- Місце запису: с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області;
- Дата запису: 19 жовтня 2005 рік;
- Записано: Данильченко Наталією Леонідівною, ученицею 11 класу Моринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, Звенигородського району, Черкаської області;
- Респондент: Данильченко Анна Іванівна 1917 р.н. народилась у селі Моринці Звенигородського району Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу, збережено мову респондента)
Чи пам’ятаєте Ви голод у 1932-33 років?
Так.
Які, на Вашу думку були причину голоду?
На мою думку, причинами голоду не була ні засуха, а ні неврожай. Врожай забирала влада і були податки.
Якщо відбирали вирощене, то хто це робив?
Свої односельці за наказом голови села , якому також наказували десь з вищих установ.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда за приховання зерна?
Не пам’ятаю.
Як це відбувалося Чи ті, що відбирали , мали якісь документи на забирання продуктів?
Як таких документів не було, тільки бумажка, в якій написано прізвища і навпроти кожного було написано, хто скільки повинен був здати (зерна, м’яса, квасолі і тд.)
Чи застосовували до людей покарання, побиття, арешти?
Так.
Чи мали зброю ті, що відбирали хліб?
Зброї ніхто не мав, бо це були прості селяни, які просто примусово мали ходити по дворах і збирати данину.
Як люди боронилися?
Не пам’ятаю.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Можна було приховати, але всерівно якусь частину забирали, а якусь залишали, але в кого було мало якихось харчів, то міг щось приховати.
Хто і як шукав заховані продукти?
Не знаю, бо у нас нічого не шукали.
Як їх звали?
Не знаю.
Де можна було заховати продукти харчування?
Не знаю.
Чи давали їжу тим, хто дійшов до колгоспу?
Люди, які йшли в колгосп – це ті люди, які мали хоч трішки більше сил і, які хотіли хоч щось поїсти , в колгоспі давали трохи їсти. Це могло бути 100 грамів якогось хліба або коржа. Пам’ятаю, як ми з дівчатами такими, як я на роки, а були й трохи старші, працювали в колгоспі в ланці. Ішли рано на роботу, хто не мав сили, то робили недовго. І от, коли прийшов час обідать, то нам не дали нічого їсти. Всі жінки та дівчатка плакали від голоду дуже, а голова колгоспу привіз нам баяніста з величезним акордіоном, щоб той нам грав, то всі начали ще більше і гірше плакать. А Колісник Йосип був бригадиром, тільки махнув рукою і десь пішов. Через якийсь час прийшов з мішком за плечима, а коли опустив на землю мішок, то з його висипались на землю великі печені коржі і прив’ялена маленька рибка, він розділив кожному по кусочку і по рибинці, то тоді ми хоч трохи вгамували голод.
Забирали лише продукти чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали тільки продукти харчування, а якщо в документі, який приносили посланці, було зазначено окрім продуктів ще й м’ясо, то тоді групувались , складались грошима, купували худобу і віддавали на м’ясозаготівлю. А своя худоба лишалась.
Що таке закон про ”п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
Не пам’ятаю “закон про п’ять колосків”, але знаю те, що не можна було збирати колоски навіть після уборки поля. За це судили. 4 особи, яких я знаю, були даже арештовані.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Не знаю.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Люди, які хотіли їсти і які мали сили, йшли в колгосп, а так людей не примушували, бо бачили, які вони знесилені.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
Не пам’ятаю.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Приходили дньом, вечером, коли могли.
Скільки разів приходили до хати?
Декілька разів.
Коли почали люди помирати з голоду?
Коли почали закінчуватись продукти харчування і надворі була зима.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
В перші часи голоду дітьми ніхто не опікувався, вони ходили по людях, трохи харчувалися, які помирали, які вижили, а, коли голод почав закінчуватись, то сиріт забрали в притулки.
Хто не голодував у селі і чому?
Менше голодували в селі ті люди, в яких була корова, вони більшою мірою виживали людей, які зовсім не голодували, в селі не було.
Хто зумів вижити?
Вижили в селі чимало сім’їв, які зовсім вимирали, майже не було, хоч хтось, але живі лишались.
Чи допомагали люди один одному вижити?
Допомагали добрі люди, чим могли, в тих, в кого була корова, допомагали іншим, хоч каплею молока, і то таки був якийсь зажиток , хто чим міг поділитися, – ділився, але кожен намагався вижити сам.
Які засоби вживали до виживання?
Різні засоби. Їли все, що можна було і те, що не можна, аби тільки шлунок чимось напхати. Пам’ятаю, жила біля нас сім’я Дудників, у якій проживали батько, мати, сестра, її дитина 3-х років і двоє парубків по 20-22. Коли батьки злягли від голоду (попухли), хлопці навколішки переповзли до нас через дорогу, батько мій , Кислий Петро,постелив їм під черешнею із ганчірок, сіна постіль,накрив клійонкою, і вони там жили. Мати моя, Кисла Ганна, годувала їх молоком, в яке могла вкинути жменьку зерна для навару, отак ми хлопців одходили місяця 2. Потім вони пішли в Початенці на сахарний завод (вони там раньше працювали) і з голоду наїлися маляси і померли. Мати моя дуже плакала, а батько з товаришами пішли на кладовище і закопали їх в одну яму, головне, щоб не валялися.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Допомоги як такої від родичів не мали , бо кожен виживав, як тільки міг.
Що вживали в їжу з рослин?
В їжу з рослин споживали майже все: листя з липи, молоду гичку, качани з кукурудзи, зелені вишні, черешні, яблука, все, що бачили, те і їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Не знаю.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Чкщо були в когось гроші, а їх майже ні в кого не було , то були базари, і можна було щось купити або щось обміняти . Пам’ятаю свого сусіда Перця, який навчився малювати 3 рублі і на них міг щось купити чи млинчика чи якусь ще їжу. Вчитель у школі побачив і запитав, звідки в нього ці гроші, той відповів, що допомагав діду Севі, бабусі і ті дали йому. Вчитель змовчав, нічого не сказав, але она жінка на базарі замітила і сказала завбазару і в нього ті гроші забрали і те, чим він їх малював, але йому за те нічого не було.
Чи був голод у містах?
Не знаю.
Чи знаєте ви, що таке “торгсін”?
Не знаю.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Людей померло в селі чимало. Непевно збереглись віда мості в історії.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не пригадую.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Людей хоронили або просто скидали в яму, збирали мертвих людей люди, які хотіли їсти, бо за те, що ти привезеш певну кількість людей, тоді давалась окрема пайка. І от їздовий їхав і забирав по дорозі усіх людей навіть живих, і коли забрав напівмертву бабусю і вкинув у яму, то вона вилізла оттуда і пережила того, хто її туди завіз.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від Голодомору?
На старому кладовищі.
Чи поминають їх?
Звісно поминають, якщо хтось їх ще знає і пам’ятає.
Чи згадують і поминають їх у церкві?
Не знаю.
Чи є у вашому селі церква?
Є.
Чи встановлено в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Встановлено пам’ятник-хрест.
Чи знає молодь про голод? Чи розповідаєте ви про це своїм дітям, онукам?
Розповідала дітям і онукам, але кому зараз воно цікаво, одне, чого я бажаю усім, це, того, щоб ніто не відчув цього страшного горя.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Когось напевно назвати не можу. Хоч знаю, що хтось таки був до цього причетний.