- Місце запису: село Дідовичі Новоград-Волинський району Житомирська область;
- Дата запису:08.2002 р.;
- Хто записав: Бульбонюк Ярослав ;
- Респондент: Деюн Марина Миколаївна, 1925 р.н., народилась в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області.
В 33-му році на Україні великий голод був. І у нас в селі люди голодали. Наша сім`я тоді вся вижила, бо мій старший брат Микита в коморі колгоспній робив. То крупи принеси, то муки. Через границю брати ходили в Западну Україну, відти приносили їжу – родичі передавали. Люди в селі тоді носили хто як – в кого щось було приховане, ті лучче жили, в кого нічого не було або сім`я була велика, жили погано. На кінці села жила сім`я Степанюків, велика сім`я була. То Тихон, їх батько, ходив на скотомогильник – туди, де мертвих корів і свиней з колгоспу закопували. Він відкопував їх, м`ясо приносив додому і солив в бочках. Потім його зловили і посадили в тюрму, бо то було м`ясо з больної худоби. Діти його потім і гнилу картоплю збирали і буряки, кропиву рвали, лободу і все те їли. Ніхто з них не помер – всі вижили. І після війни був голод, але вже не такий страшний. Мій молодий брат Іван тоді в Германії служив, присилав нам і матерію і одежу. Візьму шинель чи маринатку, занесу в город, на базарі продам і куплю круп чи олії. Так багато людей робили.