- Дата запису: 12 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Костянтинівка, Богодухівського району, Харківської області;
- Хто записав: Кравчук Тетяна;
- Респондент: Дереча Іван Якович, 24 жовтня 1925 р.н., народилася в селі Костянтинівка, Богодухівського району, Харківської області;
- Розшифровка аудіозапису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932–1933 років респондент проживав в селі Костянтинівка, Богодухівського (нині Золочівського) району, Харківської області.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть як Вас звати?
Дереча Іван Якович.
А коли Ви народилися?
24-го октября 1925-го рода.
А де народидися?
В селі Костянтиновка.
А Голодомор, де Ви пережили?
Тута в Костянтинівці.
А розкажіть як звали Ваших батьків?
Дереча Яків Павлович і Марфа Івановна.
А брати, сестри у Вас були?
Були.
А як їх звали? Вони були старші, менші?
Та всякі менші і старші. Старший брат мій Микола Якович – погиб на войні.
А сестри у вас були?
Три сестри були. Одна тепер є на Уралі. Не пускають її сюди до мене.
А якого року народження вони були? Старші Вас чи менші?
Одна сама старша з 19-го года, Меланія Яковна. А то менші з мене, я вже позабувався, але 30-го року Катерина, а Ніна я забувся якого года.
А чим батьки Ваші займалися? Було господарство?
Земля була, пахали на землі. Сіяли, орали і урожай збирали.
А скільки землі було? А може конячка була чи коровка?
Коровка була, а конячки не було.
А в колгоспі батьки працювали?
В колгоспі батьки працювали. Колхоз «Ананівський плуг» був, так називався. Предсідатель нужен? Предсідатель кажу нужен чи ні? Предсідатєль – Коваль Тимоха Владимирович.
А коли батьки в колхоз пішли?
Цього я вже не помню.
А чим вас мама в 33-му годувала?
Шо де найшлося… картошка з города своя та шо була в погребі… тим і годувала. Картошка, капустка отаке всяке. Огірки, помідори. Отаке свяке.
А були в селі куркулі?
Та хто зна, я вже не помню. Може були, може не були, хто зна.
А приходили до вас якісь бригади, щоб забирати те що було?
Не було такого, бо в нас нічого було брать.
А може до сусідів ходили?
Хто зна може і ходили. Бо в нас в хазяйстві була коровка. В каждого була коровка.
А бігали в поле колоски збирати?
Ходили. Ходили. І я ходив збирати колоски.
А не ганяли Вас там?
Та не ганяли. Та не тільки я один збирав усі збирали. Де шо там є, то збирали. Ото таке діло.
А жорна у вас були?
Хто?
Жорна? Щоб колосся перетирати у зерно.
Були-були, були. У ручну мололи зерно і пекли шо небудь. Хліб там, пампушки, отаке було. Піддержував на колхоз… ну поганенько було у колхозі, але піддержував нас колхоз, де шось таке… Нас у батька з матір’ю було шестеро. І всі вижили. Щас одна сестра моя залишилася на Уралі.
Ви кажете, що нічого не забирали на городі все було. Так чого тоді голод був?
Неврожай був. Неврожай у полі був.
Ну то все одно була картопля, бурячок був. То нашо ж те зерно було?
Це в нас було, а в людей не було…
Ага. А в кого не було?
Примерно через 60 кілометрів Полтавщина була, то там не було нічого.
А як Ви знаєте шо там нічого не було?
Ну, з печаті. У печаті писалося шо там не було нічого. Вигоріло все. Жара була така, шо там не було нічого. Так як у нас… шо це городи горять, жара, немає нічого. Ні картошки, ніде нічого немає.
Це в газеті таке писалося?
В газеті писалося таке. І я знаю, вийду на город, а там пусто.
А що Вам батьки казали? Що це десь голод є, а в нас немає? Чи нічого не говорили про голод?
Може говорили, но це вже воно не той. Наші батьки трудилися колхозі та й до вечора. Ото коровка в нас була одна.
А в ясла Вас водили?
З нас ніхто не ходив у ясла. Ясла були у нас в колхозі. Куди туди дітей водили виживати за щот колхоза.
А чого Вас в ясла не водили?
Там… там хватало і без нас. Бо батько і мати щитали, що діти наші і ми должні їх годувати. Ото ми трудилися тоже. В школу ходили. Школа рядом була в центрі.
А в я кому році Ви в школу пішли?
Сім год мені було. Коли це було?
В 32-му?
Ну наверно.
Якраз голод був, а Ви в школу ходили?
Так там їсти давали. Я ходив у школу там їсти давали.
А шо в школі давали їсти?
Разне, разне. Де шо відтіля привозили і там давали.
До прикладу, може згадаєте яку страву давали в школі?
