1. Місце запису: смт. Миколаївка Миколаївський район Одеська область;
  2. Дата запису: 03.07.2008 р.;
  3. Хто записав: Пелеховська Катерина Володимирівна;
  4. Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 67-69;
  5. Респондент: Деренкіна Олександра Єрофіївна, 1914 р.н.;

Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в смт. Миколаївка Миколаївський район Одеська область.

Чи пам’ятаєте ви, що був голоду 1932-1933 роках?

Так, пам’ятаю.

Які на вашу думку могли бути причини голоду?

Неврожай, страшна засуха, засуха була і восени і весною, і все літо не було геть доща.

Хіба не відбирала у людей врожай влада? Чи відбирали зерно у людей?

В людей нічого не було. Я може в такому місці жила. А то може в деяких містах забирали.

Тобто ви не пам ‘ятаєте, щоб хтось ходив забирав?

Ні.

А де ви жили тоді?

Доманьовський район, ось недалеко село Мариновка. Велике село, там три колгоспи були, школа велика, Одеська область.

Це недалеко від Миколаївки?

Недалеко, Доманьовка- 20 км.

Розкажіть, будь ласка, як люди переживали цей голод? Коли вони почали помирати, чи помирали взагалі?

Як люди переживали цей голод? Переживали. Я з дітками ходила у поле, їли травичку, козелики, какіші, те, шо можна було їсти. А в школі в нас була така кухня і великий-великий котьол на відер п’ять води. Я не знаю, звідки привозили муку кукурудзяну і варили таку латуку і тою латуркою кормили дітей, вчителів. І я приходила з кувшинчиком, шоб мені налили, шоб я донесла додому мамі і папі. І всі вчителі, і всі хто прийшов, вона наливала і ми їли таку латуку як кашка, ну вона без жиру, без нічого.

Коли люди почали вмирати з голоду?

Помирати? Я тобі, дєтко, скажу, шо я тіко так чула, що помер хлопчик з голоду, но я не бачила. І померла жінка з дитиною. Та це із слів, но я не бачила. Тіко із слів чула. Там де я жила, масової смерті не було.

Чи чули ви про закон про п ’ять колосків?

Ми ходили в поле, збирали колосочки. Ті колосочки клали на кучку. Куди їх забирали, не знаю.

Тобто ви їх собі не залишали, додому не несли?

Може, може й хто ніс, хіба я провіряла. Я тіко знаю що дожили на кучку. А для чого їх собирали, мабуть, молотили і було зерно.

А для себе ви забирали? За це вас ніхто не наказував? Не наказували людей за те, що збирали зерно на полях?

А Боже мій, ти шо! Ніхто не наказував, за шо ж їх було наказувать! Там, де я була, такого не було.

А поля ніхто не охороняв від крадіжок?

Ніхто. Ніякої охорони не було. Там не було шо охороняти.

Чи добровільно люди вступали в колгоспи тоді?

Вступав, хто бажав. Знаєте, в село дали трактор, дали комбайн, не для одної, а для всіх. Хто хотів, з’єднувався і робили в колгоспі. Ну це ше до голодовки було.

А коли вже почався голод, тоді люди вступали в колгоспи?

Тоді вже були колгоспи, совхози були.

А не змушували людей вступати в колгоспи? Були такі, що не хотіли?

Я цього не знаю, шоб заставляли. Збирали збори: «Вступайте, хто бажає, будем оброблять землю трактором, збирати комбайном, шоб не косили косою і не молотили отими котками, камінними котками». Хто бажав вступав, а деякі сумнівалися: «Шо це таке в колгоспі, як це я отдам землю». Кожен думав по-своєму.

А ваша родина вступила в колгосп?

Моя родина не вступала в колгосп. Був совхоз, батько робив пасічником, велика пасіка була, а мама ніде не робила.

У вас велика була родина?

Я, брат, і менша сестра. Брат робив директором школи, тіки не в Маріновки. Був совхоз, називався «Карла Маркса». В тому совхозі була школа. І в тій школі мій брат був директором. А сестра ше маленька була, в школу ходила.

Під час голоду залишались же діти малі сироти. Як доглядали за сиротами? Держава про них піклувалася? Може десь влаштовували для них інтернати?

У великих городах, може, були інтернати. А я жила в селі. А село, це є село, кожна дитина біля своєї мами.

Як мати померла, шо з тою дитиною було?

Як мама померла, були родичі.

Скажіть, хто зумів вижити? Як люди кормились, як зуміли вижити?

Я ж вже розказувала, як кормились: травичкою, цвіточками.

Може в когось гроші були, то він міг їх виміняти на харчі? Може якісь речі обмінювали на

харчі?

Знаєте, села кормили города і надо ж було чимось робочих кормить у городі. Город же великий, людей багато. Заїжджали, просили у кого є, давайте, бо надо у город кормить людей. Там же і робочі і служащие. Знаєте, як у городі. В селі, то він ше піде в поле поїсть, а в городі як. В городі гірше було ніж у селі.

Скажіть, от крім трави, чим ще харчувались люди, може ловили якихось птахів?

Хто як міг, з травички якісь коржики робили та їли. А ходили шукали у людей великий запас, бо були, як то кажуть, куркулі, шо закопували в ями. Но я не бачила, но чула, шо дам найшли у ямі хліб, забрали, там забрали. Але забрали для кого, для города, город прокормить, людей в городі.

Хто забирав це зерно, сільська влада, комуністи?

Ну правітєльство було, яке ж. Тоді ще дюди неграмотні були, забиті, після того як прогнали панство.

Скажіть, будь ласка, а чи ви міняли якісь речі? Можна було щось виміняти у містах?

У містах було що їсти, шоб виміняти?

Оце ше був той випадок у тому селі, де я жила, та померла дівчинка з голоду. Батьки її взяли на шматочки порізали, посолили і їли. І таке було.

Це в вашому селі було таке людоїдство?

Ні. Я жила в Маріновці, а це в Кузнєцові. Друге село. По сусідству.

А в вашому селі не було такого?

Такого не було. Хіба я могла все знати, я тільки начала робити в школі. Переступила поріг шкільний, з дітками робила. Кормили, кормили, а де вони брали муку не знаю. Машинами возили муку кукурудзяну і варили оту латуку таку. Приходили вчителі з кушинчиками і я приходила, бо треба було мамі і папі занести. Вона мені налиє в кушинчик, і я швиденько несу, а папа вже жде шоб поїсти. А я їла в школі, сестра в школі їла.

Це всім видавши, чи тільки тим, хто в школі вчився, працював?

Хто прийшов, тому і давали. Вона налиє той ополоник – іди їж.

Чи багато людей померло в вашому селі від голоду?

Помирали, мабуть багато, та я їх шо знаю?

А як хоронили тих людей?

Як хто міг так і ховали.

А церква була в вашому селі?

Була. Про Бога мені не говоріть, я в нього не вірила і не вірю.

Чи були якісь бригади, які хоронили померлих?

Я не знаю. Я на похорони не ходила.

Чи поминають померлих від голоду на Проводи?

Чи згадували? Конєшно згадували їх, на кладбіще ходили та згадували.

Скажіть, будь ласка, чи ви розповідали своїм дітям, онукам про голод?

Конєшно розказувала. Як же не розказувати. Вони і читали.

Читати далі…
Свідчення про Голодомор
Карта місць масового поховання жертв Голодомору-геноциду