- Дата запису: 13 серпня 2021 року;
- Місце запису: село Закутнівка, Лознівського району, Харківської області;
- Хто записав: Кравчук Тетяна;
- Респондент: Чумак Галина Тимофіївна, 10 вересня 1925 р.н., народилася в селі Бакаївка, Прилуцького району, Чернігівської області;
- Розшифровка аудіозапису: Сура Альона Юріївна;
Під час Голодомору 1932–1933 років респондент проживала в селі Бакаївка, Прилуцького (нині Ічнянського) району, Чернігівської області, а потім переїхали до Донбасу.
(при розшифровці матеріалів, збережено мову респондента)
Скажіть як Вас звати?
Чумак Галина Тимофіївна.
А коли Ви народилися?
25-го году. 10 сентября родилась.
Де Ви народилися?
В Бакаївкі.
І все життя тут прожили?
Нє. Були ми на Донбасі.
А в голодовку де Ви жили?
Та ото ж їздили по Донбасі. Дев’ятеро душ дітей, батько, мати. Но всі вернулися живі.
Розкажіть про Ваших батьків. Як їх звали. Чим займалися?
Бакай Тимохфій Петрович – це батько. А мама Євгенія Івановна Бакай.
А чим вони займалися? Господарство було?
Було.
Яке? Що було?
Куркулем були. Тікали на Донбас щоб не виселили.
А хто це такий куркуль?
Мій батько.
А чого його так називали?
Того шо він багатеньке жив, своїми дітьми работал. Є же і старші сини і дочки, підсобляли батькові.
А як це він був багатенькмй? Що у нього було земля, коні?
Ну земля обробляли.
А стільки землі було?
Не знаю.
А коні були?
Конєшно ж робили, то коні були.
А коровка була?
Була.
А що ще було?
Ну так усе було і свині, і кури, і все.
А жорна були?
Да.
А які вони були?
Я тоді невелика була так я не знаю.
А батька розкуркулили?
Не розкуркулили, вони на Донбас поїхали.
А чого поїхали?
Шоб на Соловки не вигнали.
А тоді виганяли з села?
Аякже. На Соловки висиляли.
А кого з села вислали на Соловки?
А тут по сісудськи висилали, но їх вже нема.
Фамілія їх не помнете?
Не помню.
А коли ви поїхали на Донбас, то що було із вашою хатою і землею?
Бросили й поїхали.
А коли вернулися, то хата була чи тут хтось жив?
Да. Там пожили, а тоді вже не схотів і повернувся у своє село.
То у вашій хаті хтось жив коли ви вернулися чи ні?
Нє.
Пуста стояла?
Да.
А хто це хотів вислати вас на Соловки?
Правління. Главні. Но утекли тато.
А в якому році утекли?
Ну це раньше. Під голодовку, да.
А люди тоді йшли в колгосп працювати?
Так тих людей уже шо виганяли, то в колхоз не приймали.
А кого приймали?
Ну, нормальних людей приймали.
А розкажіть за свої братів, сестер. Стільки їх було? Як звати?
Це главний Іван, тільки я не знаю з якого году. Митька, Ніколай, Саня, Соня – дев’ять душ було дітей.
А як ви добиралися на Донбас? Чим ви їхали туди?
Ну, наверно ж поїздом.
А до поїзда як?
Хто зна дєтка, я ж невелика була тоді.
А як ви жили на Донбасі, де ви жили?
По квартирах ходили.
Просилися, да?
Да.
А пам’ятаєте тих людей до яких просилися?
Уже я позабувала.
А чим вас годували?
Чим?
Да.
Ходили тато, мама на роботу. Зімою сніг откидали. Таки… думаєш наїдалися? Всього було. А тоді вернулися. Почали в школу ходить. А тут і война.
А куди батько на роботу ходив на Донбасі?
Ну куди навєрно пошлють.
І шось приносив вам їсти?
Да.
І шо приносив?
Ну, шо зароби, купить і зготовлять. Но всі живі вернулися – дев’ять душ.
А Ви не бігали? Не просили їсти?
Ні, я тоді мала була.
А на вулиці жебраків було багато?
Да.
І пухлих людей було багато?
Да.
А було таке шо люди просто помирали на вулиці?
Ну голод, голод, да.
А як їх хоронили?
Я, дєтка не знаю, не знаю.
А шо батьки Вам розказували про ті часи?
Ну де? Куди навєрно пошлють. Мама сніг одкидала там, а тато я не знаю.
А в батьків були брати, сестри?
….
А дід бабу у Вас були?
Були, я щитай їх не знаю.
А в 47-му голод був?
Да. Це ми вже тут були.
І як Ви виживали? Де брали їжу?
Шо було, дєтка.
А чого в 33-му людей висилали? Чого заставляли в колгосп іти?
Ну, ото ж навєрно багатих висилали.
А для чого їх висилали?
Знаєш, то пани… то і того виганяли.
А чого голод був?
Того шо є такі правління шо голод робили. Я тільки забула, який шо одмінив кукурудзяний хліб пекли. Поки дітвора куплять, поки додому дойдуть, то пів хлібинки з’їдять.
А сьогодні дітям треба розказувати шо був голод?
Ужє, дєтка їх нема. Одна я осталася з дев’яти.
А дітям маленьким, внукам треба розказувати?
Да вони і так знають.
А Ви розказуєте їм шо Ви пережили?
Да. Хорошого не було. І на Донбасі так же жили. Прийдуть у дванадцять часов міліція. І одежу брала, і золото давай, і всьо. І ото батько втік у село. Скрізь воно харашо.
А часто до вас приходила ця міліція?
На Донбасі? Ну, розказували батько, мати шо була міліція і одежу забирали… скрізь воно було.
А їжу ховали батьки?
Ось ми тільки були на кладовищі і не дойшли до батьків… там такий бур’яни шо не долізеш.
А де батьки ховали їжу?
Ніде не ховали. Дев’ять душ дітей шо зароблять – поїмо і все.
А золото у вас було?
Не знаю.
А нікуди батько чи мати не ходили міняти?
Я думаю не всих золото буває.
А одяг на їжу міняли?
Та було, було.
А де міняли?
Та там у селі, хто багатенький…
А багато людей померло з голоду?
Да.
А знаєте, хто помер?
Нє, нє.
А як ви повернулися уже в село, то було багато чужих людей?
Їздили з Бакаївки на Донбас, переманули і поїздом приїхали.
Коли повернули в село з я Донбасу, то були тут чужі люди, нові сім`ї?
Все було харашо. Вернулися, почали робити.
А в якому році ви повернулися?
Я й не знаю.
А на Донбасі багато людей було, які із села приходили?
Да, багато. Де лутше туди люди і є.
А з села випускали? Можна було втекти?
То навєрно тоді документів не було, не знаю.
А шо брали із собою на Донбас?
Ну, одежу брали. Харчувалися ж
Ікони з собою не брали?
Брали.
Ікони возили з собою?
Да.
І назад привезли їх з собою?
Да, да.
І зараз ті самі ікони є?
Маленькі є.
А церква у вас в селі були коли ви приїхали?
По сусідськи була. Але вона згоріла. А в Бакаївки не було. В сусідньому селі була.
Може батьки ще щось розказували вам про цю голодовку?
Ну, дєдка голодовка єсть голодовка. В 47-му тоже була голодовка.
А в 47-му на західну Україну їздили?
Да.
Міняти щось? А хто їздив?
Брати.
Були випадки людоїдства?
Ну. Хто зна, дєтка балакали. А хто зна чи це правда, чи не правда. Казали. Ну їсти, то хотілося, то… страшне як голод.