Картошку варили, ну всяке таке. Хліб, сухарі давали в школі. Там була і кухня і школа була. А там ото давали потихеньку, то всі ходили школу.
А скільки у Вашому класі дітей було?
25-24
Усі такого роки як Ви?
Аякже були й такі, й такі.
Були старші й менші?
Старші класи були. Багато хлопців зі мною було, то ми разом всі ходили.
А як ходили в школу пам’ятаєте дорогу? Може лежали на дорозі пухлі люди чи їсти просили?
Лежали багато померших. Лежить під двором… і ото каждий день, каждий день підвода, і там три чотири мужиків таких колхоз давав, то возили на кладбище. Кожний день, каждий день до 20-ти чоловік ховали. Каждий день ото везуть і везуть.
А як їх ховали для кожного робили труну так як зараз?
Та не робили… так ховали та й усе. Хто там ту труну робив. Нічого було робить.
А туди, де їх возили і скидали, то там зараз стоїть якийсь пам’ятний знак чи хрест?
Та немає нічого вже. Немає нічого вже, і тоді не ставили…
А ким батько в колгоспі робив?
Ну на різних роботах.
В 32-33-му чим він там займався?
Ну, в полі чим займаться? Сіяли, орали, косили, вбирали урожай. Все шо нужно те й робили. Ну, я ж кажу поле є поле.
А мати чим займалася?
Та я мати ходила, полола буряки. Завод у нас же був, то возили туди бурки і получали за це сахар. В нас багато кого спасло те що сахар був на заводі. І завод платив сахаром за те що роблять туди. І всі женщіни сапачками ходили полоти буряки.
А не їздила мати там щось міняти? Хустки, рушники на зерно не міняла? Може золото яке було на зерно.
Та ніхто нікуди нічого не ходив… потому шо ото таке діло…
А в батька пасіка була?
Була.
Допомагала вам?
Помагала. Помагала.
І ви батькові допомагали з пасікою?
Аякже і я лазив туди в пасіку.
А мед їли в голодовку?
Як був, то їли, а як не було то не їли. В нас не багато там було – чотири вулики було, чи три.
А приходили до вас люди просили мед?
Як було то давали, а як немає, то самим немає.
А було таке, шо хтось приходив вам шось давали, а мати в замін мед давала?
Не було такого. Во время голодовки мало ходили. Більше сиділи вдома. Ото готовили картошки чи буряки. Буряки ото їли варили.
А ховали мама з татом десь їжу?
Та де ховали? Не ховали ніде нічого не ховали.
Може десь закопували?
Такого не було. В нас мати з батьком дуже хароші були.
А хто голод зробив?
Ну не ми ж. Хто зна, хто зробив. Там було, а там не було. Ось Полтава 60 кілометрів. Нема ніде нічого згоріло все. От тобі і голод. А в нас хоть поганенько, но було.
А церква в селі була?
Була.
Ходили до церкви?
І я ходив. Причащалися ми з братом. Церква була дуже велика. Дуже празнували. Як десь велике свято, то мати нас брала з братом старшим. Івсігда ми ходили туди.
А що сталося з церквою Ви кажете була, а зараз, що її немає?
Її до войни розвалили.
А хто розвалив?
Кому нужно було той і розвалив.
Комуністи?
Спеціально із района приїжали і той розвалили. Церков дуже хороша була.
Коли церкву розвалили, то куди батюшка пішов?
Хто зна. Довго він був тута. А потом чи забрали, чи поїхав кудись, хто зна. Я вже не помню.
Ви каже, що церкву приїжали розвалювати з района, то хто вони були? Партійці чи комуністи?
А хто зна. Я вже не помню хто. Яке моє діло. Поліцаї і все. Розвалили. Церква була дуже хороша. Дуже хороша була церква. Церковно-приходцька школа була тоже, там де школа була зроблена. І церква була і школа була рядом.
А згадайте, коли розвалювали церкву, то люди забирали додому ікони?
Ну може зарання тоді не було іконів, нічого не було. Церква була тоді пуста. Батюшка… А там рядом були зданія, де жили люди, які той… ухажували за церквою, то може туди… я не в курсі дєла. Не інтересувався цим. Довго вони тоді жили в тих зданіях коло церкви. Там і кладбища було. Цих святих батюшків, святих ховали там.
А у вас вдома ікони були?
У нас вдома були, були. Бо мати ходила в церкву. І батюшка до нас приходив, бо десь якийсь празник, то всігда приходе, бо ми рядом жили.
А новий рік святкували?
Да, да.
Ялинку ставили?
І ялинку ставили. І празнували, кажда сім’я тоді…
А Різдво святкували?
І Різдво Христове святкували. Як який празник, то все празнували. І собранія було коло сільсовєта.
Дякуємо шо розказали нам.