її порубала, у котел і варить. Люди її схопили, за ліс гнали і били, поки на копиці соломи вона не впала, і ніхто її не підняв, там її і склювали.
Тобто народ засуджував такі випадки?
Конечно!
Можна було виміняти, якщо у вас були, наприклад, коштовності, на продукти?
Та де там! Як же їх виміняєш?
А родичі не могли допомогти, яким краще жилось?
Та у всіх все одінакове.
У вашій родині хтось помер від голоду?
Ні, у нас ніхто. Від хвороб потім помирали, а від голоду ні.
А як хоронили померлих від голоду?
Не було ні досок, нічого. Пам’ятаю, кинули одного в яму, двері з сараю зняли, зверху накрили. А коли його несли, то люди питають: куди ідете? А їм відповідають: по рибу! Сміх і плач! Хоронили хто як міг: хто дрючками перекривали, хто двері брав.
А їх поминали потім на 9-й, на 40-й день, як завжди поминають?
Ну, тоді ж була заборона на релігію. Ну, хто як поминав.
А померлим від голоду встановлювали якісь хрести, пам’ятники?
Я точно не знаю.
А в церкву ви ходите?
Ні, але вінчався, тому що після війни оголосили, що церква допомогла розбити ворога.
Кого Ви вважаєте винним у голоді?
Засуха була.